Казочка про Петрика

У великому місті Ялті, що знаходиться на березі Чорного моря, живе хлопчик Петрик. Петрик навчається у 1 класі, має багато друзів. Він дуже любить свою маму, тата, котика Мурчика, собачку Дружка. А найбільше Петрик полюбляє рибалити на невеличкому озерці, що знаходиться у лісі.
Настав теплий травень. Вже майже закінчувались заняття у школі. Всі діти з нетерпінням чекали канікул. Петрику не хотілося йти до школи, він не знав абетку. Не міг вивчити всі літери.
І ось одного разу з ним трапилась така пригода.
У неділю, вранці хлопчик взяв вудочку і пішов до озерця ловити рибу. День був теплий і сонячний. Петрик так захопився рибалкою, що не помітив як настав вечір. Сонечко швидко сідало за дерева, ставало зовсім темно.
- Що ж робити думав хлопчик?
Він швиденько змотав вудочку і поспішив додому. Але стежечка вела чомусь у гущавину лісу. А ось і табличка з написом «Хащі».
- Що ж тут написано? Літери «а» та «і» він знав але «ха» і «ща» не міг прочитати, тому пішов Петрик у густі хащі. Дерева ставали все вищі і вищі, кущі густіші. Ось уже зовсім йти не можна. Сів Петрик під кущиком і голосно заплакав. Раптом побачив під кущиком маленьку хатинку. Він тихенько постукав у двері. З хатинки вийшов старенький дідусь. Дідусь був маленький на зріст, тільки борода висіла аж до землі, тому він щоразу наступав на неї і говорив щось собі під ніс.
- Що ти тут робиш?,- запитав дідусь.
Петрик крізь сльози розповідав про те, що заблукав і дуже хоче додому.
- А де ти живеш? - продовжував старенький.
- У місті Ялті, – заплакав ще дужче Петрик.
Дідусь знову розпитував хлопчика, а у відповідь нічого не говорив. Петрик вже почав кричати, але дідусь мовчав. І тоді хлопчик зрозумів, що дідусь глухий і нічого не чує. Ще дужче розплакався Петрик. Він знав, що мама і тато його чекають,але як їм повідомити, як потрапити додому?
Дідусь пішов у хату і виніс звідти чистий аркуш паперу і ручку.
- Напиши, де ти живеш. Як звати твою маму і тата. Як твоє прізвище?
Петрик взяв аркуш, але написати назву міста він не міг, бо не знав літер «Я», «ел», «те». Хотів написати прізвище Яримчук, а вийшло щось незрозуміле. Сльози полилися з очей хлопчика.
Дідусь взяв Петрика за руку і повів його по стежині, прямісінько до міста. Зрадів хлопчик, подякував дідусеві, низенько вклонився та й пішов додому. Тато і мама раді, а Петрику – соромно. Соромно за те, що він не знає літери, не вміє писати і читати.
Вранці хлопчик побіг до школи, взяв абетку і швиденько вивчив всі літери. Вчителька радо посміхнулась:
- Ну що ж Петрику, тепер з гордістю можна переходити до 2 класу! Ти молодець!

Запитання і завдання:
1) Де жив Петрик?
2) Куди він вирішив піти?
3) Яка пригода трапилась у лісі?
4) Чому Петрик не міг повернутися додому?
5) Хто допоміг хлопчику?
6) За що вчителька похвалила Петрика?
7) Чому треба знати азбуку?

Предмети: Українська література

Класи: 1 клас