Кваліфікована підготовка автомобілістів - запорука безпеки дорожнього руху.

Упродовж останніх десятиліть автомобіль безперечно стає невід'ємною складовою сучасного життя. На сьогодні в світі налічується понад 1 мільярд автомобілів 67661 різного призначення. Інтенсивна автомобілізація спричинила серйозні проблеми екологічного, соціального, економічного характеру. Серед них головним є неприпустимо великий рівень аварійності і як наслідок смертність через ДТП. В світі щорічно гине на автомобільних дорогах приблизно 1,2 млн чоловік і приблизно 50 млн отримують травми. Тому Генеральна асамблея ООН вважаючи дорожню безпеку глобальною стратегічною проблемою оголосила 2011-2020 роки десятиліттям дій із безпеки дорожнього руху.
У зв’язку з цим, так як водій є основною ланкою системи «водій-автомобіль-дорога-середовище» до професійної підготовки водіїв ставляться підвищені вимоги. Для того, щоб професійна підготовка кадрів не відставала від сучасних вимог, необхідно постійно удосконалювати форми і методи навчання. Навчальні заклади повинні стати місцем де розвивається компетенція, емоційний інтелект, вміння працювати в команді, креативність, критичне мислення. Учням, слухачам, повинно бути цікаво, безпечно та комфортно. Саме в навчальному закладі вони повинні формуватися, як особистість, усвідомлювати значимість своєї майбутньої професії.
Викладач повинен супроводжувати освітній процес та зацікавити учнів, слухачів, передати свої знання і переконатися в тому, що вони правильно розуміють вивчений матеріал, який буде використаний на практиці. Бажання викладача навчити, бажання учнів, слухачів навчитися, адже гуманістична психологія вже давно встановила, що без спротиву, без негативної психічної напруженості людина засвоює лише те, що вона хоче засвоїти, інакше спостерігається просте заучування без засвоєння. Викладач має допомогти учневі, слухачеві зрозуміти, що вчитися-це не означає чекати, що хтось тебе навчить, а вчитися самому, правильніше-вчити себе. Учні, слухачі мають усвідомити, що вміння самостійно вчитися – неодмінна умова ефективності життєдіяльності і водночас важлива характеристика розвиненої особистості. У зв’язку з цим викладач, окрім традиційних-освітньої і контролюючої функції виконує роль діагноста, консультанта, мотиватора, постачальника і аналітика інформації, менеджера, який допомагає розв’язувати проблеми, з якими зустрінуться учні, слухачі у процесі самостійної навчально-пізнавальній діяльності. У підготовці водіїв особливе значення приділяється професійній надійності, яка визначається його здатністю безпомилково і безпечно керувати автомобілем. Складовими професійної надійності водія є його придатність, підготовленість і працездатність.
Придатність до професії водія виявляється за станом здоров’я і психофізіологічними якостями. Нерідко такі якості водія, як воля, сміливість, самовладання, рішучість, кмітливість, швидкість реакції є вирішальними в перед аварійній ситуації. Прогнозування ситуацій та дії водіїв є на думку більшості фахівців, тими чинниками, що дають змогу запобігти аварій. Прогнозування – це здатність передбачати критичну ситуацію за прямими і непрямими ознаками, а дії – це прийоми керування, навички й уміння, які дають змогу стабілізувати автомобіль при втраті стійкості та керованості, виконати екстрені маневри на тих стадіях поки критична ситуація не переросла в аварійну. Здатність не піддаватися розгубленості і страху, вправно і швидко діяти у складних небезпечних ситуаціях називається емоційною стійкістю. Ця властивість є однією з найважливіших для водія, яку потрібно розвивати. Однак є ще один чинник у системі факторів, які в комплексі можна назвати системою безпеки водія: це – його професійне чуття. Вони поки ще мало вивчені, а водночас відомо, що такі чуття, як правило випереджають і програмують дії водія. Ці чуття в загальному вигляді називають «чуття дороги», «чуттям ситуації», «чуттям безпеки».
Формування чуттів водія-процес тривалий і багатоетапний. Він починається мабуть з «чуття зчеплення» при початковому навчанні і практично ніколи не закінчується, оскільки удосконалено майстерності немає меж. У підготовці водія центральне місце , з точки зору психології, займає формування професійних навичок. Тут головна роль відводиться спеціалістам по підготовці з практичного водіння, які в першу чергу є майстрами своєї справи з великим життєвим досвідом. Вони навчають майбутніх водіїв не поспішати, бути обережними, прогнозувати зміст дорожніх ситуацій та адекватно на них реагувати.
У контексті формування підготовки учнів до навчання на уроках спецдисциплін у професійно-технічних закладах однією з найважливіших і найактуальніших є проблема психологічної підготовки навчання – це формування в учнів психологічної стійкості, набуття знань для подальшого виконання різноманітних завдань. Окрім цього, вагому роль відіграє позитивно-оптимістичне ставлення до обраної професії, обізнаність з усіма можливостями й умовами.
Плануючи свою роботу враховую індивідуальні особливості учнів, акцентую увагу на важливості вивчення предмету Правила дорожнього руху. Тому ПДР тісно поєдную з основними керування автомобіля та БДР, не забуваючи професійну етику водіння автомобіля. При вивченні тем програми передбачаю тісний зв'язок з практикою. Застосовую разом з традиційними формами роботи – інноваційні. Застосовую найбільш ефективні форми навчання. Особливе значення для викладання ПДР надаю послідовності вивчення матеріалу, виділення вузлових понять, диференціація навчального матеріалу по мірі його складності, раціональне навантаження, налаштування учнів на засвоєння головних знань і вмінь, співвідношення матеріалу з відведеним часом, його доступність. Використовую навчальні посібники і технічні матеріали, наочні посібники і технічні засоби навчання та контролю.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що безпека повинна бути першочерговою метою навчання майбутніх водіїв. Навчаючи правил дорожнього руху, основ керування автомобілем і практичному водінню потрібно розвивати в учнів, слухачів уміння самостійно думати, аналізувати і поводити себе так, щоб бути спроможними керувати транспортним засобом найбезпечніше. Тому в усіх випадках слід керуватися правилом: «Бути обережним, коли щось бачиш, але ще обережнішим – коли чогось не бачиш».

Класи: Професійна освіта

Предмети: Освіта в цілому