Протягом усього свого життя людина піддається постійному вихованню та навчанню – від народження і практично до самої смерті. Безперечно, сила цього виховного впливу постійно змінюється в залежності від віку, соціального стану людини, її статусу. Та ті засади, що були закладені у дитячі роки, є найсильнішими і мають найбільший вплив на подальше життя людини.
Сьогодні ми спостерігаємо постійні якісні зміни практично у всіх сферах нашого життя. Безперечно, що ці зміни торкнулися і галузі культури та освіти. Україна невпинно рухається у Європу, вдосконалюючи свою систему освіти. І важливе місце у навчально-виховному процесі займає естетичне виховання підростаючого покоління.
Головною метою нової філософії освіти є формування високоосвіченої, творчої, духовно збагаченої особистості з високим рівнем національної та естетичної культури.
Саме музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. Без музики важко переконати людину у тому, що людина та оточуючий її світ прекрасні, а це переконання є основою емоційної, естетичної та моральної культури.
Могутня виховна сила мистецтва була відома завжди й тому використовувалась на всіх етапах розвитку людства. Прогресивні діячі освіти вбачали в мистецтві засіб облагородження особистості, утвердження в ній кращих духовних засад. Видатний педагог В.О. Сухомлинський писав: «Мистецтво - це час і простір, в якому живе краса людського духу. Як гімнастика виправляє тіло, так мистецтво виправляє душу» [11].
Саме мистецтво забезпечує багатовікову наступність культури, її універсальність, воно вбирає в себе всі досягнення людства, по-своєму трансформуючи та змінюючи їх.
Становлення нової особистості відбувається у загальноосвітній школі. Саме там діти отримують свої перші грунтовні знання, враження, у тому числі і естетичні. А тому значне місце в духовному становленні підростаючого покоління належить вчителям музики, педагогічна діяльність яких спрямована на виховання у школярів морально-етичних ідеалів та почуттів, художньо-естетичних смаків.
Основним завданням школи у галузі естетичного та музичного виховання є прищеплення дітям любові та інтересу до музики, розвиток їх музичних здібностей та художнього смаку. Найкоротшим та найбільш дієвим шляхом до здійснення цього завдання є активна діяльність самих дітей, їх безпосередня участь у виконанні музики. Але ж діти приходять до школи, не володіючи музичними інструментами, тільки невелика кількість учнів ходять до музичної школи, а тому не всі можуть на уроці виконувати на інструменті музичні твори. Та всі без винятку діти, одні краще, інші трішки гірше, можуть співати, а пісня - це теж музичний твір. Тому хоровий спів – найдоступніший вид виконання музики – є основою музичного виховання дітей в школі і відіграє суттєву роль у вирішенні завдань різностороннього і гармонічного розвитку дитини.
Виконання пісні, впливаючи на слухача злиттям музики і слова, дозволяє не тільки виразити свої почуття, але і викликати у інших емоційний відгук, співчуття, розуміння. В цьому його особлива доступність для сприйняття дітьми. Виразні інтонації людського голосу, які супроводжуються відповідною мімікою, привертають увагу самих маленьких. Уже в ранньому віці діти реагують на пісню, ще не розуміючи до кінця її змісту. По мірі розвитку мислення, мови, накопичення нових уявлень ускладнюються і переживання дитини, зростає цікавість і до самої пісні, так і до її відтворення.
Особливе почуття радості викликає спілкування під час колективного співу. Це прекрасно відзначив ще К.Д. Ушинський: «В пісні, а особливо хоровій, є взагалі не тільки дещо оживляюче і освіжаюче людину, але і щось, що організовує працю… В пісні є, крім цього, дещо, що виховує душу і в особливості почуття…»
Проблема хорового співу досліджувалася в працях провідних музичних педагогів, таких як Н. Тевліна, Н. Черноіваненко, Л. Дмитрієва, О. Апраксиной, Л. Безбородова, Г. Стулова та багатьох інших. Однак тема вокально-хорового виховання молодших школярів настільки важлива для формування всієї музичної культури дитини в цілому, що її освітленням можна займатися нескінченно довго і все одно залишатимуться прогалини і «вузькі» місця. Крім того, методики хорового виховання вокалістів молодшої школи постійно оновлюються, кожен педагог, що займається даною проблемою, привносить у процес навчання щось своє, що оновлює вже існуючі методики, узагальнює попередній досвід своїх колег. Тому абсолютно необхідно постійно стежити за змінами в теорії та практиці музичного навчання, брати щось для особистого досвіду, аналізувати, застосовувати на практиці, вводити в процес розвитку вокально-хорових навичок в конкретному окремо взятому хоровому колективі. Цим і обумовлюється актуальність даної теми «Хоровий спів як основний вид музичної діяльності учнів початкових класів».