Урочиста лінійка-реквієм «Ти – вічний біль, Афганістан»
Хід лінійки

Відео
1. Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати пам’ять воїнів-інтернаціоналістів. Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року. Отже сьогодні 27-ма річниця виведення радянських військ з території Афганістану.
2. Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.
3. Наша лінійка-реквієм присвячується вшануванню подвигу воїнів, які в далекому Афганістані виконували свій інтернаціональний обов'язок.
1. 15 лютого 1989 року радянські війська були повністю виведені з Афганістану. Тепер цей день відзначається в Україні як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
2. Ніхто не забутий, ніщо не забуто. Та щоб не забути, треба пам'ятати, а щоб пам'ятати, треба знати. Так сталося, що 25 грудня 1979 року, частини обмеженого контингенту радянських військ ступили на землю багатостраждального Афганістану. Україна тоді входила до складу Радянського Союзу, і тому наші солдати теж стали учасниками воєнних дій.
3. «Нема більшої любові, ніж та, коли поклав душу свою за друзів своїх». Тож наші хлопці віддавали своє життя, вважаючи, що захищають інтереси дружнього афганського народу.
1. Минають дні, і йдуть роки,
Життя листки перегортає,
А біль Афгану —навіки,
В душі чомусь не замовкає.
2. 15 лютого 2016 року виповнюється 27 років як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти — своїх чоловіків І батьків.
3. Що ми знаємо про афганську війну? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років, мовою цифр. Будь-яка війна у цифрах— це страшно й моторошно.
1. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Для тих, хто неповернувся: 9511 убитих у боях, 2386 померлих від ран, 817 — від хвороб, 1739 — чиї життя забрали аварії і катастрофи.
2. І для живих. Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. У цій війні загинуло більше 15 тисяч наших солдатів, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон.
3. Що ж це за країна, яка завдала так багато болю? Афганістан — держава, розташована в Півдекно-Західній Азії. За площею вона майже така, як наша Україна. Але кількість населення утричі менша. Це тому,що Афганістан – це 70 % гірської місцевості з бідною рослинністю, це хребет Гіндукуш з найвищими у світі вершинами. Понад 80 % населення проживають в аулах у злиднях. 3 млн. людей (20%) ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність належної медичної допомоги, масова неписьменність та висока сме¬ртність. Але не тільки це...
1. Афган — и рана, и тоска,
И боль за то, что было, что предали,
И пули, что свистели у виска,
И жизни, что безвременно увяли.
2. У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися й руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони «маджахетів» («борців за віру»). У країні спалахнула громадянська війна.
3. У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов'язувався переозброїти афганську армію.
1. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та іншівеликі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984—1985 роки.
2. Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов'язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, «наводили лад» у тій країні «вогнем і мечем».Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, яківиконували такі ж обов'язки в Іспанії, Угорщині, Чехії...
3. Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна... За що, за якіідеали, за чию Батьківщину, в ім'я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?
1. За майже 10 років бойових дій, на цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях.
Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню
причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний
обов’язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.
2. Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас, бо загиблих не повернути. Наша пам’ять назавжди ввібрала в себе біль афганських втрат.
3. Важко змиритись…
Над шляхом сумують тополі…
І падає сніг на поля і гаї.
Як важко змиритись, повірити долі,
Дивитись на сірий, похмурий граніт.
Юнак же упав, немов зірка із неба,
Упав за далекий Кабул і Герат.
Востаннє ж тут думав, Вкраїно, про тебе,
І чув журавлів, що до тебе летять.
Тюльпанами чорними вкрита земля,
У рідні краї повернувся у цвіті.
Їх кров залишилась, де скелі й пустеля,
А гори від крові слов’янської ситі.
Не можна забути суворої днини,
Зітхають тополі та ранки імлисті,
У матері серце болить щохвилини,
І сльози не сохнуть на листі.
Прийдуть до могил й на поля ветерани,
З дітьми і онуками завтра прийдуть.
В руках немов вогник-тюльпани,
Афганські події у серці печуть…
Як важко змиритись, повірити долі,
Дивитись на сірий похмурий граніт.
Наплакалась мати-Вкраїна доволі!
Кажу, щоб почув увесь світ…
1. Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.
2. Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що з печалі сивіла,
Іменем сина, що батька не знав.
Іменем батька, що в січі смертельній упав,
Я проклинаю війну жорстоку, –
Вона відібрала у людства спокій.
Іменем тих, хто в колисці сьогодні,
Іменем тих, хто над краєм безодні,
Іменем ще не народжених,
Сном немовлят не стривожених.
Кличу з війною стати на бій,
Мир відстояти Землі голубій.
3. Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.
1. Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.

Хвилина мовчання Відео

Предмети: Позакласні заходи

Класи: Середня школа