1. З колиски нам співучі соки вмивали серце і чоло, і слово матері глибоко вляглося в душу і росло. 2. Кругом засяяли вогні, і хвиля б’є в лице мені. 3. Народ іде, стоїть із хлібом – сіллю, а в мене в саду вишня зацвіла. 4. Нові світлиці, клечінню повиті, посіють щастя над Дніпром, і вся земля у кучерявім житі нам стане радісним столом! 5. За блакитними плесами граба розмахнулось привілля в житах, і гарячі червінці кульбаби розкотились по теплих шляхах.

1. Заспівали вгорі голубі ополонки. Розмашисто вирнули з хмар журавлі. 2. Грає промінь шляхами у чистому броді. Приходять сини на веселку мостів. 3. По студених росах знов іде світання. Дорога має казкою у даль. 4. В цвіту гойдаються морелі під дзвін трудящої бджоли. Ранок зелено – веселий іде широко по землі. 5. Негода кинула ключі. Хмару крає громовиця.

1. Кленовий цвіт устелює дороги і в хмарах небо здибилось круте. 2. Ячмінь красується у полі і спів стихає солов’я. 3. Уже в гаях позолотіли брами і стишились озера лісові. 4. Я пливу у роздолля чудові а навколо хлюпоче весна. 5. Коротка люлька в козака та довга шабля в козака. 6. Живим клубком гарячі бджоли повзли і мед промінням грав.

Орач торкнеться до чепіг руками – і нива дзвонить темним сріблом скиб. Сніги забіліли , і гнеться калина у кетягах красних. Кущується поле житами , і тремтить , мов росина , зоря. У роботі дні пливуть чудові , і надвечір я іду щодня в гомінкі бори соснові… Вигинаються хвилі , мов брови , і на гребні шипить сивина . Медами червень спілий пахне , і я простую до полів. Все ближче хтось кує підкови , і закрутився важко ліс. Сліпучий корінь блискавиці злетів у шелест , шум дібров , і сосни , сповнені живиці , із віт янтарну гублять кров.

Запишіть речення , виділіть основи

1. Ромашкою запахли перелоги , хоча іще ромашка не цвіте. 2. Сніги вже зеленню взялися , не наче в діда борода. 3. Як добре чути , що й зимою земля в нас тепла , запашна. 4. Життя моє – червоний мак у житі , що тільки – тільки мався розцвісти. 5. Надії сходяться , мов хлібороби в щедрий дім. 6. Згадалося веселе дитинство , коли я босий ходив по осінній землі. 7. Наснились рожеві сади у напрузі , що мають світанком навкруг зацвісти.

1. І на шляху твої пісні зустріну що к серцю йдуть минаючи мости … 2. Вперед біжу лечу до хати де ми росли в краю моїм . 3. Запечалюсь за тими що зорями впали на зелені поля на розбиті мости. 4. Вона із тобою ходила в бої щоб помисли чисті правдиві твої зійшли на погожих ланах Придніпров’я. 5. Обминувши луг що вкрився міддю слід до хати губиться в бору. 6. Я став би птицею коли б не жив на світі чорний хліб. 7. Кленовим весельцем приплинуть до тебе щоб ти уставала зірницею в небі.

Там , де Любич зійшовся з Десною , хвилі йдуть до широких просік. Як синяя птиця із казки , на трави спускається вечір. Сосна підперла хмару фіалкову , хоч в хмарі вже туманяться бори. А вечір виплив зоряно понад окрайцем землі , де трактором розорано розлив фіалковий ріллі. Ми стільки стоптали шершавих доріг, що землі от – от заколишуться в рясті. Як мудре сонце поміж пальці , пливуть мої погожі дні.

На стерні впало моє жниво, що раз дозріло на віку. Він прийде на луки у жовтім лататті, де слались полотна. Мене твоя турбота, краю мій, вперед вела, робота, щирі задуми з дитинства полонили. Горюють в Дніпрі пароплави, пливуть, і горять, і летять на пороги. Я припаду в журбі до ниви, де зерно спить у сповитку. З небес зірки котилися поволі і гасли в хвилях чорної Двіни. Тому я мрію так життя прожити, щоб у плодах мої хилились віти. Отам, де жито червень колихало, дівча – світання в полі спало. Світання ширше вії розмикає, волошку заплітає у косу. Як добре чути, що й зимою земля в нас тепла, запашна.

1. Вечір йде над новими шляхами, прихиливсь молодик до Дніпра. 2.Уже світлішає над гаєм, дощем пахучим день промок.3. Щороку кращають світанки, щороку більшають розливи.4. Вітрець в житах здіймає хвилі, горять на жовтих віях роси.5. Румяна осінь схилить віти, оріхи зжовкнуть на ліщині.6. Проснулось коріння, зметнулися трави…7. Гроза кує над островом підкови, стрімглав гартує блискавку в Дніпрі.

1. Спить врожаями нива осіння тополями черкнувши блакить над шляхами вляглось безгоміння тільки дума та серце не спить.2. Криницею стану в степу золотому пшеницею ярою туго наллюся.3. Я чув спішить моя пора.4. І ти радій не буде серцю спатися зовсім. 5. Ще світу доброго премного пройдуть часи крові і сліз.6. Розбудили ключі неозору долину льодоламом гримить і Дніпро і Десна.7. Жнива гостюють владно за Дніпром пливуть вози оббризкані зорею.8. Стоїть в задумі радісній природа про щось вузлаті шепчуться дуби.

І сниться хлопцеві: Полісся встає в чаруючій красі. Жнива гостюють владно над Дніпром, пливуть вози, оббризкані зорею. І ти радій: не буде серцю спатися зовсім. Тривожиться птиця у плавнях безсонних, возами курличуть далекі путі. Війне вітрець – дзвінка пшениця летить, кидається уплав. На ромашці настоялось літо, щільниками запахли поля. Голубі дощі спадають косо, ріки зводяться в красі. І видно: здалеку над полем спливає жито, мов вода.

Предмети: Українська мова

Класи: 9 клас