Дякую за презентацію!!!
"Минуть десятиліття... [...]Дисидентство вивчатимуть у школах із нудних підручників історії літератури. ..." (Ю Шевельов)
Саме тому на вчителях лежить неабияка відповідальність: привити любов підопічних до всього українського, до свого минулого із його героями. Гадаю, що якби в школі не акцентували увагу на нещасній долі українського народу, його поневіряннях, бідах…, то зараз ніхто би не говорив про якісь комплекси меншовартості. Якщо би показати нелегкі умови існування, але з акцентом на перемоги: вели і не дуже, на нездоланну віру, працю…
Чому про відродження українського говорять із жалем, що не ті обставини були, не в той час щось робилось…
Згадати тільки україномовну періодику того часу… Які ідеї!!! Сьогодні ж для молоді «старі » журнали сьогодні – це не круто, занудно, а ось плейбой хлопцям (щоб здаватись дорослішими) почитати чи кул гьол - для дівчаток – ось це має резон… Чому не заохочувати, прививати щиру любов до українського??? Не через акцент на приниженнях минулих та й сучасних, а дати просмакувати українскість на прикладі сучасної літератури, культури…

Дякую за презентацію і поділяю думки Людмили Вікторівни.Тільки своїм учням завжди говорю ще і про те,що ми - європейці настільки,наскільки ми - українці. А бути українцем зараз модно. Тож будьмо завжди модними.