Мета: познайомити учнів із досягненнями України за 25 років, її позитивними напрацюваннями та недоліками, відзначити героїзм на Майдані та участь українців в АТО.
Виховувати патріотизм, повагу до людей-героїв, толерантне ставлення до думки інших учасників.
Обладнання: карта України, проектор, слайди, плакати із висловами відомих людей.
Хід уроку

На фоні музики
1 ведучий: 25 – це мало, чи багато?
2 ведучий: Для людського життя – багато,
1 ведучий: а для країни - ні.
2 ведучий: Перший урок приурочено 25-річниці Незалежності України.
1 ведучий: Пригадаємо події, що відбулися в Україні, Бердянську та ліцеї за цей період.
Учень1:
Україно моя, моя рідна Вкраїно,
Ти у серці моєму навіки одна,
І у радості час, і в лихую годину
Я молюся за тебе, ніжна мати моя.
(танець)
Україна:
Боже, невже я вільна?
І це не сон…
Почув синів молитви,
Звільнив народ мій від оков.
(фільм 1.)
Учні виносять прапор
Денис:
Прапор — це державний символ
Він є в кожної держави;
Це для всіх — ознака сили,
Це для всіх — ознака слави.
Настя: Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє — небо, жовте — жито;
Прапор цей оберігаєм,
Він — святиня, знають діти.
Сергій: Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Альона: Ми навіки вже — народом,
Українським, в Україні.

1 ведучий:: 15 січня 1992 року депутати Верховної Ради України прийняли гімн, щоправда тільки «Музичну редакцію», а слова гімну затверджено 6 березня 2003 року.

Фільм 2.
(інша музика)
учениця: Україно моя, добра, лагідна мати,
Ти для мене – усе у житті,
учень: Задля тебе я зможу усе подолати,
А якщо треба й своє життя віддати.
Фільм 3
Сценка на вірш «На місячній доріжці»
На місячній доріжці
Зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки,
А інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата
Загиблого в бою,
А інша – немовляти,
Народжена в Раю.
І так би розминулись…
Але душа бійця
На іншу обернулась:
Знайоме щось з лиця.
Сказав: « Гей, малеча,
А нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі,
Матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти
Була як чистий сніг:
«Мене чекає мати,
Аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина –
Таке її ім’я,
Ось-ось народить сина,
А син її – то я!
Мене на Землю житии
Господь благословив,
Я маю народитись…
А ти вже там пожив?» -
Та він своїй дружині
Сказав приблизно так:
«Як друзів я покину,
Який же я козак?
Як гляну в очі сину,
Що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину
Я за спідницю втік?»
Поцілував Галину
І рушив на війну…
А потім… постріл..
І запах полину….
Згадав боєць те стрімко
Й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку
Що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино,
Вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно
З тобою з перших днів!
Так у бійця спитало
Майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало:
Що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина»
Повторював ім’я …
Та це ж його дружина
Чекала немовля.
Сплили перед очима
Щасливі ті роки:
Як він, ще був хлопчина
Й просив її руки…
Весілля і навчання,
І пристрасті потік…
Він всі її бажання
Виконував, як міг.
Усе було чудово:
Вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово,
Що родиться козак!
А потім…Сум в родині..
В країну зло прийшло.
Галини очі сині
Зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила –
Бо смерть гуляє там,
Скількох вже покосила,
Та їй тебе – не дам!»
Дивитимусь із неба,
Як швидко ти ростеш,
А все що буде треба
В житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж , сину,
Тобі час йти в життя
А я прикрию спину
Тобі із небуття»
На місячній доріжці
Невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки,
Хтось – в протилежний бік.
Народжуються діти,
В воєнний час страшний,
І щоб їх захистити
Хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці
В жіночому любов,
Життя не перерветься,
Відроджуючись знов!

1 ведучий: Народжуються діти, але кожного дня країна втрачає найкращих.
Учень нашого ліцею Девяткин Віталій віддав своє життя за наше світле майбутнє і можливість Вам навчатися.
Право покласти квіти до меморіальної дошки героя надається учням 2 курсу Кумпану Дмитру та Гуцол Владиславі.

Пісня «Зажгите свечи» ( На приспів учень запалює усім свічки)
1 ведучий: Вшануємо пам'ять героїв хвилиною мовчання
Звучить стукіт серця
Вірш «Як будемо жити»
1-ий учень: Ну що, українці, як будемо жити…?
З ганьбою у рабстві на рідній землі?
Пробачте – не можу ніяк зрозуміти,
Як можна терпіти знущання такі…?
2-ий учень: Байдужими бути до долі Держави,
До рідної Неньки, що в стані війни.
Майбутнє нащадків, вам вже не цікаве?
Чи може забули, що ми здобули…?
3–ий учень: Чи звикли до того, що «хата є скраю»
І жити нам добре, влаштовує все…?
Чому гинуть люди у рідному краю?
Солдатів вбивають, а ви, мовчите!
4-ий учень: Оговтайтесь, доки ще є не запізно,
Рятуйте Країну, вона, в нас одна!
Єдина, соборна і вільна Країна,
Невже не потрібна вам зовсім вона…?
Олександр Кобиляков

Пісня «Заспіваймо про Україну»
Учениця в українському вбранні: Своїм синам залишу заповіт:
Любити цей прекрасний білий світ.
У Бога мудрості благати повсяк час,
Щоби вогонь любові не погас!
1 ведучий:
Любити землю сіячів - дідів.
І щоб ніколи серед вас, братів,
Не було тіні ворожнечі й зла,
Щоб у серцях любов лише цвіла.
Настя: Хай береже Всевишній від біди,
Живіть у мирі, злагоді завжли.
2 ведучий:
Шановні наші першокурсники!
Хай доля буде щедрою до кожного із вас.
Бо ви – є часточка від світу.
Щоб вогник доброти в серцях не згас,
Нам треба Україну і людей любити
1 ведучий:
Нехай цей навчальний рік стане для всіх вас відправною точкою до підкорення нових вершин. Набирайтесь досвіду, прагніть стати висококласними фахівцями, щоб своєю працею і талантом приносити максимальну користь рідному краю, адже освіта стає основою для успішної карєри та благополучного життя.
З цього навчального року першокурсників зустрічаємо з хлібом та сіллю.

Слово надається заступникові директора Бевз А. М.

Предмети: Класному керівникові

Класи: Професійна освіта