Сценарій виховного заходу для учнів 7-8 класів,
присвячений 85-річччю з дня народження Григора Тютюнника
"От де, люде, наша слава, слава України!"
(Т. Г. Шевченко)
Мета: познайомити учнів з видатними письменниками Полтавщини та життєвим і творчим шляхом Григора Тютюнника, його творами. Розвивати в учнів зацікавленість , естетичні смаки,бажання пізнавати нове; виховувати почуття пошани до творчості письменників-земляків, любові до рідної літератури, почуття гордості за багатий на видатних постатей Полтавський край.
Вступне слово вчителя.
Існує думка, що історія – щось далеке від нас, таке, що давно минуло. Ні, історію творимо ми – повсюди і щогодинно. День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією – історією сучасності. І з того, яким був цей день, чим він був насичений, про нас судитимуть наші нащадки. Розвиток України великою мірою ґрунтується на історичному досвіді народу,на діячах, видатних представниках вітчизняної науки та культури.
Звучить запис пісні у виконанні Олега Винника «Перлина Україна»
Учень 1.
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Учень 2.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
Учень 3.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
Учень 4.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Учень 5.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.

Учень 6.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
Учень 7.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Учень 8.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Учень 9.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
Учень 10.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
Ведучий II. Так, як не можна забувати своїх рідних і близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні землі, ні роду, ні пам’яті.
Учні виконують пісню «Я люблю Україну свою»
Ведучий 1.Кожне покоління, кожна нація пишається своїми видатними людьми. Вони – камертон свого часу, що задає тональність життя суспільства, постійно піднімають планку діянь і прагнень.
Ведучий ІІ.
В історії нашої держави теж залишили свій слід тисячі видатних особистостей, які жили в різні епохи й уславилися в різних сферах діяльності. Серед них — державні діячі та полководці, церковні ієрархи та підприємці, науковці та інженери, архітектори та художники, письменники та спортсмени, композитори та музиканти, діячі театру та кіно.
Ведучий І.
Країна Героїв, забутих й відомих,
Що націю нашу створили в цілом.
Багато імен нам з дитинства знайомих,
Та є ще й такі, що лишились в булом.
Але їх присутність дає нам наснагу,
Бо все для країни робили вони.
В часи лихоліття давали відвагу,
Тож справжні вони України сини.

Ведучий .
Ми вирушаємо з вами на Полтавщину – край пісень і легенд, край письменників і поетів, край мислителів і учених, чиї імена перлами сяють в скарбниці світової мудрості. Сьогодні ми вирушимо у віртуальну екскурсію «Літературна Полтавщина».

З сивої давнини долинув до нас голос легендарної полтавчанки – народної поетеси і співачки Марусі Чурай, яка жила у 17 столітті. Її неповторної краси пісні будили мужність в боротьбі за народну волю, своєю ліричністю зворушували душу і серце.
Вона піснями виспівала душу, Вона пісні ці залишає нам...

З полтавської землі, з села Чорнухи, вирушив у далеку дорогу шукання істини народний філософ, оригінальний письменник Григорій Савич Сковорода (1722-1794). Людина енциклопедичних знань, він став творцем філософсько-етичної системи, що відбивала погляди народних мас.

Два століття живе на світі Безсмертний автор “Енеїди” й “Наталки Полтавки”, який народився 1769 року в Полтаві і жив там усе життя. Поет, веселий мудрець, в якому мовби уособився оптимізм народу, його дужий, не підвладний смуткові дух, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота.

Євген Гребінка. народився на хуторі Убіжище біля Пирятина. Його байки відзначаються яскравим національним колоритом, а ліричні поезії стали популярними піснями (“Черные очи”, “Українська мелодія”).

ГОГОЛЬ Микола (1809-1852) народився в с. Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії. Письменник-гуманіст прославив Полтавський край своїми «Вечорами біля Диканьки». А завдяки його повісті «Сорочинський ярмарок» щороку традиційно проводиться Сорочинський ярмарок.

Леонід Глібов народився 4 березня (21 лютого) 1827 р. в с. Веселий Поділ на Полтавщині. Він є автором віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для дітей, високохудожніх байок. Його твори відрізняються дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми.

Справжнім майстром слова, творцем соціально-психологічних романів, новаторських повістей, оповідань, драм з народного життя став Панас Мирний, бо саме такий псевдонім обрав собі Панас Рудченко, який народився у 1840. В Миргороді. Жив і працював у Полтаві. Зміст життя письменника переконливо розкривають слова: ”Моя душа рвалася до діла, бажаючи хоч чим-небудь прислужитися тобі, мій рідний краю”.

Лохвиччина — батьківщина Архипа Тесленка. Народився він 1882 року в с. Харківцях. Звідси його майбутні герої: наймити, селяни, писарчуки, вчителі, шукачі правди. Картини природи теж звідси: убогі хати, долини, гаї, вигони. Тут він черпав і соціальні конфлікти для своїх творів. Так і назвав одну із збірок оповідань «З книги життя»

Зіркою першої величини на літературному небозводі сяє ім’я блискучого гумориста і сатирика Остапа Вишні . Справжнє ім’я – Павло Губенко. Він побачив світ у 1889 році у чудовому куточку Зіньківщини, на хуторі Чечві біля містечка Грунь. В українській літературі започаткував своєрідний жанр усмішки, що давав змогу висвітлювати негаразди життя та особливості людських характерів.

З полтавських степів, з слободи Сухої Кобеляцького району з 1918 року беруть свій початок глибинні витоки творчості Олеся Гончара. Його твори “Собор”, “Прапороносці”, “Тронка”, “Берег любові”– сильні енергією правди, несуть той інтелектуальний і емоційний заряд, що просвітлює нас духовно і окрилює благородством гуманістичних ідеалів.

Василь Симоненко народився 1935 року в с.Біївці Лубенського р-ну. Поет-патріот. Його афористичний вислів “Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” став своєрідною сповіддю багатьох юних патріотів.

Павло Загребельний народився у 1924 році в с. Солошине Кобеляцького р-ну. Мав надзвичайно широкий творчий діапазон письменника. Це і твори на сучасну тематику (“Розгін”, “З погляду вічності”), і історичні романи (“Диво”, “Роксолана”, “Я, Богдан”), які становлять класику сучасної української літератури.
Талантами багата Полтавщина!
Хай навіть – відбиваючись від орд,
Долаючи неволю і руїни,
Все ж геніїв народжує народ.

Відеокліп «Рідна Полтавщина».

Ведучий 5. Сьогодні ми розповімо вам про Григора Михайловича Тютюнника, нашого славетного письменника із Полтавщини, 85-ту річницю з дня народження якого посмертно відзначаємо 5 грудня цього року. Народився в родині селян — Тютюнників Михайла Васильовича і Ганни Михайлівни, які працювали в колгоспі — батько плотникував, косив, пиляв, а мати працювала на різних роботах — полола, в'язала, поливала і подавала снопи в барабан.

Ведучий 6. У 1937 році його батька було заарештовано органами НКВС з політичних мотивів і пущено по сибірських етапах. Більше Григір батька ніколи не побачить. Він помре в одному з концтаборів. У 1957 році Михайла Васильовича було реабілітовано посмертно.
Після того, як батька забрали у в'язницю, письменника до себе на Донбас взяв батьків брат Филимон, що мешкав у селищі Щотове Луганської області. Він і його дружина вчили й виховували малого Григора.
Відеофрагмент із кінофільму «Доля».
Ведучий 7. У 1938 р. дядько зі своєю дружиною віддали Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований, і хлопця перевели в російський клас. З того часу і до1962 року, як зазначав сам Тютюнник, він розмовляв, писав листи (іноді оповідання) винятково російською мовою.
Ведучий 8. На формування світосприймання вплинули рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати. Важкі умови дитинства стали основою багатьох тем та сюжетів майбутніх творів. У 1942 році Григір змушений був пішки йти до матері з Донбасу на Полтавщину територією, окупованою фашистами. Ця подорож змальована в повісті «Климко».
Уривок із фільму «Климко»
Ведучий 8.
У 1946 році після закінчення п'ятого класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Закінчивши його працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до Шилівки. Не відпрацював належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії. Як вийшов, повернувся у Донбас, будував Миронгрес, слюсарював, працював в колгоспі, на відбудові шахт уДонбасі.
Пізніше в своїх спогадах Григір згадував:
Відеофрагмент із кінофільму «Доля».
Ведучий 9.
У 1951 р. Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.
У 1957–1962 pp. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою.
Після служби вперше пробує писати. Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник.
Одружився у 1958 р. Людмилою Василівною, яка була родом теж із Полтавської області.
Ведучий 10.
Після закінчення Харківського університету Григір Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. В 1963 р. Григір Тютюнник переїхав до Києва, редакції газети«Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін» та інші.
Ведучий 11.
Зацікавившись кінематографом, Гр. Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, — створює літературний сценарій за романом Григорія Тютюнника «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми.
1966 p. вийшла перша його книжка «Зав'язь» Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як найкращі у своїх публікаціях 1967 р.
Ведучий 12.
У 1968 р. «Літературна газета» оголосила всесоюзний конкурс на найкраще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій».
У 70-тих роках виходять друком збірки оповідань і повістей «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги», «Коріння».
На початку 1970-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка». Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців». Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка», казок «Степова казка», які по-новому розкрили талант письменника. За книги «Климко» і «Вогник далеко в степу» Григорові Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки 1980 p.
Ведучий 13.
В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».
Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980 р. Григір Тютюнник вкоротив собі віку. Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві.
1989 р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Відеофрагмент із кінофільму «Доля».
Учень.
Любов у нас до Батьківщини
Іде із серця глибини.
Ми — патріоти України,
Її ми дочки і сини.
Тут народились ми й живемо,
Тут щастя випало рости.
Палку любов в серцях несемо
Ми — українці, я і ти!
І сила, й мудрість до людини
Від Матері-Вітчизни йде.
Ми — патріоти України
І кращої нема ніде!
Заключну пісню виконують усі учасники заходу «Заспіваймо пісню за Україну»

Класи: 7 клас

Предмети: Українська література