Сміливий Сергійко

Сергійко жив у місті Києві. Мама хлопчика працювала на заводі кожного дня крім вихідних. На роботу виходила о 7-ій годині ранку. Тато часто від’їжджав у відрядження. Так сталося і цього разу. Сергійко напередодні нового року готувався до свята. Він переглядав свій новорічний костюм, міряв його, зазирав у дзеркало і голосно кричав матусі:
- Ну як, страшний вовк?
Мама лагідно усміхалася:
- Ти налякаєш будь-кого, якщо зненацька вийдеш на люди!
Через два дні Новий рік. Сергійко радісно поглядав на годинник і не міг дочекатися ночі. Завтра о десятій годині у школі свято. Він одягне свій гарний костюм. Хлопчик уявляв як дівчатка злякаються, будуть тікати від нього, а хлопці, особливо Петько, будуть заздрити!
Вранці, як завжди, мама залишила на столі сніданок і пішла на роботу. Сергійко прокинувся, почав збиратися, але час ніби зупинився. Він вже і зарядку зробив, і поснідав, і ліжко застелив. «О дев’ятій годині треба виходити, щоб не запізнитися», - подумав і швиденько почав збиратися. Та раптом хтось постукав у двері. У Сергійка серце трішки не зупинилося.
«Може тато приїхав? Але ж у тата є ключі.»
«Хто ж це може бути?»
Хлопчик тихенько підійшов до дверей:
«Це, мабуть Дід Мороз! Мама говорила, що він зараз ходить і слухає хто себе як поводить. Та навіщо йому зараз стукати?»
У двері знову постукали. Сергійко тихенько подивився у вічко. То був якийсь незнайомий чоловік. У хлопчика побігли мурашки за шию. Мама попереджала, щоб незнайомим не відчиняв.
Чоловік стукав все дужче. А Сергійко? Він притулився до стіни і не міг зворухнутися. «Що робити?» І раптом промайнула у хлопчини думка. Він швиденько дістав із сумки свій костюм, похапцем одягнув його. Підбіг до дверей, відчинив і так голосно закричав, що аж сам злякався.
Незнайомець оторопів! А потім повернувся і швидко побіг сходами вниз.
- Ага, злякався! – кричав Сергійко не своїм голосом.
- Ось тобі так і треба!
Тихенько зачинив двері, підійшов до годинника… Десята ранку… У школі почалось свято. А він, Сергійко, тут, дома. І раптом, гордо підняв голову:
- Я ж злодія прогнав! Точнісінько як у фільмі «Один вдома». Оце мама зрадіє, коли повернеться з роботи.
- Але ж костюм мій тепер діти не побачать.
- Нічого, завтра Новий рік. Я одягну костюм і зустріну Діда Мороза. А як тато зрадіє, коли я розповім йому цю історію! А хлопці? Вони ще позаздрять мені!
Увечері мама прийшла з роботи.
- Ну як, Сергійко,свято у школі?
Сергійко не знав з чого почати. І тільки він набрав повітря, щоб розповісти, зателефонував тато. Мама з радістю піднесла телефон Сергійкові. Татусь вітав з Новим роком, вибачався, що не зможе приїхати, але він відправив посилку з подарунками. Сьогодні треба було забрати її з пошти.
- Повідомлення не було, - пояснила мама.
Сергійко низько нахилив голову. Йому було соромно.
- Мамочко, я, я налякав…
- Кого ти налякав?
- То, напевно, з пошти приносили повідомлення. А я одягнув костюм вовка і налякав чоловіка.
Мама приголубила Сергійка.
- Ну що ж, мій маленький вовчику, тепер тільки після свята дізнаєшся, який подарунок вислав для тебе тато. Це добре, що ти у мене сміливий, але…

Завдання
1) Поміркуйте, як можна закінчити розповідь.
2) Як ви оцінюєте вчинок Сергійка?
3) Чи можна хлопчика назвати сміливим?
4) Як би ви вчинили на місці Сергійка?
5) Чи траплялась з вами подібна історія?

Робота в парах
1. Обговоріть фільм «Один вдома». Що спільного з оповіданням? Що відмінного?
2. Що б ви порадили Сергійкові? Запишіть свої думки

Предмети: Основи здоров'я

Класи: 3 клас