Дисидентський рух розглядається як феномен української історії XX століття. Цей протест охоплював всі сфери суспільного і культурного життя країни і зіграв вагому роль у морально-психологічній підготовці суспільства до необхідності демократичних перетворень. Вплив дисидентів на психологічний клімат країни був значним. Їх моральний престиж вплинув на передову частину суспільства, вніс у свідомість інтелігенції сумнів у справедливості існуючих порядків, викликав інтерес до альтернативних пропозицій модернізації радянського суспільства. Саме тому дисиденти піддавалися жорстоким переслідуванням з боку радянської влади, хоча вони діяли в рамках Конституції. Такий жертовний образ дій піднімав їх в очах ліберально налаштованої інтелігенції і служив прикладом для наслідування молоді.