Жило було на світі Добро і Зло. Це було ще за давніх часів, коли по небу літали янголятка у білих сорочечках, а люди не знали, що таке Сльози. На їх обличчях завжди були посмішки. Добро і Зло були друзями. Та от одного ранку, коли сонце вже зійшло, помітило Зло, як Добро закохалося у Людину. Їх очі сяяли, коли вони дивились один на одного. Погляди проникали у саму душу. Прикро стало Злу, що в нього немає такого почуття і вирішило воно посварилити Людину і Добро. Цілий день воно намагалося зіпсувати Людині настрій, надсилало під ноги каміння, щоб вона спіткнулась, плутало волосся, холодним вітром обдувало.
Та кохання, що поселилось у серці Людини зігрівало її, та не давало смутку заволодіти нею. Наступного дня вирішило Зло поговорити з Людиною, почало говорити небувальщину про Добро, поселяючи сумніви та печаль у серце Людини. Добру ж Зло розповідало про кохання Людини до іншого. Засмутилося Добро та прийняло рішення відпустити людину. Забриніли Сльози на очах у Людини, засумували янголятка, що були цьому свідками. Ось так на світі з'явились перші Сльози. Ось так і перемогло б Зло, якби не втрутилось Кохання. Саме воно об'єднало Людину і Добро. Кохання не могло витримати сліз та покликало на помічь Надію. Спільними зусиллями вони прогнали із серця Людини розпач та смуток. Спільними зусиллями влаштували зустріч Добра і Людини. Кохання напружилось та наділило Добро і Людину неймовірними почуттями, щоб знову з'єднати їх. Злу це не сподобалось. І вирішило воно увесь час, поки буде існувати світ, не товаришувати із Добром та помститися йому. Ось так з тих часів завжди поряд з людиною, що кохає існує Надія, щоб витерти сльози з її очей. Ось так з тих давніх часів, Зло прагне нашкодити Добру та обирає для цього найвразливіших людей - людей, що кохають.
Ось так з тих давніх часів кохання стає сильнішим, здолавши перешкоди, та завжди живе з надією в серці.
P.S. Кохайте, живіть з надією в серці

Класи: Початкова школа

Предмети: Виховна робота