Й.В.Гете про Гамлета:"Мені ясно,що Шекспір хотів зобразити велику справу,покладену на душу,якій вона не під силу...Тут висаджений дуб в дорогоцінну вазу,яка могла прийняти тільки квіти;коріння розрослось,і від вази залишилися друзки..."
О.С.Пушкін про Шекспіра:" Образи,створені Шекспіром,несуть,як у Мольєра,типи певної пристрасті,певного пороку,а істоти живі,переповнені багатьма пристрастями,багатьма пороками..."
В.Г.Бєлінський про "Дон Кіхота"Сервантеса:"...він завдав рішучого удару ідеальному спрямуванню роману і повернув його до дійсності...всі особи його роману-особи конкретні і типові.Він швидше змальовував дійсність,ніж пародіював застарілу манеру пмсання романів,може,всупереч самому собі,своїм намірам та меті."
В.Качалов про образ Гамлета:"Гамлет найбільше цікавить мене як втілення любові до ідеалів людських,до прекрасного,благородного,великого-до будь-якого добра.Звідси у нього скорбота-від того,що в житті нема добра.Це він бачить своїм прискіпливим поглядом.Він заповзято вдивляється в життя-і не вірить у його добро.Навпаки,в усьому вбачає образу свого кохання та добра.Тому він і скептик,і звинувач,і суддя."
С.Моем про творчість Конан Дойля:"Жодні детективи не можуть зрівнятись за популярністю з детективами Конан Дойля,і слід визнати,що він цілком її заслужив лише тим,що винайшов Шерлока Холмса."
У.Фолкнер про твір Хемінгуея "Старий і море":"...Його остання книжка "Старий і море"-найвдаліша саме тому,що він віднайшов те,що раніше не знаходив,а саме-Бога.Досі його герої діяли у вакуумі,у них не було минулого,та несподівано в "Старому і морі"він знайшов Бога.Є там велика риба,-Бог створив велику рибу,яку потрібно було спіймати.Бог створив і Старого,який мусмв піймати цю велику рибу,Бог створив і акулу,яка мала з'їсти рибу,і Боглюбив їх усіх;якщо Хемінгуей не зупиниться на цьому,його метод поліпшиться,на що може розраховувати не кожний письменник.Багато з них вичерпуються трагічно рано..."
В.Вульф про особливості творчості А.Чехова і Ф.Достоєвського:"Читаючи Чехова,ми виявляємо,що повторюємо слово "Душа"знову й знову.Від нього мерехтять його сторінки.Іноді легко використовують його:"...ти високо піднявся на службі,туди й не доберешся,та в тебе нема Душі,дорогий мій...а без цього нема й сили".Справді,саме Душа-одна з головних дійових осіб російської літератури.Витончена й ніжна,схильна до безлічі причуд і недугу Чехова,вона набуває досить більшої глибини і розмаху в Достоєвського;схильна до найжорстокіших хвороб та найінтенсивніших пропасниць,вона лишається основним предметом уваги.Можливо,саме тому англієць і докладає таких великих зусиль,щоб перечитати"Братів Карамазових" та "Ідіота".Душа чужа йому.Навіть антипатична.У ній мало почуття гумору і зовсім відсутній комізм.Вона безформна.Вона дуже мало пов'язана з інтелектом.Вона смутна,розпливчата,збуджена,не здатна,як здається,підкоритися контролю логіки чи дисципліні поезії.Романи Достоєвського-бурхливі водоверті,водяні смерчі,що свистять,киплять,засмоктують нас.Душа-ось та речовина,з якої вони цілком і повністю складаються.Мимоволі ми втягнуті,закручені,задушені,осліплені-і водночас сповнені запаморочливого захоплення".

Предмети: Зарубіжна література

Класи: 10 клас