Тема: „Лісова пісня” Лесі Українки – шедевр української драматургії. Джерела твору, багатство змісту.

Освітня мета: визначити джерела драми Лесі Українки „Лісова пісня”, багатоплановість її художнього змісту; аналізуючи текст, розкрити підтексти, образи-символи, переконатися, що „Лісова пісня” – справжній шедевр української літератури.

Розвиваюча мета: вироблення умінь і навичок виразного читання, акторської гри, логічного мислення, творчого підходу до аналізу художнього твору.

Виховна мета: виховувати в учнів любов до рідного краю, гордість за свій народ, збагатити життєвий досвід учнів розумінням суті людського щастя, таких понять, як кохання і зрада, красиве й потворне в житті і стосунках між людьми.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи та прийоми: розповідь учителя, евристична бесіда, коментоване читання, інсценізація уривків твору, робота з текстом, словникова робота.

Обладнання: портрет Лесі Українки, фотографії, малюнки, ілюстрації до драми „Лісова пісня”, хрестоматії, роз даткові папки з дидактичним матеріалом.

Хід уроку

1. Організаційний момент.
2. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Оголошення теми і мети уроку..
Запис теми у зошити.

3. Опрацювання теми.
Вступне слово учителя.
„Лісова пісня” – добре знаний, улюблений читачами драматичний твір Лесі Українки. На час його написання вже була поставлена на сцені психологічна драма „Блакитна троянда”, створені такі шедеври, як „Кассандра”, „ в катакомбах”, „Камінний господар”. Це ті твори, які дають право поставити ім’я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами світу.
І раптом – „Лісова пісня”, драма-казка, драма-феєрія, як сама визначила жанр твору Леся Українка.
Визначення на дошці. (Драма-феєрія – п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами)
Запис визначення у зошити.
Написала свій твір Леся в 1911 році, перебуваючи у Грузії, за два роки до смерті, під впливом розлуки з рідним краєм. Прогресуюча хвороба на той час забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості. Це була творчість на межі життя і смерті. Тому не дивно, що п’єсу було написано в небачено короткі строки – за дванадцять днів. „Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина. Отак я писала „Лісову пісню і все, що писала останнього часу,” - розповідала письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію.
Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян.
Косачі часто їздили у Скулин, в урочище Нечемне , що на Волині до дядька Лева на прізвище Бас. Він і став прототипом одного з героїв твору.
Спогади Ольги Косач –Кривинюк, сестри Лесі Українки про відвідини цих місць найяскравіше розкривають джерела драми-феєрії „Лісова пісня”.
„У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера . Дядько Лев не палив у хаті, а клав огнище надворі. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку „силу” лісову, водяну, польову та про звичаї і відносини між собою і людьми.
Коли перечитую „Лісову пісню або дивлюся на неї на сцені, зараз мені в уяві стає Нечемне з його краєвидом, з тими людьми, що були там з нами...
У Лесиній „Лісовій пісні нема ні одного персонажа, ні одного повір’я, ні одної мелодії, щоб були мені незнайомі, - все то мої давні поліські знайомі...”
Чому ж Леся так довго не торкалася цієї, такої близької її серцю теми? Чому приступила до неї вже тоді, коли була автором з великим письменницьким досвідом?
Справа в тому, що„Лісова пісня” не така вже й проста річ, як здається на перший погляд. Це бездонна криниця з живою водою, яку п’єш і не нап’єшся вдосталь. ЇЇ треба читати протягом усього життя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість.
Для вас, юних читачів „Лісова пісня” – прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Людей з життєвим досвідом драма приваблює глибоким філософським змістом, кличе до гармонії буття, до згоди з власною душею. А для науковців-фольклористів, народознавців цей твір є цілою лабораторією пізнання народної поезії і міфології.
Тому „Лісову пісню” не можна ні читати , ні осмислювати похапцем, бо десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Хочеться, щоб цей твір не лише збагатив кожного духовно, а й спонукав замислитися над людськими цінностями, і своїм життям.
В цьому нам допоможе опрацювання та аналіз змісту твору.

Опрацювання змісту твору.

Учитель. Хто з дійових осіб драми „Лісова пісня вам запам’ятався найбільше?
Учитель. Як умовно можна поділити персонажів твору?
Учитель. Які цінності для міфічних персонажів найголовніші?
Учитель. Що ви можете сказати про людей, що з’являються у лісі? Які ваші перші враження від дядька Лева й Лукаша?
(Учні словесно змалюють зовнішність персонажів, охарактеризують дядька Лева як чудового знавця природи, народних повір’їв, друга лісу. Зачитають цитату, в якій Лісовик характеризує дядька Лева. „ Стій, не квапся. То ж дядько Лев сидітиме в тій хижі, а він нам приятель”. Відзначать у Лукаша хист сопілкаря. Це свідчить про мистецькі здібності парубка.)
Учитель. Аж тепер на зелену весняну сцену виходить головна героїня драми-феєрії – Мавка.
Як вона з’являється? Яка Мавка на вроду? А вдачею?
(- Зовнішність і одяг Мавки переконують, що перед нами справжня лісова царівна. Вдача у Мавки – вільна, лагідна, чутлива до звуків, бо прокинулася від співу сопілки, відчуває та розуміє природу.)
Це розкривається в діалозі з Лукашем під час першої зустрічі. Прослухайте діалог і порівняйте в ньому Мавку та Лукаша.
Звучить інсценізований уривок від слів: „Не руш! Не руш! Не ріж! Не убивай!” до – „

Учитель. Яким ми бачимо Лукаша у цьому діалозі?
І все ж , що свідчить про те , що Мавка духовно багатша, а Лукаш – приземлені ший?
( - Лукаш думає, що в лісі все німе, для Мавки ж німого в лісі нема нічого, бо стара верба для неї, як мати, а Лісовик – дідусь.
- Мавка дивується з того, що Лукаш не знає з ким його одружать. „Хіба ти сам собі не знайдеш пари?” )
Учитель. Зігріті коханням, Лукаш з Мавкою переживають свої найкращі хвилини, коли говорять не лише уста а й душі. Їх єднає мистецтво. Розлука коханих така ж щира, як і зустріч. Та нічна тиша покриває ліс і нам вчуваються тривожні Мавчині слова: „Що ж мені суджено – щастя чи мука?” Починається друга дія, яка й дає відповідь на це питання. *Як змінюється пейзаж? Що свідчить про присутність людей у лісі?
*То що ж : щастя чи мука судилися головній героїні?
*Чи справедливо ставиться мати Лукаша до Мавки? (цитати) ”Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим!”, „Чого ти все розпатлана така? Нема, щоб зачесатись чепурненько, - усе, як відьма ходить”
*Чи змогла б узагалі Мавка догодити їй? Яка невістка їй потрібна?

Прослухайте уривок з ІІ дії драми ( „ Не руш, коханий, воно ж сире...”) і скажіть –

*Як поводиться тепер Лукаш?
*Чи схожий він на того замріяного, схвильованого парубка, якого ми бачили в І дії?
Учитель.Чи змінилася Мавка?
Учитель. Отож Лукаш зраджує Мавку, проміняв світлу душу Мавки на простакуватість і невибагливість дебелої вдовиці Килини.
Чи бореться Мавка за своє кохання і Лукашеву душу? ( Мавка хоче зберегти своє кохання, все те людяне, що є у Лукаша. Вона говорить: „Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше”, „Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись”
- Не дозволяє ні Русалці Польовій, ні Лісовику, ні Перелеснику погано говорити про Лукаша, кривдити його. Вона до останнього вірить, що її кохання живе і надихає її на життя)
Учитель. За яких обставин були сказані Мавкою слова „Ні! Я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!” ?
Учитель. Чому ж Мавка сама все-таки йде в царство Марища , смерті?
( - Марище, це та ж смерть, яка одночасно позбавляє і мук, і радощів життя. Зрада наносить смертельний удар коханню Мавки. Зневажливі останні слова Лукаша „ Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?” – були отруйною стрілою у груди. Лукаш голосно, щоб Мавка почула, заявляє матері, що буде свататися до Килини. Це й штовхає Мавку у западню.)

Учитель. І втретє природа змінила свої шати. Прийшла пора осіння, смутна, вітряна. Що сталося з персонажами за цей час? Якими виявилися плоди життя Килини, Лукашевої матері, самого Лукаша? (У цій дії персонажі ніби розплачуються за свої помилки, одержують по заслузі і за добро , і за зло.
Так, Килина виявилася лукавою та хижою, як про неї сказала Мавка. Це духовно бідна людина. Вона не роздумуючи зрубує вербу-Мавку, не дотрималася останньої волі дядька Лева – продає старий дуб на дрова. Ліс для неї – лише місце для наживи, але замість багатства пожинає злидні і сімейні чвари.
Лукашева мати згадує добрим словом Мавку. („Дурний Лукаш, що проміняв на тебе. Бо то було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани.”). Шкодує, що Лукаш колись проміняв її на Килину. Та пізно. Замість спокійної старості на яку сподівалась, вона має одні гризоти та лайку з невісткою. Врешті-решт гине від вогню і хата, побудована дядьком Левом.
Лукаша за зраду Лісовик перетворює у вовкулаку.
Учитель. Чому Мавка рятує Лукаша?
Учитель. Чи зрозумів Лукаш свою провину перед Мавкою? ( Він зрозумів, що помилявся, зрозумів, що життя буде цінним лише тоді, коли воно буде сповнене любові. Тому й чекав нової зустрічі з Мавкою.)
Учитель. Мавка через закляття Килини, перетворюється у вербу, та сопілка, зроблена з неї заговорила в руках Лукаша. Чому? (Бо любов не вмерла, адже сопілка повторила слова, промовлені Мавкою в найщасливіші хвилини її життя. Кохання жило в Мавці завжди: коли вона була лісовою царівною, безтілесною тінню, плакучою вербою, навіть сивим попільцем. )
Учитель. Любов незнищенна, як незнищенна природа і все, що народилося для добра і краси . Ці мотиви всепереможно звучать в останніх акордах „Лісової пісні”.
Звучить останній монолог Мавки.

4.Закріплення вивченого матеріалу.
1.Що найбільше за Лесею Українкою людина має цінувати у своєму житті?
2.Якою на її думку повинна бути справжня любов?
3. Чого навчає нас твір Лесі Українки?

5.Домашнє завдання.
Вивчити останній монолог Мавки.
Написати стислу роботу-роздум „Чи я б могла кохати так, як Мавка?” (дівчата), „Якщо б я був на місці Лукаша...” (хлопці), оцінити в ній вчинки персонажів.

Класи: 10 клас

Предмети: Українська література