Осінь — золота красуня

Мета: вчити бачити красу землі восени. Розвивати почуття захоплення, вміння милуватися осінніми пейзажами. Виховувати бережне ставлення до природи.
Цілі: розвивати творчі здібності учнів, виховувати любов до природи.
Завдання: активізувати творчі здібності учнів під час читання літературних творів, виконання пісенних композицій; оформити актовий зал, враховуючи важливу роль естетичного виховання учнів, розширити знання учнів про особливості осіннього часу року з урахуванням народних традицій, орієнтуючись на літературну та музичну творчість; організувати виставку творчих робіт дітей з природного матеріалу; залучити батьків до організації та проведення заходу.
Обладнання:костюми , осінні дари (фрукти, овочі, шишки, вирізані з паперу листя і гриби), різні дрібні предмети та ложки для гри з глядачами, кошики, аплікації з природного матеріалу, кулі для прикраси залу.
Зала прибрана листочками з дерев, букетами квітів, на сцені дерева з осінніми листочками, виготовлені з картону. На задньому плані зображені журавлі, які відлітають у вирій. Виходять діти, вони збирають листочки в букетики.
Вчитель:Здрастуйте, дорогі діти і шановні дорослі! Раді вітати вас на святі осені. Всі пори року щедрі. Весна - зелені і сили не шкодує, літо - яскравого сонечка, зима білого сніжку. А осінь, мабуть, найбагатша: на яскраві фарби, щедрий урожай.
Учень :
Де сходиться осінь і літо?А там, де пожовклі сади
Гойдають на стомлених вітах Рум’яні, духмяні плоди.
Учень :
Де сходяться літо і осінь?А там, де в захмарні шляхи,
Які пролягли через просінь,Вдивляються пильно птахи.
Учень :
Журливо музика заграла, і закружляло в вальсі листя.
В країну осінь завітала, красива, сонячна, барвиста.
Відкриємо завісу ненароком і зазирнем в осінню пору року.
Входять дівчата
Дівчинка Катя 1 : Доброго дня, дівчатка. Куди це ви йдете?
Дівчинка 2: А ми зібралися до лісу. Як гарно там, адже осінь прийшла!
Дівчинка 3 :Ми хочемо помилуватися осінньою красою, назбирати листочків, поспостерігати за природою, прислухатися до її шелесту.
Дівчата. Ходімо з нами, не пошкодуєш.
Дівчинка 1: Я хочу з вами, але треба у мами дозволу запитати. Зачекаєте? Я миттю!
Дівчинка 2 : Звичайно, запитай у мами, а ми зачекаємо. Біжи, не затримуйся.
Дівчинка3. Справді, так швидко промайнуло літечко, і настала осінь. Це гарна пора року, але літо все ж таки краще.
Кудись побігло літечко
Чи в вирій попливло.
Давно зібрали житечко
Й тепла, як й не було.
У небі стало тихо,
Пташок уже нема.
Звірятам не до сміху.
Бо прийде в край зима.
Та сонце ще сміється.
То вітрик налетить.
А жовтий лист зірветься
Та й в небо полетить.
Повсюди так красиво —
Все в золоті блищить! Це осінь пустотлива
Дарує дивну мить.
Дівчинка 2: Аяосінь люблю. Вона така красива, різнокольорова,чарівна. А ось і Катя біжить.
Дівчинка 1: Йдемо, дівчата. Моя бабуся щойно сказала, що ми можемо потрапити в осінню казку, якщо, звичайно, пощастить.
Дівчинка 3 : Як я люблю казку! Це було б справді чудово потрапити в казку!
Дівчатка йдуть. Виходять хлопчики.
Хлопець1 :А де дівчата, хто знає? Вони казали, що також підуть до лісу.
Хлопець 2 : Мабуть, уже пішли. Моя мама бачила як , вони кудись бігли.

Хлопець 3: То вони вже пішли, я їх знаю. Вони, коли щось задумають, то обов’язково зроблять. Тоді і ми йдемо в ліс, там їх і зустрінемо.
Разом. Ходімо...
Діти йдуть. Входить Чарівниця.
Чарівниця. Які гарні ці дітки! Вони дуже люблять природу, вміють берегти дерева і квіти, хочуть знати все про свою землю. Ці дівчатка і хлопчики знають, що людина приходить у цей світ, щоб творити добро. А поки вони ще маленькі, я їх заведу в казку, щоб вони побачили і відчули, усім серцем неповторну красу рідного краю. І хай навік полюблятьсерденьком чарівний світ природи.
Любі хлопчики і дівчатка, сьогодні ми побуваємо в осінній казці.
Чарівниця виходить.
Виходять дівчатка, а назустріч їм хлопчики. У руках тримають листячко, кошики з горіхами, яблуками.
Хлопець 1: А ось і дівчата!
Дівчинка: А ви казали, що будете в лісі першими!
Хлопець: А ми також давно у лісі.
Дівчинка Так ми вам і повірили. У вас ще й досі кошики порожні.
Хлопець:А у вас хіба повні? Ми збирали лише листя.
Дівчинка. А Каті її бабуся казала, що якщо бути дуже уважними та добрими, то і в казку можна потрапити.
Хлопець: А як?
Катя: Сама не знаю, так бабуся сказала.
Хлопець:А що треба зробити не сказала?
Катя:Ні, казала треба вірити в казку. А ще захоплюватися природою, нічого не нищити, не ламати і не палити.
Хлопець : Це ми знаємо. Нічого не ламаємо, а тим більше вогнищ не розводимо. І красу бачити уміємо. А от щоб у справжню казку потрапити, то це — неможливо! Це твоя бабуся просто так сказала.
Дівчинка : А знаєте, що я пропоную? Давайте самі собі казку створимо!
Усі. А як?
Дівчинка : Організуємо концерт. Бо ж про осінь ми стільки віршів, загадок, прислів’їв, різних прикмет знаємо.
Хлопець : А що, можна. Тоді всі розсідайтесь, де кому зручніше, та й почнемо.
Дівчинка : З чого почнемо?
Хлопець : А може з пісні? Катя заспівай
Пісня
Хлопець. А хто знає прикмети про осінь, чи осінні свята?
Заходить Чарівниця.
Чарівниця.Я знаю. І розповім вам про все, що вас цікавить. Хочете?
Діти. Так, хочемо. Але хто ви?
Чарівниця. Я — Чарівниця. Люблю усіх людей, особливо дітей, я люблю цю землю, люблю все, що є на ній. Добрим людям завжди допомагаю, коли в цьому є потреба. А ви, бачу, добрі та розумні, тому я допоможу вам потрапити в казку, бо знаю, що ви дуже прагнете цього. Ось ви уже і в казці, бо я також із казки прийшла до вас. Нехай сьогодні у вас буде справжнє свято — казкове, незвичайне, чарівне. Погляньте, діти, вся земля встелена опалим листям. Це осінь землю, наче покривалом, вкрила, щоб вона не замерзла взимку.Ось послухайте:
слайди про Покрову (Восени дівчата поспішали вийти заміж, покрити свою голову хусткою, як колись велося. Хлопці засилали сватів. А дівчата просили: «Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку, хоч хусткою, хоч онучею, бо дівкою вже надокучило». А ще існує давня легенда. Це свято народилося в Греції. В 903 році на Візантію напали араби. В той час багато людей зібралося в храмі у передмісті Царгорода. Вони почули страшну звістку і стали щиро просити Матір Божу, щоб вона врятувала їх. Їхню щиру молитву почула Пресвята Матір, зняла з голови священнодійне покривало і накрила ним усіх присутніх. Ворог не побачив цієї церкви, а звістка про цей вчинок облетіла всю країну і надала людям сили у перемозі над ворогом. Відтоді свято, що його відзначають 14 жовтня, називають Покровою. Існують і прикмети про це свято. Пригадайте, які прикмети про осінь ви знаєте.)
Питання до залу задає чарівниця
Чарівниця. А які ви знаєте прикмети про Покрову, діти?
Діти відповідають з иісця
Дівчинка. Яка погода на Покрову, така й зима буде.
Хлопчик . Якщо до цього дня не опаде листя з вишень — на теплу зиму, а осиплеться — на сувору.
Дівчинка . Якщо в цей день сніг не покрив землю, то не покриє і в листопаді та в грудні.
Хлопчик. Як по Покрові, то й по теплові. Минула Покрова — з’їла полудник корова.
Чарівниця. Молодці, знаєте прикмети на Покрову. А далі слухайте музику. Заплющіть очі і прислухайтеся, казка продовжується.
1 учень Бджілка
Тихше, ти чуєш? Осінь іде,
З бабиним літом казку пряде,
Пензлем малює барвисті квітки.
Бачиш – дерева усі зацвіли.
2 учень Бджілка
Так, зацвіли усі жовто-багряно,Ніжна калина стоїть полумяна
Ніби у дівчини щоки горять, Бо старости на порозі стоять.
3 учень Крапелька.
Ой, як красиво у лісі в ці дні!
Друзі-дерева, чом трішки сумні?
Ви не журіться, радійте востаннє,
Бо злий вітрисько все зірве до рання.
4 учень. Крапелька
Ковдрою з листя окутає ноги,
Бо до весни вам далека дорога,
І заколише вас, і зачаклує,
Казку зимову і сни подарує.
Заходить Осінь — дівчина у жовтому вбранні, на голові вінок з листя, ягідок горобини та калини, на шиї — намисто.
Осінь.
Я – красуня Осінь, в лісі походила,
Для дітей старалась, кольори змінила.
Осінь я. Осоння листом засипаю,
Осінь... Трави сонні долу нагинаю.
Ранками – імлиста, вдень – як позолота,
Розкидаю листя – це моя робота.
Доброго дня, мої любі. Я — Осінь. Погляньте навкруги: все довкілля казкове, чарівне. У природі стало тихо, лише шелестить листячко, проте бринить мелодія у високому небі. І я вам спробую її відтворити.
Осінь співає пісню (на вибір учителя).Пісня «Осінь-чарівниця»
Осінь.
Я не сама до вас прийшла
Трьох братів я привела.
Їх за описом впізнайте
Як їх звати?
Відгадайте.
Заходять місяці
Знає всі стежкидовкола,
що ведуть малят до школи.
Вчасно птахам нагадає,
хто у вирій відлітає. (Вересень)
Вересень.
У Вересня щедра рука.
Заходьте! – він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград –
І кожен з нас Вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У Вересня – трудівника.
Осінь
Груші, яблука зірвали,
У комору заховали.
Проситься гарбуз до хати,
Щоб під ліжком зимувати.
В лісі виросли опеньки –
Довгоногі і тоненькі.
На деревах листя жовкне,
В двері стука місяць… (Жовтень)
Жовтень.
Не встигла осінь відпочити,
Пройтись лісами і садами,
Все листя їй позолотити,
Намилуватися плодами,
А вже земля про літо мріє
І я спішу її зорати,
Щоб золотим зерном засіять
Поля, на урожай багаті.
Осінь
Вітер плаче, вітер виє.
Дощ осінній дрібно сіє.
І ніде не видно пташки,
Ані бджілки, ні мурашки.
Вже зів’яли гарні квіти,
Скрізь калюжі поналито.
Голе поле, голий сад,
Бо надворі… (Листопад)
Листопад.
Пожовкло листя і трава –
І я вступив в свої права.
Я – славний місяць Листопад –
Все листя обтрусив підряд,
Замів стежини чисто,
Прикрасив кожне місто.
З дитинства до роботи звик:
Я садівник, орач, двірник.
Шаную дуже чистоту –
Зриваю листя і мету
З своїми друзями-вітрами
Бо вже зима не за горами.
ОсіньА вірші про осінь які гарні я їхдуже слухати люблю , діти, розкажіть мені їх.
Дитина
Красуня-осінь, славна чарівниця,милуємося всі з її краси.
які веселі фарби, подивіться,Поклала осінь на гаї й ліси!
Дитина
Відлетіли пташки, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Нам порожні гніздечка лишили
Й пісеньки всі найкращі свої.
Ті пісні в наших думах тісняться
І в серцях ніжно-ніжно бринять.
Дитина
Журавлі і лелеки нам сняться,
Й ластівки, що у небі дзвенять.
А тепер в небі тихо так стало,
Й вітерець не шелесне ніде.
Дитина
Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград.
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.
Дитина
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Дерева стануть золоті.
Осінь. Дякую, діти.
Входить художник.
Художник. Я художник, придивляюся до краси осіннього пейзажу. А осінь така чарівна, така гарна, що сповнює серце добром. Але, що це? Я потрапив у казку? Невже це сон? Чи це справді казка?
Осінь. Так, це казка. Ми й тебе запрошуємо до нас, адже ти художник і вмієш по-особливому бачити красу природи, вмієш передати її характер і настрій. Заходь до нас, ми тобі покажемо справжні чудеса.
Художник. Щиро дякую! Я щасливий, що разом з дітьми побуваю у казці.
Осінь. А діти так гарно розповідали про осінь і називали чарівні осінні кольори, що до нас зараз завітають живі осінні дерева.
На сцену виходять діти-«дерева», одягнуті у відповідний колір, характерний для кожного з них: дуб — коричневий, клен — жовтий, горобина — руда, груша — бордова. В руках у кожного гілочка з листочками, а на голівці віночок з листочків дерева.
Клен
Я землю в спеку закривав густим гіллям.Щоб сонечко її не опалило.
А зараз листячко я з радістю віддам,Щоб землю-матінку воно зігріло.
От листя жовтим сонечком летить І килимом всю землю покриває.
Але до того хоч єдину мить Хай з вітерцем у вальсі покружляє.
Дуб
По осені коричневим я став І листя не збираюся скидати.
Землі я щедро жолуді віддав,
А в листі цілу зиму буду спати.
Ось жолуді звірятка запасуть,
Щоб голод не настав й було що їсти.
В свої хатинки, в нірки принесуть,
І взимку потихеньку будуть гризти.
Тополя
Росту у полі я — зелена тополина.
І над дорогою стоять тополі в ряд.
Гніздо своє мостила там пташина
І вивела малих лелеченят.
Та птаство вже у вирій полетіло.
Лелечий клекіт вітром віднесло.
Гніздо лелече під дощем зчорніло,
Кудись поділись радість і тепло.
Верба
Верба схилилась низько над водою,
Гілля в воді... Та й влітку так було.
Та зараз все наповнилось журбою,
Бо це вже осінь.Літечко пройшло.
Пожовкле листя дерево скидає.
Удалечінь воно поволеньки пливе.
А людську душу сум і жаль проймає,
Але пейзаж чарівний ще живе.
Каштан
Каштан рудий плоди свої скидає
І чути їх веселий перестук.
А дітвора каштанчики збирає
І хоче більше взяти їх до рук.
Але вони гладенькі й вислизають
Та й котяться в усі кінці від них.
А діти їх збирають і збирають
І весело дзвенить дитячий сміх.
Горобина
Горобина струнка й така чарівна,
Приваблюють усіх її плоди.
В червоному намисті, мов царівна,
Тож помилуйся нею, підійди.
Горобина хорошу душу має,
У світ вона несе своє тепло.
Пташок зимою щедро пригощає.
Щоб голодно пташині не було.
Берізка
В парку, в лісі, в полі, під горою
Дивовижне дерево росте.
Стовбур в неї з білою корою.
Це берізка. Знаєш ти про те?
А гілля, немов дівочі коси,
Пишні, довгі, жовті — непрості.
Миють їх вночі холодні роси,
Вітер чеше коси золоті.
Груша
І про себе я сказати мушу,
Бо вже осінь стала на порі.
Люблять в Україні люди грушу,
Садять грушу в кожному дворі.
Бо ж плоди вона солодкі має.
Дуже соковиті та смачні.
Й про велику користь кожен знає,
Тож грушки їдять всі день при дні.
Художник. Я вражений багатством барв, красою дерев у нашім краї і хотів би зібрати чарівний осінній букет та залишити собі на згадку про диво-осінь.
Осінь. Це можливо. Підійди до кожного живого деревця, візьми гілочку і склади букет.
Художник бере у кожного деревця гілочку з листочками і складає в букет, а потім ставить у вазу.
Художник
Осене, красунечко, осене чарівна,
Ти вдяглася в золото, наче та царівна.
Всі ми закохалися у пейзажі-диво.
Хоч і сумно трішечки, але ж так красиво!
Всюди барви осені теплі і чудові.
І ліси приваблюють різнокольорові.
А в повітрі пахощі із полів і саду,
Все з городів звезено, складено до ладу
У льохах, у засіках, в хаті і в сараї.
На столах у кожного пишні короваї.
Тож спасибі, осене, за дари чудові.
Будемо ми з хлібом всі ситі та здорові.
Осінь. Дякую за добрі слова. Але без людської щоденної праці не було б стільки дарунків. Бо ж правильно народ підмітив, що без труда нема плода.
Хлопчик
Ось жовтий лист із дерева летить
І землю всю вкриває.
А з хмари дощик дріботить
Й довкілля поливає.
Красуня-осінь по землі іде
І чари нам дарує.
Та за собою сум чомусь веде,
І дощик ось сумує.
Дівчинка
Сумує все, бо вже тепла немає.
Осінні квіти щедро одцвіли.
А темна хмара небо затуляє
Ось бачиш, знову дощики пройшли.
Хлопчик
Пора осіння, гарна і мінлива,То дощ, то сонце світиться вгорі.
А от і знов набігла хмара сива Й додому треба бігти дітворі.
А дітям ще побігати охота, Бо ж так гарненько листячко летить.
Та й у садочку є усім робота, Бо ж грушка ще то тут, то там висить.
Дівчинка
Чудова осінь! І така чарівна!
У золоті дерева всі стоять.
І трішки сумно, якось ніби дивно.
Що всі листочки з дерева злетять.
Ліси й садочки стануть зовсім голі,
А золото під ноги упаде...
На землю сутінки спускаються поволі,
А золота й не видно вже ніде.
Дівчинка
От небо знову стало волошкове.
Така краса і простір угорі!
А різнотрав’я, ніжне і шовкове,
І так приємно восени мені.
Люблю я все: і ліс, і поле, й небо,
І від краси аж серце завмира.
А пахощі які! Усе, як треба,
Сумна і дивна осені пора...
На сцену виходить Небо.
Небо. А що ж про мене нічого не кажете? Я — Небо! Від мого стану і краса, і сум, і радість, і щастя.
Чарівне небо в різну пору
І полюбляють мене скрізь.
Ти підніми голівку вгору
В бездонне небо подивись.
Воно міняється щомиті:
В нім незабудок ніжний цвіт,
То цвіт у нім волошок в житі,
А то, немов усе горить.
То колір моря в нім синіє,
То біла хмарка там пливе.
А іноді воно сіріє
І сердиться, немов живе.
То дощиком воно проллється,
Бо хмара грізна в нім пливе.
А то — відразу засміється
І в нім веселка оживе.
Художник. А й справді, небо прекрасне в будь-яку пору. Воно посилає нам радість і щастя, а іноді сіє тривогу і страх, але все одно завжди чарівне. А восени небо бездонне, синє, блакитне. Як можна не захоплюватися ним?
Дітивиконують пісню про дощик.
Чарівниця. А тепер час і про дари осені згадати, бо ж вона подарувала їх стільки, що всіх відразу і не пригадаєш. Спробуємо деякі назвати.
Загадки
Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (Морква)
Сидить Марушка в сорока кожушках. (Капуста)
Ні чоловік, ні звір, а вуса має. (Ячмінь)
Без рук, без ніг, а пнеться на батіг. (Квасоля)
Під землею пташка кубло звила, яєць нанесла. (Картопля)
Товстий Гнат, при землі не знать. (Буряк)
Повна діжка жита п’ятачком накрита. (Мак)
Має шкур сім, витискає сльози всім. (Цибуля)
Є шапка, але голови нема. Є нога, але без черевика. (Гриб)
Молодці, всі загадки відгадали. А зараз всі разом складемо вірш про красуню осінь. Вам треба самостійно дібрати у риму останнє слово другого рядочка.
У вирій літечко побігло,

В садах, в городах все ... (достигло).
Зібрали люди урожай,
Щоб мати в хаті... (коровай).
Бо й хліб, й до хліба треба мати,
Щоб ситно... (перезимувати).
В коморі повно щоб було,
А в хаті спокій і... (тепло).
Пташки покинули гніздечка.
Знялись в теплесенькі... (містечка).
Усі у вирій полетіли.
Ліси й садочки ... (пожовтіли).
Поменшав день, у небі тиша,
І прохолодно нічка ... (дише).
Частіше вітер дме сердито,
І стало трішки ... (сумовито).
Хоч вдень ще сонце припікає,
Та нічка холодом (проймає).
Якщо у чистім небі просинь —
Це золота красуня... (осінь).
Уся у жовтому царівна —
Казкова, гарна і... (чарівна).
Як небо хмара затягає,
То часто дощик ... (накрапає).
І непривабливо довкола,
Бо вся земля і мокра, й ... (гола).
А вітер знову повіває,
З дерев пожовклий лист ... (знімає).
А лист останній упаде,
Тоді уже й зима ... (прийде).
А поки осінь догоряє,
Остання квітка ... (доцвітає).
І от уже прийшла Покрова
Та й з’їла полудень ... (корова).
Поменшав день і довша нічка,
Вже потемніла наша ... (річка).
А як Покровонька пройде,
Тепло з собою ... (забере).
І стане сумно надворі —
Це пізня осінь ... (на порі).
За літом, як завжди буває,
Чарівна осінь... (наступає).
Як тепле сонечко сміється,
То все ще літечком ... (здається).
Та все ж гніздечка опустіли —
Пташки у вирій ... (полетіли).
В тепла краї, як кажуть люди,
І до весни вже іх ... (не буде).
Не зазвучать пісні для втіхи,
В природі стало ... (тихо-тихо).
І вже нема чому радіти,
Бо починає лист ... (жовтіти).
Зачервоніла горобина,
Зібрала урожай... (людина).
Посіяла озимину
В осінню пору ... (чарівну).
А осінь ходить рідним краєм
І медом груші... (наливає).
І як завжди, мільйони літ,
Вдягає все у жовтий... (цвіт).
А вітер між дерев гуляє,
На землю листячко... (скидає).
Воно кружляє і летить,
А потім ляже і... (лежить).
В природі в час такий красиво,
А вранці від туману... (сиво).
Усе стихає, лиш охоче
Цвіркочуть коники до... (ночі).
Дерева зовсім стали голі,
Травичка пожовтіла в ... (полі).
І небо сіре вже дрімає.
Ото вже й дощик... (накрапає).
Поменшав день, ось в чому річ.
Та стала довга-довга... (ніч).
А осінь все собі мандрує
І землю до зими... (готує).
Я заклинаю, діти вас, любіть природу
І землю рідну – нашу Батьківщину.
Бо все довкола, і моря, і ріки,
І степ широкий, і гаї зелені,
То все в одному слові – Україна.
Чарівниця. Ось ви і побували в казці. Чи сподобалося вам?
Діти. Так!
Чарівниця. А тепер настав час прощатися з казкою і повертатися додому, бо вдома батьки вас чекають. Давайте попрощаємося з Осінню, Небом, художником, який побував з нами у казці. (Казкові персонажі виходять під музику, діти прощаються.)
Учитель.
Непомітно піде собі Осінь... Все коротшає день щодоби.
Тихо дощик осінній моросить, Журавлів відлетіли ключі
Ось і дійшло кінця наше свято Дозвольте сьогодні усім побажати
Багато хороших і сонячних літ. Так будьте ж здорові!
І будьте багаті! Хай діти радіють у батьківській хаті!
Нехай розквітають лани і оселі
Так будьте ж щасливі і будьте веселі!
Звучить музика.

Предмети: Позакласні заходи

Класи: 2 клас