Танцювальний напрямок хіп-хоп народився на вулицях Америки та став невід’ємною частиною хіп-хоп культури. З часом цей стиль став одним з напрямків сучасного танцю, що викладаються на професійному рівні. До хіп-хопу включають різні стилі танцю, такі як брейк-денс, локінг, паппінг, тощо. Хіп-хоп також вплинув на класичні танцювальні стилі, породивши нові напрямки, наприклад джаз-фанк. Що вирізняє хіп-хоп з поміж інших стилів сучасного танцю, так це фрістайл – тобто імпровізація, котру можна побачити на змаганнях, відомих як хіп-хоп баттли.
БРЕЙК-ДЕНС
Так! Ми навчимо вас брейк-денсу! Найвидовищнішому з сучасних видів танцю, що народився у Нью-Йорку майже півстоліття тому. З тих пір стиль значно розширився та поповнився безліччю рухів та прийомів і тепер хлопці та дівчата по всьому світу виробляють неймовірні акробатичні трюки під ритми хіп-хопу і фанку, аби спарвити враження на оточуючих. Адже якщо вмієш танцювати брейкінг – ти зірка будь-якої вечірки!
Пояснимо: правильно називати танець брейкінг чи бі-боїн’, тому що рухи тіла у ньому такі ламані (від англ. brake – ламати), що ваша бабця, побачивши вас у танці, може вирішити, що це епілептичні конвульсії або навіть що вами оволодів диявол. Не лякайте стареньку, розкажіть їй про брейкінг . Так чи інакше, назва брейк-денс вже настільки прижилась у нашій мові, що майже замінила правильну. Але ми у студії “Дзиґа” називаємо це брейкінг
.
ЛОКІНГ
Локін’ або локінг – невід’ємна частина брейкінгу та хіп-хопу, хоча основою його є фанк. У локінгу поєднані швидкі рухи і завмирання в імпровізаційних позиціях, гра на публіку та взаємодія з нею, пантоміма і акробатика. Рухи танцюристів амплітудні, дуже ритмічні і завжди тісно прив’язані до музики. Наприклад, виконуючи локін’, танцюрист (локер) може грати на уявній гітарі, крокувати на місці чи удавати курку – це нескладно і весело. На перших уроках з локінгу ви зрозумієте, що танцювали його з дитинства, адже це так просто: похизуватись своїми біцепсами, пострибати з боку в бік, швидко перебирати ногами, схрещуючи їх… Але у цьому стилі є й складні рухи і саме вони роблять танець видовищним.
ДЖАЗ-ФАНК
Хореографія джаз-фанк доволі молода, але встигла завоювати безліч прихильників. Цей стиль запозичив різні елементи з джазу, хіп-хопу, вакінгу, стріп-пластики та естрадної хореографії. Подібно до локінгу, джаз-фанк базується на контрасті рухів, але тут різкі та чіткі рухи чередуються з м’якими та плавними. Саме джаз-фанк найчастіше використовують хореографи для постановки танцювальних шоу відомих музичних виконавців.

ВОҐ
У назві цього стилю – його суть. Адже воґ (vogue) – це втілення стилю і моди у танці. Він розкриває граційність, жіночність та красу тіла, а тому, як правило, у стилі воґ танцюють представниці прекрасної статі. Позуй, немов для камери. Будь розкутою. Будь сексуальною. Клік, клік – поза, поза…
ПАППІН’
Паппін’, поппінг чи паппінг часто називають танцем робота, але robot – лише один з напрямків паппінгу. Нескладно здогадатись, що рухи танцюриста при цьому мають бути як у механічного гуманоїда. До паппінгу також відносять:
– вейвінг (waving), танцюй так, немов ти – вода;
– глайдінг (gliding) – ковзай без ковзанів;
– тутанхамонінг (King Tut) – згинай руки й ноги під прямим кутом та завмирай у різних позах, як на фресках з египетських пірамід;
– фінгертут (finger Tut) – пальчиковий тутанхамонінг;
– стробінг (strobing) – тисяча мікрорухів за хвилину, ти немов у спалахах стробоскопу, але без стробоскопу;
– паппет (puppet) – ти – маріонетка, тобою керує невидимий лялькар;
– слоу моушн (slow motion) – рухайся, наче в уповільненій зйомці.
New school
(нова школа) — новий стиль, що увібрав в себе елементи олдскульних напрямків: модерну, поп-культури, латини і белліданса. Для стилю нової школи характерним є те, що танцюрист зберігає зовні «м’яку», розслаблену манеру, але при цьому всередині нього завжди кипить енергія. Під час перегляду такого виступу, у глядачів залишається враження повної імпровізації, тому друга назва напряму — Freestyle або вільний стиль.
Популярність танцю в стилі хіп-хоп серед молоді безпосередньо пов’язана з різноманіттям та універсальністю рухів, яскравою подачею. Цей танець поєднує в собі різноманітні рухи корпусу, рук, ніг; качі і степи. Високі різкі підстрибування танцюристів раптово змінюються низьким ковзанням; повільні і хвилеподібні рухи — чіткими та швидкими, і навпаки. У манері й танцювальній техніці виконавців завжди простежується уявна розслабленість, розв’язність. Велика кількість різних трюкових елементів прикрашає цей танець. За рівнями виконання розрізняють брейкинг (виконання в партері) та top dance (усе, що танцюється на ногах).
Для того, щоб танцювати, важливо вміти чути музику. Особливістю танцю хіп хоп є необхідність чути не просто мелодію, як в інших танцях, а музичний біт, навіть якщо він прихований на самому «дні» музичної композиції серед тисячі інших звуків. Щоб розвинути таку здатність, виконавцю потрібно, як можна частіше, слухати музику найрізноманітніших стилів. І лише після цього освоювати базові рухи хіп-хопу.

Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=bXyVIIP-hgo