Сценарій свята
« День народження суцвіття Краяни »

Україна! Рідний край!

Поле, річка, синій гай!

Любо стежкою іти,

Тут живемо я і ти!

Звучить пісня «Добрий день, матусю Україно!»

1. Добрий день, матусю Україно.

Сходить сонце радості й добра.

Україно, я твоя дитина,

Крапелька великого Дніпра.

 Приспів:

Україно моя, золоті твої поля,

Небо ніжно – голубе,

Що під ним усе цвіте.

Яблуневі сади і смерекові ліси,

Ніжна пісня солов’я,

Рідна матінка земля.

2. Не дивись, що я така маленька,

Час мине – я швидко підросту.

І усю любов свого серденька

Я тобі в дарунок принесу.

Приспів.

Учень: Україна – це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна. Землю, де ми народилися, побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову – це найдорожча у світі Батьківщина!

Я землі цієї паросток зелений.

Я цієї висі крапля дощова.

Заплелись у мене, проросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

Чи вітер, чи літня злива –

Усе мені рідне, миле.

Нема такого дива,

Нема такої сили,

Щоб сонце зуміла взяти

Та й понести з собою,

Щоб в серці моїм здолати

Любов до землі святої

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно,

Білявка – хатино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

Учень: З давніх – давен український народ славиться не лише працелюбністю, доброзичливістю, гостинністю, а й своїм талантом. На увесь світ відома українська пісня, український танець, українське слово!

Учень: Українське слово може підіймати на боротьбу, може кохати і передавати свою любов не лише до жінки – матері, а й до Батьківщини.

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

                     Тарас Шевченко.

Країно рідная! Ох, ти далека мріє!

До тебе все летять мої думки.

Їм страшно й радісно, якась надія мріє…

Так з вирію в свій край летять пташки…

                       Леся Українка.

Яка краса:  відродження країни!

Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І журно дзвін старий по мертвому гудів.

                        Олександр Олесь.

Краю мій рідний, зневажливий краю!

Де ж те сподіване щастя твоє?

Крається серце від болю, одчаю,

Як тільки долю твою нагадаю,- горе моє!

                          Микола Вороний.

В біді твоїй рідніша ти мені;

Тобі несу я сили всі, що маю;

І працю тиху, і мої пісні

На вівтар твій побожно я складаю.

                           Володимир Самійленко.

Учень : Батьківщина починається з рідної хати. Українська хата – це колиска нашого народу, де творилася його журлива й оптимістична доля. Тому й уявляється українська хата такою величезною, де долівка – земля, стіни – гори і ліси, а стеля – небо із зірками…

Звучить пісня « Це моя Україна»

Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво – луна.

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що як батько і мати одна.

Тут моя рідна хата,

Земля хлібом багата.

Тут дитинство моє золоте.

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що як батько і мати – одна.

Учень : Коли говоримо про нашу державу Україну, ми не можемо не згадати про нашу столицю – Київ.

Учень :   Є міста, яким судилася скромна доля; є й такі міста, слава яких живе у віках. Певно, не знайти на землі куточка, де б люди не чули про Київ.

Учень : Ступіть на київську землю, пройдіть широкими вулицями і площами, гляньте з високої кручі на величну річку, вдихніть на повні груди духмяний аромат бульварів і садів, - і ви мовите не одне добре слово про Київ.

                    Київ

Київ – місто історичне,

Йому вже багато літ!

А воно красиве, вічне,

Серед зелені і квіт.

З нього почалась держава

У прадавні ще часи,

В ньому наша міць і слава,

В ньому предків голоси!

Київ – серце України,

І найкраще місто в світі.

Хоч пройшов усякі зміни, -

Гарний все  - в зимі, чи в літі.

Там церкви золото бранні,

А в них дзвони сріблом куті.

Як задзвонять на світанні,

То на всю країну чути.

Гомін міста, шепіт тополиний,

Світлий простір, сині небеса.

Київ наш – це серце України,

України гордість і краса.

На каштанах цвіт їх довгожданий

Розкрива, засвічує весна.

Київ – це оспівані каштани

І нових кварталів білизна.

Молодій, красуйся променисто,

Височій, зростай під небеса,

Києве – чудове наше місто,

України гордість і краса!

Під музику вальсу «Києве мій» учні виконують танок.

Учень : Тече річка Ірпінь. На її берегах розташувалося чимало сіл та селищ і лише одне місто – Ірпінь.

Учень : Послухайте «Ірпінь – легенду», яку написала мешканка нашого міста  Людмила Хорошева.

Я чула від людей: ріка була широка

І мала сильну норовисту течію:

Кипіла спіненими хвилями, глибока –

Назвали Єрепінь – Ірпінь ріку свою …

А ще говорять люди : княжою добою

Ірина, з почтом, крізь уділи і ліси

Приїхала сюди вечірньою порою –

І аж застигла від чарівної краси:

Відпочивала на пеньочку у долині,

Вдивлялась в дивовижний зорепад вночі.

Назвали селище своє на честь Ірини

Древлян нащадки давні – долі шукачі…

Мені однаково, як назву утворили:

Люблю Ірпінь! Митці красу твою любили.

У Домі творчості, з натхненням до творінь,

Талантами душі віддячили Ірпінь!

Учень : У нашого міста цікава і неповторна історія, до якої не можна бути байдужим. Ірпінь є «святим місцем» для української культури й передусім літератури.

Учень : Цей затишний куточок землі своєю благословенною тишею та мальовничою природою, благодатним мікрокліматом здавна приваблював до себе творчих людей: письменників, поетів, діячів культури та мистецтва.

І я в Ірпінь приїхав, де поети

Живуть і вірші без упину тчуть…

В цій тишині хотів би я почуть

Свойого серця власного секрети…

Заїхав я за снігові замети

І за ліси, що нишком весну ждуть.

Ну, серце, говори! О, тут, мабуть,

Не будеш довго мучить мене ти

І виллєш таємниці у пісні…

Та відповіло серце так мені:

• Нема перед тобою в мене таїни!

                             Дмитро Павличко.

Живи, Ірпінь,

Парнаса царство,

куток тривожних муз і дум!...

До вас на сповідь,

мудре братство,

я з чистим серцем знов іду.

Творці,

мислителі народу,

крізь полум’я буремних літ

несли Вкраїни горду вроду,

як материнський заповіт…

                           Дмитро Луценко.

Добрий вечір, літо в Ірпені!

Добрий вечір сосни тонкостволі!

Жовтий лист на клені – не мені,

Не для мене трави охололі.

Я прийшла із радості думок,

Із тієї теплої країни,

Де словами списаний листок

Зостається спогадом єдиним

Добрий вечір, літо! Не журись –

Я не встигла на погожі ранки.

Так багряно айстри зайнялись

На твоєму вигрітому ганку!

Павутини в’ються – на тепло,

Думається ввечері – на пісню.

Добрий вечір, літо, що було

Після зим і лютих весен після.

                         Ганна Чубач.

Моє місто Ірпінь, синя річко і небо,

Ліс зелений, густий і плодюча земля,

Батьківщино моя, мені краще не треба,

Бо люблю лиш ірпінські сади і поля!

Ніжно сонце сіда, грає барвами стиха,

Ллє останнє проміння на землю мою,

І здається, що зникло все горе і лихо,

Так спокійно стає у ірпінськім краю!

Звучить пісня про Ірпінь

Учень : У місті Ірпінь є незвична країна. Країна, в якій є багато суцвіть. Кожне суцвіття – це неповторний жмут енергії, таланту, творчості і віри…

Розквітай, моя країно

Оксамитками квіток.

Край надій і мрій єдиних

Сплетемо в один вінок.

Об’єднаймося разом,

Любі друзі ви мої,

А коли вінок сплетемо,

Найрідніші станем ми.

І тоді одна єдина

Я і ти – сім’я єдина.

Звучить гімн школи

У роки давні, роки славні

Жила прекрасна Роксолана.

В неволі мала сльози лити

І за Україну молити.

Та врода сильна, незрівняна

Припала до очей султана.

Він полюбив її, русяву,

І Роксолана засяяла.

Тепер у місті, в Україні,

У школі нашій рідній, милій

Є цвіт ідей, талантів і надбань,

«Країно Роксоланіє», до себе нас приймай.

Учень : Ми маленькі мешканці цієї країни, і звемось ми (разом) КРАЯНИ, що означає – жителі свого краю.

Учень : І наш девіз : ЛЮБИ І ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ!

Звучить фінальна пісня

Класи: Середня школа, Початкова школа

Предмети: Народознавство, Краєзнавство, Позакласні заходи