Тема уроку. Павло Тичина. «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…» - зразки інтимної лірики. Образ ліричного героя та його коханої. Чистота і щирість почуттів.
Мета уроку: розкрити учням глибину поезій Павла Тичини про любов, глибше осягнути внутрішній світ поета, світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра, поглибити розуміння суті поетичного слова, розширювати діапазон знань учнів із літератури та інших видів мистецтва; розвивати творчу уяву, фантазію здатність тонко відчувати світ митця, сприяти самовираженню кожної особистості, активізувати розумові і психічні процеси; формувати естетичне ставлення до життя.
Цілі:
Учні повинні знати: жанри ліричних творів, зміст поезій і особливості відтворення в них інтимних почуттів, порядок аналізу поетичного твору.
Учні повинні вміти: аналізувати поезії, виразно читати їх, характеризувати ліричного героя віршів, відтворювати його емоції і почуття; знаходити художні засоби та розкривати їх значення.
Випереджувальне завдання: знайти інформацію про українських живописців: М.І. Жука, його картину «Біле і чорне» та Катерину Білокур – картина « Квіти і берізоньки ввечері».
Тип уроку: урок поглибленого аналізу художніх творів у взаємозв'язку з суміжними видами мистецтв.
Обладнання: портрет Павла Тичини 20-х років, грамзапис романсів та хорових творів на слова поета, репродукції картин — Катерини Білокур «Квіти і берізоньки ввечері», Михайла Жука «Біле і чорне», опорна схема аналізу ліричного твору.
Хід уроку
І. Забезпечення мотиваційної готовності до уроку.
Учитель. Чи знаєте ви, що рухає сонцем і світилами?
(Учні відповідають по-різному. Але хтось обов’язково скаже: «Любов»).
Учитель. Якщо любов лежить в основі руху Всесвіту, то, без сумніву, вона творить і мікросвіт будь-якої особистості. Особливо цікаво нам, як це небесне почуття впливає на геніїв, яке місце займає у їхньому житті. Ми вже обумовлювали, що Павло Тичина - поет з тонким відчуттям музики і кольорів. У літературно-критичному нарисі «Павло Тичина» Олександр Губар пише про те, що до письменника прийшла думка про поезію як синтетичний вид мистецтва. І сьогодні ми матимемо змогу не лише відчути синтез живописності і музичності, одну з граней новаторської поетики Тичини, а й художній синтез: взаємодію різних видів мистецтва: літератури, музики, живопису і театру.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.
1.Учитель. А зараз, аналізуючи шедевр ранньої інтимної лірики Павла Тичини і зіставляючи їх з іншими видами мистецтва, ви переконаєтесь, як органічно вони поєднуються.
Завдання: з'ясувати особливості творчої манери, поетичного новаторства Павла Тичини.
Фразу «Ви знаєте...» кажуть майже пошепки, найближчим знайомим. У Тичини цими словами починається один з найвідоміших віршів раннього періоду «Ви знаєте, як липа шелестить...»
Учень читає вірш напам'ять.
Слухання в грамзаписі музики М. Вериківського.
Учитель пропонує проаналізувати поезію за опорною схемою (такою пам'яткою учні користуються на уроці і під час підготовки до нього)
Опорна схема аналізу ліричного твору
1. Автор, його місце в літературі.
2. Тематичне спрямування всієї творчості.
3. Які життєві обставини дали імпульс для написання твору (якщо відомо).
4. Назва твору (алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна (чи ні), інтригуюча ( чи ні).
5. Тема поезії та провідні мотиви.
6. Ідея.
7. Жанр
8. Композиція ( якщо є).
9. Ліричний герой.
10. Образи, символи (якщо є) твору.
11. Сюжетні лінії (якщо є).
12. Настрій (мінор, мажор ).
13. Художні засоби.
14. Віршований розмір, рима.
15. Місце твору в доробку поета.
16. Його актуальність на сьогодні.
17. Ваші роздуми та почуття, навіяні поезією.
Аналіз вірша.
Учень (фрагмент виступу).
Визначення жанру твору.
Ця поезія належить до жанру інтимної лірики. Хоча багато літературознавців схиляються до думки, що це пейзажна лірика. Голос природи найщиріше розповість про найінтимніші людські почування, вважає молодий поет. Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов'язуються з душевними настроями, а події людського життя часто замальовуються як певна паралель до явищ природи. Ось і в цій поезії єдність пейзажного образу і ліричного настрою відчутна дуже сильно. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи і людські почуття чергуються:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? — Пейзажний етюд
Кохана спить, кохана спить, Переживання
Піди збуди, цілуй їй очі. ліричного героя
Кохана спить...
Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми і переживання.
Синтаксичні конструкції
Риторичні запитання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї»), риторичні окличні речення («А солов'ї!...Та ви вже знаєте, як сплять гаї!») привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини.
Вражають інтонації цього твору, ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівнянної української ночі.
Учитель. Тичининська ніч нагадує пізній вечір Катерини Білокур, відтворений на картині «Квіти і берізоньки ввечері».
(Учні розглядають картину.)
Бесіда.
Що єднає ці твори мистецтва?
Неповторний національний колорит. У поезії — весняний шелест липи (улюбленого дерева українців), а на полотні — берізки і квіти.
Що ви можете сказати про композицію картини?
Композиція картини цікава. Квіти на полотні зібрані купками: угорі — пишні троянди на фоні білої березової кори, нижче — гордий червоний мак, ближче до глядача — буйні жоржини і ніжно-рожеві мальви. Праворуч з розмаїття зеленого тягнеться кущ оранжевої лілії і виглядає красолька. Майстерно виписані паничі, що в'ються вгору по березі, ввібравши темінь в чорну синь своїх великих очей.
Квіти, виплекані теплим сонцем України і буйною фантазією майстра живопису, віддають своє ніжне тепло прохолодному вечорові. Це, як і в Павла Тичини, справжня таємнича казка ночі. Спробуймо вдивитися і вслухатись у її чаклунську таїну. Місячне проміння сипле й заливає стовбури білокорих берізок синяво-молочним сріблом, огортає легким серпанком дивні квіти невидимими пасмами, ніби сріблястими прозорими намітками, вкриває лілії, жоржини, маки, троянди, мальви, красольку. Тональні градації доведені художницею до віртуозності. Ми відчуваємо, що стовбури беріз і квіти, огорнуті вечірнім молочним туманом, зволожені. Листя мальв тримає тепло дрібнесенькими ворсиночками, а красолька холодніє росянистим нальотом вологи.
Які враження викликала у вас картина?
Дивлячись на це квіткове панно, дивуєшся, як вдалося геніальній майстрині відтворити в ньому свіжість нічної прохолоди, вільгість пелюсток, ніжний трояндовий і гіркуватий маковий, міцні жоржинові і красольчані запахи. Усе полотно сповнене урочистості і світломузики.
І поезія «Ви знаєте, як липа шелестить...», і картина «Квіти і берізоньки ввечері» мають ліричний настрій. Для пейзажної лірики Павла Тичини і полотен Катерини Білокур притаманні справді новаторські відкриття у сфері музично-живописного синтетизму.
2. Інсценізація уривка з біографічної повісті Станіслава Тельнюка «Павло Тичина», розгляд панно М. Жука «Біле і чорне».
Автор. Якось Павло Тичина прочитав у товаристві свій вірш «Арфами, арфами...» Усім він сподобався, тільки одна дівчина, на ймення Поля, сказала:
Поля. А я знаю подібний у Вороного — «Блакитна панна».
Має крилами весна
запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
з-поза хмар
Попелястих, пелехатих..
Автор. Павло також знав цей вірш... і зрозумів, що Поля хоче натякнути, ніби його, Тичинин, вірш неоригінальний чи навіть запозичений. Знітився, не знав, що відповісти... Втрутилась Інна — сестра Полі.
Інна. У вас, Павле, зовсім інша музика, зовсім не той настрій... Микола Кіндратович милується весною, як, пробачте, добродушний дідок — молодою дівчиною. Він намагається описати її ще кращою, ніж вона є... А у вас — весна ваша ровесниця, як ось Поля чи я. І ви говорите те, що бачите і відчуваєте...
Автор. Павло мовчки дивився на дівчат і думав про Полю. Гарна, миловидна, запальна...Він розумів, що вона йому дуже-дуже подобається. А от чи він їй? Він ще не знає, що буде далі...А далі буде так. Він із Полею стрічатиметься не раз. Покохає її щемно-безнадійно. Читатиме вірші, говоритиме про музику, але Поля чогось не договорюватиме...
Учитель. Про це скаже символічним полотном М.І.Жук.
Учні читають його.
На передньому плані — дві постаті: темноволосий юнак в античному одязі і русява дівчина із схрещеними на грудях руками. Хлопець насолоджується чарівними звуками сопілки. Задума і стриманість на ніжному личкові юнки. Його півпостать охоплюють широкі чорні крила, а її — білі. Створюється таке враження, що вони повільно рухаються до нас.
Навколо юнака і дівчини буяють квіти. Ближче до нього — соняшники, чорнобривці, жовті гвоздики (спектр теплих кольорів), а біля неї — віоли, синьоха лазорева, татарська гвоздика (холодні тони).
Портрет юнака написаний з двадцятилітнього Павла Тичини, а дівчини — з Поліни Коновал (доньки чернігівського поета і драматурга І. О. Вороньківського), яка була першим юнацьким коханням поета. Художник знав історію нещасливої любові свого учня...
Автор. І лише тоді, коли юнак переконається, що вона його не любить, лиш після того, як перестраждає і перемучиться, - лише тоді відійде від неї. У хвилини гіркого настрою напише вірш «О панно Інно…» і подарує Полиній сестрі. І не помітить, як Іннині очі зрадливо зблиснуть. Їй тяжко думати, що, дивлячись на неї, Павло бачив тільки Полю.
Учень читає вірш напам'ять.
Аналіз вірша учнями.
— Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор майстерно використовує взаємодію музичного і живописного. Він двічі звертається до зорових образів. Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється самотність героя, який мучиться і страждає від кохання. А думка-згадка, що любов загублено, подається у супроводі такої промовистої деталі — «цвіли луги».
За рахунок чого досягається музикальність поезії?
Музикальність, яка йде від логічних, ритмічних і психологічних пауз, обірваних і номінативних речень (Вікно. Сніги... Зимовий вечір. Тиша. Ми), від цілої системи синтаксичних повторів та зорової образності, надає поезії великої естетичної цінності. Переживання персонажа такі глибокі, що зорові враження переплавляються у музичні, і навпаки,— в зорові. Наприклад: «Я ваші очі пам'ятаю, як музику, як спів» (зорові перейшли в музичні); «І раптом небо...шепіт гаю... О, ні, то очі Ваші» (музичні перейшли в зорові).
Строфічна будова поезії.
Вірш «О панно Інно...» складається всього з двох восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені двома римами), а скільки в ньому трепетного почуття, щему, ніжності. Здається, перед нами звичайні прості слова. Але тисячі разів чуті слова письменник ввів у свій контекст, і вони набрали особливої ритмічності й образності, заграли, як відшліфований діамант, зблиснувши такою барвистою гамою злотоцінної любові і ніжності.
Учень зачитує відгук Станіслава Тельнюка про вірш «О панно Інно...» із літературно-критичного нарису «Червоних сонць протуберанці».
— «Кожне слово — мов клавіш. Кожне слово — мов інший звук, інший настрій. Все йде на нюансах. Цнотливо. Чисто. Без жодного зайвого слова, яке здатне зіпсувати все враження. Вірш — мов кришталевий палац, де все просвічує навколо іде не треба ні барви, ні звука — все це замінює благородство граней чистого скла...
Для таких поезій потрібен колосальний заряд почуттів. Такі поезії не пишуться щодня. Навіть Павлом Тичиною».
Учитель. Справді, інтимні вірші П.Тичини «самі просяться в музику». Мелодії до них створили М. Вериківський, М. Скорульський («Ви знаєте, як липа шелестить...»), Г. Майборода («Гаї шумлять»), В. Верховинець («Ми дзвіночки»), П. Козицький ( «А я у гай ходила»), П. Синиця («Подивилась ясно...») і В. Морозов («О панно Інно...»).
(Звучить романс «О панно Інно...»).
IV. Підсумок уроку.
Інтимна лірика Павла Тичини – це чистота молодого почуття, захоплення життям, його повнотою в образах і звучанні поезії. Ранні вірші поета відзначаються винятковою музикальністю, замилуванням звучання українського слова, своєрідні чуттєві картини природи. Незвичність ліричного переживання тонко передають зорові образи. Поет передає зливу почуттів, у якій тоне його душа. Кожна картина — жива, радісна, інтонаційно багата. І все ж тут переважає музичне світовідчуття. Василь Стус у книжці «Феномен доби» наводить слова А. Ніковського: «З духу музики зародилася ця лірика». Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижна образність його поезії кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса.
«…Що уґрунтовує? Любов. Що творить? Любов. Що рятує?
Любов. Що насолоджує? Любов. Любов початок, осердя та кінець, альфа та омега».
V. Завдання додому. Вивчити напам'ять «О панно Інно...»; написати акварель за мотивами збірки «Сонячні кларнети»; скласти міні-твір «Мої враження від світлої ноти «Сонячних кларнетів» (на вибір).

Класи: 11 клас

Предмети: Українська література