«Лісова пісня» Лесі Українки — шедевр української драматургії. Джерела твору, багатство змісту. Проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини.

Мета: розкрити тему, ідею, проблематику твору, його джерела, багатоплановість художнього змісту, ідейний зміст образів поеми; розвивати в учнів творчу уяву, самостійність мислення, навики аналізу твору, вміння визначити його підтекст, образи-символи; виховувати активну життєву позицію, патріотичні почуття учнів, гуманістичні ідеали, любов до природи і бережне ставлення до неї.

I. Оголошення теми, мети, визначення завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.
Епіграф до уроку:
Сильніше за любов злоба горить,
Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лишень з любові.
Лишень краса людей навчає жить!
Д. Павличко
- Прокоментуйте даний епіграф?
- Чи співзвучний він зі змістом твору Лесі Українки «Лісова пісня»?
- Отже, давайте визначимося в завданнях уроку, висловимо свої очікування від заняття.
«Лісова пісня» - прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з власною душею.

II. Актуалізація опорних знань учнів
Вступне слово вчителя. «Лісова пісня» — добре знаний улюблений читачами драматичний твір Лесі Українки. На час його написання вже була поставлена на сцені психологічна драма "Блакитна троянда", створені такі шедеври, як "Кассандра", "В катакомбах", "У пущі", "На руїнах", "Камінний господар", "Адвокат Мартіан"... Це ті твори, які дають право поставити ім'я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами світу.
І раптом — "Лісова пісня", драма-казка, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння. Написала його Леся в 1911 році, коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало видобути з її серця "те, що не вмирає". Це була творчість на межі життя і смерті. Праця допомагала боротися "з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами" (з листа Лесі). "Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу як порожня торбина. Отак я писала "Лісову пісню" і все, що писала останнього часу",— розповідала, письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію.
Сама ж історія написання п'єси нерозривно пов'язана з так званим грузинським періодом життя поетеси (1908—1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Леся Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П'єсу написано в небачене короткі строки — за дванадцять днів липня.
Із листа Лесі Українки до сестри: «Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій».

Учень робить доповідь про джерела написання твору. Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян. Очевидно, "батьківщиною" "Лісової пісні" була мила її серцю Ковельщина, що подарувала їй силу-силенну дитячих вражень, хоч уперше про мавку Леся почула в Жабориці на Звягельщині.
Одна з найпам'ятніших подій дитинства — поїздка з матір'ю у Скулин до дядька Лева на прізвище Бас. Після перепочинку з дороги Косачі вирушили на урочище Нечимне неподалік від Скулина. Шість разів відвідувала Леся береги лісового озера, а дядьків небіж Ярмило, вже парубок, катав її по озеру на човні.
Спогади Ольги Косач - Кривинюк про відвідини цих місць найяскравіше розкривають джерела драми-феєрії "Лісова пісня": «Побули ми трохи в Скулині, а потім з своєю господою пішли до лісу, туди, куди дядько Лев вибрався з бидлом на літо. То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером. 3 одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав приступитися до самої води, з інших боків берега були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом озера був старий густий великий листяний ліс, з одного боку він підходив до поля, а з другого переходив у старезний сосновий бір, що тягся на багато верстов.
У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою. З четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. У тій шопі на сіні ми ночували тоді саме були місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з "Лісової пісні", який був би найдокпаднішою декорацією до неї, коли б я була малярем та намалювала його, як пам'ятаю досі...
У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. Дядько Лев не палив у хаті. а клав огнище надворі... раз у раз наглядаючи свого бидла. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку "силу" лісову, водяну, польову та про їхні звичаї і відносини між собою і людьми. Коли перечитую "Лісову пісню" або дивлюся на неї на сцені, зараз мені в уяві стає Нечимне з його краєвидом, з тими людьми, що були там з нами...
У Лесиній "Лісовій пісні" нема ні одного персонажа, ні одного повір'я, ні одної мелодії, щоб були мені незнайомі,— все то мої давні знайомі поліські...»
Про себе письменниця казала, що має "лісову натуру", а Олена Пчілка зауважувала, що Леся добре засвоїла волинську говірку й часто використовувала її у своїй мові. Ця говірка є і в "Лісовій пісні". Вона додає драмі своєрідного волинського колориту. «Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» за 1912 рік. Окремим виданням твір вийшов у 1914 році. За життя поетеси драма не була поставлена на сцені. Вперше її поставили у 1918 році.

Вчитель. Чому ж Леся так довго не торкалася цієї, такої близької її серцю теми? Чому приступила до неї вже тоді, коли була автором з великим письменницьким досвідом?
"Лісова пісня" - не така вже й проста річ, як здається на перший погляд. Це бездонна криниця з живою водою, яку п'єш і не нап'єшся вдосталь, її треба читати протягом усього життя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість, приноситиме незмінну радість зустрічі з мистецьким шедевром. Для юних читачів "Лісова пісня" - прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Людей з життєвим досвідом драма приваблює глибоким філософським змістом, кличе до гармонії буття, до згоди з власною душею. А для науковців-фольклористів, народознавців цей твір є цілою лабораторією пізнання народної поезії і міфології.
Тому "Лісову пісню" не можна ні читати, ні осмислювати похапцем, бо десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Хочеться, щоб цей твір не лише збагатив кожного духовно, а й спонукав замислитися надлюдськими цінностями і своїм життям.
І, зглядаючись на все вищесказане, ми проведемо сьогодні урок з елементами інсценізації, але перед цим повторимо відомості з теорії літератури:
Драматична поема - переважно невелика за розміром віршована, п'єса, в якій зливаються драматичне й ліричне розкриття теми, виклад матеріалу відзначається лаконізмом, відсутні широкий фон подій і зовнішня інтрига, а вся увага зосереджена на розкритті ідейного конфлікту між основними противниками в момент його найбільшого загострення.
Феєрія театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти .
Драма-феєрія — п'єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.

III. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.
(Основну частину уроку варто провести на фоні музики «Голоси природи»)
Учитель. Якщо драма названа "піснею", то пролог можна з певністю назвати заспівом, який з першого слова вводить нас у поетичний світ одухотвореної природи. Перед очима постає "Старезний густий предковічний ліс на Волині..."
(ремарка читається до слів: "На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то порозривається, одкриваючи блідо-блакитну воду")
- Хто є учасниками заспіву?
- Які дійства видаються вам найпоетичнішими?
- Що уявляється вам під час читання про "Того, що греблю рве", Лісовика та Водяника, про іншу лісову та водяну "силу"?
Лісові та водяні істоти розмовляють, тішаться, гніваються, люблять і розважаються. А ми бачимо перед собою картини живої природи. Яким же треба бути чутливим і спостережливим, як любити навколишній світ, щоб почути мову джерел і дерев, озерних хвиль та жучків-світлячків! Ось і Мавка, лісова красуня, каже про це Лукашеві згодом: "Німого в лісі в нас нема нічого". Отож треба тільки навчитися слухати природу, як музику, як живу істоту.
- Які цінності для міфічних персонажів найголовніші?
Воля. Життя без неї для них неможливе. Тут цінується краса, якою все й вимірюється. Русалка і "Той, що греблі рве" захоплюються зовнішньою вродою. Мавка, бажаючи побачити Лукаша, скаже; "Він, мабуть, гарний". І всі вони люблять яскраві шати (вбрання), порядок у лісі й на озері. Однак тільки на перший погляд видається, що у природі кожен сам по собі. Насправді тут панує взаємозв'язок і злагода, а "як цар морський покличе — треба слухать. На те є служба…".
Учитель. Якщо згадати, що характери цих казково-міфічних персонажів створювалися Лесею під впливом розповідей волинських селян, то можна лише подивуватись, яким багатим і образним було світосприймання нашого народу.

Поступово заспів переходить у пісню, яка на повний голос зазвучить у Першій дії. На березі лісового озера з'являються люди.
- Хто вони?
- Які ваші перші враження від дядька Лева й Лукаша?
- Яку характеристику дає дядькові Леву Лісовик?
( Учні словесне змалюють зовнішність персонажів, охарактеризують дядька Лева як чудового знавця природи, народних повір'їв, друга лісу, відзначать у Лукаша хист сопілкаря, що чує навіть голос дерева. Це свідчить про мистецькі здібності парубка).
Учитель. Аж тепер на зелену весняну сцену виходить головна героїня драми-феєрії — Мавка.
- Як вона з'являється?
- Яка Мавка на вроду?
- А вдачею?
Зовнішність і одяг переконують — перед нами справжня лісова царівна. Вдача у Мавки — вільна, чутлива до звуків, лагідна. Це розкривається в діалозі з Лукашем під час першої зустрічі.
(Звучить інсценізований уривок від слів:
"Не руш! не руш! не ріж! не убивай!" до -"Бачиш, і ти, немов той ясень, розмовляєш").
- Що приваблює вас у поведінці і словах Лукаша?
- Що свідчить про те, що Мавка духовно багатша, а Лукаш приземленіший?
- Чим розповідь Лукаша подивувала Мавку, а чим — захопила?
(Учні розкриють ставлення молодих героїв драми до одруження
і прочитають відповідні уривки з тексту).
Учитель. З'являється Перелесник образ відомий вам з поезій Лесі Українки. Зверніть увагу на його розмову з Мавкою. Тут повна свобода бажань і почуттів — мешканці лісу не обтяжені ні умовностями, ні земними турботами. Мавка не приймає любов Перелесника, І той перетворюється на червоний захід сонця, поволі щезає, на зміну йому приходить білий вечірній туман... (Мальовнича картина. Недарма ж Леся мріяла в дитинстві писати вірші й малювати, як Тарас Шевченко.
- Що ж діється поміж персонажами, які прийшли у драму з реального, людського світу?

Дядько Лев звідусіль оточений лісовими силами, з якими добре вміє співіснувати. Знання лісу і його законів допомагають йому скрізь. Він знає, коли треба бути поблажливим, а коли й суворим. Крім того, дядько-неабиякий оповідач, знає безліч казок, легенд,— точнісінько так, як Лесин знайомий Лев Скулинський у її далекому дитинстві.
Вечоріє, і дядько Лев засинає, а сільський хлопець і лісова дівчина в цю прекрасну весняну ніч поєдналися душами, до них прийшло кохання.
- Які слова І вчинки персонажів свідчать про зародження ніжного почуття? Лукаш не лише хоче зігріти Мавку в обіймах, а й готовий захистити ЇЇ, заквітчати. Він іде шукати для неї прикраси — яскраві світлячки, не думаючи про небезпеку. Коли ж хлопець потрапляє у трясовину, Мавка рятує його, нагнувши вербу. А які слова промовляють закохані! Той перший поцілунок — чистий, ніжний — Мавка порівнює з зорею, що впала в серце.
- Чи відчувають закохані гармонію душ? Так. Зігріті коханням, Лукаш з Мавкою переживають свої найкращі хвилини, коли говорять не лише вуста, а й душі, їх єднає мистецтво. Розлука закоханих така ж ніжна і щира, як і зустріч.
(Учні читають в особах уривок від слів:
"Я буду ждати!" до кінця першої дії з ремаркою включно).
Підсумкове слово вчителя. Нічна тиша покриває ліс, а в наших душах, у пам'яті знову оживає зустріч напровесні сільського парубка Лукаша з лісовою красунею і звучать тривожні Мавчині слова:
"Що ж мені суджено - щастя чи мука?"
(Ставлю учням дане проблемне питання,
на яке маємо відповісти протягом уроку)

Друга дія.
- Як змінився пейзаж у другій дії?
- Що свідчить про присутність людей у лісі? Учні розповідають.
- То що ж: щастя чи мука судилися головній героїні?
- Чи справедливо ставиться мати Лукаша до Мавки?
- Чи змогла б узагалі Мавка догодити їй?
- Як поводиться тепер Лукаш?
- Чи схожий він на того замріяного, схвильованого парубка, якого ми бачили в І дії?
(Учні читають діалог від слів:
"їм невістки треба, бо треба помочі" до —
"Чому я маю сеє пам'ятати?").
- Якими тут виявляють себе Мавка і Лукаш?
- Чи зберегли вони гармонію душ і почуттів?
Мавка така ж, як і раніше,— щира й одухотворена. Вона вірить, що любов може подолати всі перешкоди, намагається викликати на щирість Лукаша. не хоче погодитися з тим, що його чиста співуча душа стала черствою і холодною.
Лукаш дуже змінився. З ніжного, чутливого, закоханого парубка він перетворився в буденного, грубого приземленого селянського сина, що гризеться господарством, злостиво докоряє та насміхається з неї. Перед нами безвольна - людина, не здатна захистити свої почуття. Лукашева мова нагадує мову його сварливої матері. Він зовсім не розуміє піднесених, високих Мавчиних слів. На противагу Лукашеві Мавка розкривається високого внутрішньою красою і духовним багатством. Вона має "серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє", не боїться говорити відверто про своє кохання, бо це - не сором, а найкращий цвіт душі людської. В її словах так багато любові, муки й мудрості, що вони примушують читачів замислюватися над власними почуттями і вчинками.
Учні шкодують, що між Лукашем і Мавкою зникло порозуміння, а отже й гармонія душ. У п'єсі є не тільки до Лукаша, а взагалі до кожного з нас спрямовані слова, які варто записати у книжку своєї пам'яті:
"Не зневажай душі своєї цвіту...",
зумій "своїм життям до себе дорівнятись".

- Як ви розумієте ці вислови?
Скривджена Мавка йде з серпиком, як звичайна сільська дівчина, на поле, несучи в очах біль і сум.
- Що відтворює картина зустрічі Мавки з Русалкою Польовою?
- Якою тут бачимо Мавку?
- Який вислів у цьому епізоді є афористичним? ("Що ж, хіба крові не варта краса?")
З'являється Килина. Вона прийшла на запрошення Лукашевої матері.
- Як її схарактеризувала Мавка?
- Чому вона застерігає Лукаша, невже тільки з ревнощів?
Душа Мавки вміє розпізнавати людей. Розкотистий сміх Килини, її облесливість і грубі жарти сказали Мавці багато що. Вона розуміє, що Килина не пара Лукашеві, не рівня йому по душі, що він з нею не буде щасливим. Це ще більше посилює Мавчину муку.
Лукаш зрадив, проміняв світлу душу Мавки на простакуватість і невибагливість дебелої вдовиці Килини. Саме в цей момент Леся Українка вплітає у зміст поетичну розмову Мавки з Русалкою.
- Навіщо це робить поетеса?
- Який настрій створює ця розмова?
- 3 ким ви погоджуєтеся (з Русалкою чи Мавкою) в думці про кохання?
- Як сприймає Мавка докори Лісовика?
- Прочитайте цитату "Не всі вінки погинули для тебе..." і скажіть, з чим контрастує ця картина?
Барвиста, святкова картина осені сповнена краси і багатства кольорів. Вона є таким контрастом до чорно-білого, засмиканого клопотами буденного життя людей!
- Чому ж Мавка страждає за цим життям?
- Можливо, їй хочеться додати йому тої злагоди і краси, якої там не вистачає...

- При яких обставинах звучать знамениті слова:
"Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає"?
- Як ви розумієте ці слова?
- Що символізує образ "Того, що в скалі сидить"?
- Чому Мавка все-таки йде в його царство?
"Той, що в скалі сидить", очевидно, смерть, яка одночасно позбавляє І мук, і радощів життя. Зрада наносить смертельний удар коханню Мавки. Зневажливі останні слова Лукаша "Яка страшна! Чого ти хочеш?" були отруйною стрілою у груди. Мавка до останку бореться за своє кохання і Лукашеву душу, але... даремно. Лукаш голосно, щоб Мавка чула заявляє матері, що буде свататися до Килини. Це штовхає Мавку в западню.

Третій розділ.
Учитель. І втретє природа змінила свої шати. Прийшла пора осіння, смутна, вітряна.
- Що сталося за цей час з персонажами драми?
- Якими виявилися плоди життя Килими, Лукашевої матері, самого Лукаша? Аналізуючи учнівські відповіді, доходимо висновку, що наприкінці дії персонажі ніби розплачуються за свої помилки, одержують по заслузі і за добро, і за зло.
- Якою ж насправді виявилася Килина?
- Чи мала рацію Мавка, називаючи її лукавою та хижою? Так. Крім того, Килина ще й зажерлива, ліс для неї — лише місце наживи. Віддяка не забарилася: Килина замість вимріяного багатства пожинає злидні й сімейні чвари. Мати Лукаша
Лукашева мати згадала добрим словом Мавку ("було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани") і пошкодувала, що Лукаш колись проміняв її на Килину. Та пізно. Замість спокійної старості, якої вона так прагнула, ця темна, спрацьована жінка має одні гризоти та лайку з невісткою. Врешті-решт гине від вогню і хата, побудована дядьком Левом.
Лукаш, якого Лісовик перетворив у вовкулаку, йде додому, але не тому, що поспішає до сім'ї, а має надію зустріти Мавку, яку колись зрадив. На Волині існує багато міфів. За одним з них, вовкулака — це той, хто має вовчу подобу, та почувається людиною і хоч боїться людей, але водночас і тягнеться до них. Мавка, звільнивши його від чар, розповідає Лісовикові:
...Він у подобі людській упав мені до ніг, мов ясень втятий... І з долу вгору він до мене звів такий болючий погляд, повний туги і каяття палкого, без надії... Людина тільки може так дивитись!..
- Який зміст вклала тут Леся Українка у слово "людина"?
Очевидно, вона мала на увазі не подобу, а суть. Адже й зовні нормальна людина може мати звірячі інстинкти, бути цинічною у ставленні до оточуючих, безкультурною й бездуховною.
Мавка побачила в очах Лукаша розуміння скоєного ним гріха І не помилилася. Лукаш потоптав доброту свого серця, зневажив чисте кохання Мавки, зрадив її... Розплата була немилосердною, за нею прийшло каяття, але вже "без надії". Пригадаймо, як жорстоко розмовляв він з Мавкою. Послухаймо тепер ще один дуже промовистий діалог Лукаша й Килини -
(Учні читають в особах уривок від слів:
"Таки явився! Де тебе носило так довго?"
до — "Цить! цить! не говори! Мовчи!)
- Чим він нагадує діалог Лукаша з Мавкою? Килина так само не розуміє Лукаша, як він колись не захотів зрозуміти Мавки, безпідставно докоряє йому і звинувачує.
- Чи знає Килина свого чоловіка? Ні, зовсім не знає, до його душі ніколи не прислухалася, здається навіть не задумувалася над тим, що є в людей ще й духовний світ. Вона міряла життя Іншими мірками.
- Чому Лукаш нічого не пояснює, не виправдовується? Тому що Килина все одно його не зрозуміє. Недарма він каже: "„.я бачу жінко, те, що ти не бачиш... Я мудрим став..."
- Чи можливе було взагалі кохання між Лукашем і Килиною?
- Обґрунтуйте свої міркування.
- Що ж зрозумів Лукаш? Він збагнув, що помилявся і що найвищою життєвою цінністю є душа людини, сповнена любові. Тому й чекав нової зустрічі з Мавкою. А коли сталася пожежа, то не рятував "добра", що пожирає вогонь, бо думав: "А може, там згорить і лихо?" Отже, все матеріальне — тлінне, духовні ж набутий істинно невмирущі.
Ми бачимо, що погляди авторки перегукуються з християнськими засадами, за якими людина не повинна занадто піклуватися тим, що стане тлінним, а думати про духовне.
- А як же Мавка?
- Чому вона знову приходить у ліс, розбудивши свою приспану муку?
Навіть з небуття повертається Мавка, коли відчуває, що з коханим сталося лихо. "Я збагнула, що забуття не суджено мені",— каже вона. Ці слова переконують нас у силі слова, "що й озвірілих: в люди повертає". Слово має велику енергію, але не кожен може нею оволодіти. Треба дуже любити людину, і тоді знайдуться ті чарівні слова, що відвернуть страждання. Мавка любить, жертвує собою, шукає стежки до оселі коханого, бо інакше вона не може.
- Чому сопілка заговорила в руках Лукаша голосом Мавки?
Бо любов не вмерла, адже сопілка повторила слова, промовлені Мавкою в найщасливіші хвилини її життя. Кохання жило в Мавці завжди: коли вона була лісовою царівною, безтілесною тінню, плакучою вербою, навіть сивим попільцем. Любов незнищенна, як незнищенна природа і все, що народилося для добра і краси. Ці мотиви всепереможно звучать в останніх акордах "Лісової пісні". Послу¬хаймо!
(Інсценізація останнього епізоду драми
від слів: "Заграй, заграй, дай голос мому серцю!" до кінця твору)

IV. Підсумок.
Запитання до учнів.
1) Визначте теми «Лісової пісні». (Оспівування поетесою духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.)
2) Яка ідея твору? (Утвердження краси вічного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.)
3) Чого навчає нас твір Лесі Українки? (Любити природу, пізнавати її закони, по-хазяйськи ставитись до й багатств. У п'єсі природа постає як джерело творчості й натхнення. Показано також, як мистецтво облагороджує людину.)
4) В чому особливості композиції твору? (Складається з прологу і трьох частин. Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Весь твір складається з прологу і трьох дій. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв'язану з розвитком сюжету. Він вводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже ставлення «водяного роду» до людини. (Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій, природа - повноправна дійова особа п'єси.)
- То що ж було суджено головній героїні драми: щастя чи мука?
(Думки учнів будуть неоднозначними, отже пропоную глибше замислитись над цим питанням,і вдома скласти твір – речення, використовуючи дану цитату»
- Чи змогли ми виконати поставлені задачі уроку?
- Чи справдилися ваші очікування?

V. Домашнє завдання.
- Підручник, опрацювати теоретичний матеріал, с. 286—291;
- *** скласти твір – речення, використовуючи цитату: «Що ж мені суджено, щастя чи мука?»
- підготуватися до характеристики образів «Лісової пісні»;
- вивчити напам'ять останній монолог Мавки.

Предмети: Українська література

Класи: 10 клас