Мета:
- активізувати знання педагогів з питань ознайомлення дітей з народним мистецтвом;
- сприяти підвищенню рівня професійної майстерності;
- спонукати педагогів до творчого самовираження та самовдосконалення.
Для роботи педагогам пропонується обрати емблеми і утворити дві команди.
Так склалося в історії людства, що кожен народ від покоління до покоління передає свій суспільний та соціальний досвід, духовне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Саме так створюється історія матеріальної та духовної культури нації, народу, формується його самосвідомість.
Становлення і розвиток народної педагогіки своїми витоками сягає давніх часів. Однак, поява першого обґрунтування принципу народності у навчанні та вихованні дітей неподільно пов’язана з педагогічною діяльність К. Д. Ушинського.
Дещо новий підхід до вивчення народної педагогіки визначився у період діяльності С. Ф. Русової. Вона постійно стверджувала думку про необхідність будувати систему національного виховання дітей, розпочинаючи з дошкільного віку, на традиціях і з урахуванням народної педагогічної мудрості. Важливим завданням дошкільного виховання С. Русова вважала розвиток творчих здібностей дитини. При цьому вона надавала перевагу таким засобам, як національне мистецтво.
Сьогодні, повертаючись до забутого, пробуджуючи до життя національні традиції, необхідно вирішувати завдання щодо ознайомлення дітей з українським фольклором, національно-декоративним мистецтвом, народними промислами, з картинами українських художників, живописом, графікою, скульптурою; залучення дітей до активної продуктивної діяльності; виховання інтересу до творчості українських художників, майстрів, звичаїв та традицій українського народу, гордості за національне мистецтво.
Немає народу, байдужого до материнської мови, до рідного слова. Відомі українські письменники: Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Іван Франко, Леся Українка – високо цінували усну народну творчість, радили використовувати її для виховання майбутніх поколінь. Український фольклор є невичерпним джерелом розвитку мовлення дітей, збагачення словника новими словами, образними виразами, виховання морально-етичних навичок. Діти, виховані на фольклорі, як правило, більш чутливі до художньо-образного слова, до рідної мови.
Що ми відносимо до українського фольклору?
Завдання 1.
«Скарбниця народної мудрості»
Командам пропонується пригадати різні твори українського фольклору.
1. Прислів’я, лічилка, скоромовка, колискова, дражнилка.
2. Прикмета, загадка, закличка, забавлянка, мирилка.
У дитини дошкільного віку національна самосвідомість, патріотичні почуття перебувають у процесі становлення, тому дуже важливим є цілеспрямований вплив на формування громадянських рис особистості через пізнання національних та загальнолюдських цінностей, ознайомлення з історією, культурою, звичаями та традиціями українського народу.
Безмежний прояв творчої наснаги народу, його досвіду, знань і художнього смаку ми бачимо у традиціях української хати. Народне житло було цікаве й оригінальне не тільки за формою, а й за внутрішнім змістом. Кожна річ, предмет у ньому, крім свого практичного значення, має ще й свій духовний образ.
Протягом багатьох віків створювалася українська кухня. Вона певною мірою відбиває історичний розвиток українського народу, його звичаї, смаки, соціальні умови. Літописи та інші пам’ятки свідчать про багатство і різноманітність української їжі.
Історична доля, взаємовпливи культур інших народів знайшли відображення в народному костюмі. Характерною рисою традиційного українського вбрання є його декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесел, високу культуру виробництва матеріалів для одягу, створення різноманітних його форм, володіння багатьма видами і техніками опорядження та декорування. З молодшого віку дошкільників знайомлять з традиційним українським вбранням.
Завдання 2.
«Народний словничок»
Командам пропонується розподілити запропоновані слова на групи (предмети побуту, посуд, страви, вбрання, матеріал (сировина).
Пундик, копистка, балабуха, юпка, вертута, лимпач, юхта, ночви, кучма, тиква, полива, банька, луб, віхоть, коновка, руно, кадіб, путря, таган, очіпок, верета, плахта, слоїк, чемерка, драглі.
Завдання 3.(Додаток 1)
«Який то посуд?»
Учасникам пропонується впізнати і підписати різні види українського посуду.
Завдання 4. (Додаток 2)
«Народний костюм»
Учасникам пропонується підписати назви до окремих елементів чоловічого та жіночого українського одягу.
Одним із провідних засобів виховання дошкільників є формування художньо-естетичної компетентності та розвиток здібностей дітей у процесі ознайомлення з декоративно-прикладним мистецтвом України. Народне декоративно-прикладне мистецтво є однією з важливих галузей художньої культури українського народу. Однією з історично зумовлених організаційних форм народного декоративно-прикладного мистецтва є народні художні промисли, які передбачають обов’язкове застосування творчої ручної праці. Що ж включає в себе декоративно-прикладне мистецтво?
Завдання 5.
«Мікрофон»
Учасникам пропонується називати по черзі різні види народного декоративно-прикладного мистецтва.
(Плетіння, ткацтво, розпис, вишивка, витинанка, писанкарство, різьблення, виточування, гончарство, гутництво, килимарство, ковальство, бондарство).
Залучення дітей до ознайомлення з українським мистецтвом відбувається через пізнавальну та образотворчу діяльність. Тут в нагоді стає декоративне малювання. Для того, щоб ознайомити дітей зі світом прекрасного, педагог має сам добре знати основи ремесел, техніку розпису.
Завдання 6. (Додаток 3)
«Впізнай мене»
Учасникам пропонується відгадати та підписати вид розпису та народну іграшку.
Важко переоцінити значення образотворчого мистецтва в житті дитини. Уже дітям дошкільного віку доступне естетичне сприйняття творів образотворчого мистецтва, старші дошкільники здатні оцінити художній твір (картину, скульптуру), висловити своє ставлення до нього. Як засвідчують дослідження, дошкільникам доступне сприймання пейзажних та сюжетних картин, портретів, натюрмортів, скульптури, графіки. У дитячому садку дітей знайомлять з репродукціями картин художників-класиків із світовим ім’ям; з картинами українських художників, як класиків, так і сучасних; з творчістю художників-митців свого регіону. Хто ж відноситься до українських художників? (Трутовський Костянтин Олександрович, Пимоненко Микола Корнилович, Івасюк Микола Іванович, Левченко Петро Олексійович, Куїнджи Архип Іванович, Їжакевич Іван Сидорович, Орловський Володимир Донатович, Світославський Сергій Іванович, Ткаченко Михайло Степанович, Петрицький Анатолій Галактіонович, Тропінін Василь Андрійович, Гурін Василь Іванович, Білокур Катерина Василівна).
Завдання 7. (Додаток, презентація)
«Впізнай картину»
Протягом останніх років відбуваються значні зміни у вітчизняній освіті. Існує тенденція до пошуку нових підходів до виховання та навчання, реалізації інноваційних напрямків у діяльності освітніх закладів. Реформування освітньої галузі сприяло відродженню національного виховання, розширення та поглиблення роботи щодо залучення дітей до джерел народного мистецтва. Ця робота сприяє всебічному розвитку національного типу особистості, створює сприятливий духовний грунт для опанування нею вершинних здобутків культури.