ПРОЦЕС ПІДГОТОВКИ УКРАЇНСЬКИХ СПОРТСМЕНІВ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Сучасна ситуація в Україні та повномасштабна агресія з боку Російської Федерації за підтримки Білорусі перевернули життя кожного з нас. Сьогодні стало очевидним, що спорт і політику розділити неможливо, тому виникає болюче питання саморозвитку та тренувань спортсменів під воєнними обстрілами, а також формування фізичних та духовних можливостей для тих, чию жагу до спорту не зупиняє навіть війна. Особливо різко воєнний стан вражає олімпійські види спорту: через брак фінансування стало неможливим тренування багатьох спортсменів, гравці українських команд поспішно їх залишають та переходять до європейських. Головною причиною цьому став психологічний стан спортсменів, які особливо сильно відчувають тиск громадянського обов'язку та воєнної ситуації в країні.
Люди з народження знаходяться в комфорті лише за умови повного контролю ситуації, яка відбуваються навколо. Оскільки воєнна агресія непідвладна контролю, кожна особистість знаходиться під дією стресу. Спортсмени, як і всі люди, також знаходяться під впливом, що загрожує їх психологічному стану, особливо під час змагань. Саме тому існує процес виявлення рівня тривожності спортсменів - невід'ємний етап в спорті вищих досягнень. Гравці часто є вразливими до тривожних почуттів, наприклад, в очікуванні перемоги або невдачі перед виступом чи грою, проте війна різко підвищує тенденцію відчуття негативу та стресу незалежно від ситуації. Шкала реактивної та особистісної тривоги, розроблена Ч. Спілбергером та Ю. Ханіним, стала єдиним інструментом допомоги та визначення стану тривожності, які виникають через глобальні змагальні ситуації. Цей тест складається з 20 питань, відповіді на які формують картину психосоматичного стану спортсмена. Окрім цього, існує репродуктивний спосіб боротьби з тривожністю у спортсменів, який полягає у відтворенні спортсменом емоцій під час своєї найуспішнішої і найбільшої перемоги. [1]
Розпочата 24 лютого повномасштабна війна проти українців співпала з початком змагань зі спортивної гімнастики на етапі Кубка світу, що проходив у м. Коттбус. За словами тренерки команди Ірини Надюк, в той момент було дуже важко сконцентруватись на змаганнях, адже думки були зайняті переживаннями за рідних, проте віра та нестримне бажання перемоги допомогли гімнастам, які здобули чотири золоті та срібні медалі. Після цього команда вирушила далі, в Катар, на наступний етап, проте там виник конфлікт, пов'язаний з російськими світоглядом. Російський спортсмен Іван Куляк вийшов на п'єдестал з вишитою літерою "Z" на грудях - символом нацистської агресії Росії проти українського народу. Через цей випадок Міжнародна федерація гімнастики відсторонила Росію та Білорусь від міжнародних змагань, а також виходити під своїми прапорами. [2]
Що стосується змагань та чемпіонатів в Україні - їх було скасовано у перші дні війни, проте проблема виникла не тільки через це. Більшість спортивних і тренувальних залів перетворились в укриття та тимчасове житло для біженців, тому готуватись до змагань там стало неможливим. Спортсмени, які беруть участь в міжнародних змаганнях, зараз тренуються за кордоном, а для тих, хто залишився, мають надатись умови для тренувань в безпечних місця, за даними міністерства. [3]
Особливу увагу варто приділити спортсменам, які тимчасово покинули спортивне життя та героїчно пішли захищати Україну. Незважаючи на брудну російську пропаганду, усі спортсмени налаштовані патріотично, багато хто займається волонтерською діяльністю. Професійний боксер Василь Ломаченко став безстрашним прикладом того, що він не боїться захищати власну країну, відмовившись від змагань. [4] Людині, яка побувала на війні або досі залишається в Україні, зараз складно знову розпочати звичний спосіб життя, повернутись до тренувань та змагань. Ті, хто не бачив жахів війни, можливо, продовжують розвивати спортивну кар'єру, але такі як Олександр Усик та Василь Ломаченко перебувають у стані, коли неможливо повернутись до попереднього життя.
Висновки. Спорт та політика стали невід'ємними поняттями, а російсько-українська війна дала цьому підтвердження. Складний емоційний стан, переживання за безпеку рідних людей, відсутність можливості тренувань та участі в змаганнях, перебування далеко від рідної нації - реальність українських спортсменів. Проте вони не тільки захищають спортивну честь України на міжнародній арені, але й беруть у руки зброю, щоб захистити міста, поширюють інформацію про українську ситуацію, волонтерять та допомагають тим, кому це потрібно. І хоча спортивне життя для більшості стало не таким важливим, як раніше, віра в перемогу рідної країни допомагає розвитку спортивного життя нашої української держави.
Список літератури
1. Коробейніков Г.В. Діагностика психофізіологічних станів спортсмена: методичний посібник. Київ, 2008. 64 с.
2. Годунова К. Російський народ сліпий. [Електронний ресурс] Режим доступу: https://suspilne.media/231512-uaf-viznacilasa-z-miscem-provedenna-domasn....
3. Татаренко О. Спорт під час війни: як змінилося життя рівненських спортсменів. [Електронний ресурс] Режим доступу: https://suspilne.media/231147-pidtrimali-ne-vsi-curenko-poasnila-poziciu....

Предмети: Фізичне виховання, спорт