Користувацький вхід

"Мужай, прекрасна наша мово!" (літературно-музична композиція)

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

4

Мужай , прекрасна наша мово!
( літературно-музична композиція)

Мета: показати учням красу і багатство української мови,
викликати бажання вивчати її, збагачувати свій
словниковий запас, розвивати навички виразного
читання, виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: вислови про українську мову, виставка книг,
символи України, українські народні пісні.

«Мова народу- найбільший національний скарб"
О.Гончар.
«Мова наша, мова-мова кольорова»
Ю.Рибчинський.

«Ну щоб, здавалося, слова…
Слова та голос-більш нічого.
А серце б’ється-ожива,
Як їх почує!»

Т.Шевченко.

Епіграф:
Велична, щедра і прекрасна мова!
Така багата, й вічно молода.
Прозора й чиста, як гірська вода.
Це України мова барвінкова.

Хід літературно-музичної композиції

Діти співають пісню:
Ой зелене жито, пшениця.
Відкриває двері світлиця.
Зеленеє жито ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.

Слово вчителя:
Зі святом Вас, шановнії добродії,
зі святом, шанувальники рідного слова.
Мова-то цілюще джерело, і хто не припаде до
нього вустами, той сам всихає від спраги.
Століттями наша мова була тією повноводною
рікою, яку миназиваємо поезією.
Поетична грань живе у слові, і слово не
мислиме без неї, як не мислима річка без води.
Рідна мово! Запальна, співуча, гнучка,
милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася наша Україна.

Голос із мікрофона
(звучить молитва до мови)

Виходять читці:
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бріліантів, це-мова моя,
Це-мова моєї Вкраїни.

Яка в неї сила і кличе й сія,
Яка в ній мелодія лине.
О мово моя,
Душа голосна України.

Ти- сурми на сонці, ти стягів гаї,
Ти вибухів огненних повна.
Це матері мова. Я звуки твої люблю,
Наче очі дитини.

Всі:
О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
(Ансамбль дівчаток виконує українську народну пісню).

Читці:
Купана-цілована хвилями Дніпровими.

Люблена-голублена сивими дібровами.

З колоска пахучого, з кореня цілющого,
Із усмішки і сльози, сонця вітру і грози.

Виплекана веснами і серцями чесними

Всі:
Наша мова!

(На сцені з’являються «Мова» і її помічники- «Частини мови»)

Мова:
Як путівець між нивами – проста.
Барвиста, наче далеч веселкова,
Такою увійшла до вас в уста
І в долі заясніла Ваша мова.
З роси, проміння, шуму колосків
Я Вам дарую чисте перщослово,
Аби з ясних слов’янських берегів
У світі засвітитися дніпрово.

Іменник:
Є в світі слів багато,
Але дорожче всіх
Іменники: син, мати,
Оселя, дім, поріг.
А ще слова-«родина» і «ненька Україна».
Не забуваймо їх.

Прикметник:
Мово, моя мово! Мово кольорова!
Ой яке барвисте кожне твоє слово:
Синій, червоненький, любий, дорогенький,
Щирий, добрий, золотий-
Ось прикметник я який.

Дієслово:
Трудитись, працювати.
Любити і чекати, сіяти,
Ростить, збирати,
Вирости- до зір дістати.
Скільки різних дієсправ
На сьогодні я почав.

Займенник:
Є добрий друг іменника,
Числівника й прикметника.
А звуть його займенником-
Така ось арифметика.
Як втомляться іменники
У реченнях стояти,
До себе звуть займенників
Від втоми рятувати.

Числівник:
Можу вам порахувати
Скільки є озер, морів.
Скільки є зірок на небі,
Скільки в морі кораблів.

Прислівник:
Зустрілося слово,
Спинилося слово:
Полюби мене калиново.
Зникло в степу
І з’явилось як марево,
Полюби мене тополево.
Виходило вдаль
І поверталося знову:
Полюби мене ще й кленово.

Усі:
Всі ми любим нашу мову,
Наче пісню вечорову.
І служити будем їй,
Нашій мові дорогій.

(Пісня «Рідна мова» , виконує гурт дівчаток «Мрія» )

Вчитель:
Мова- багатство народу, її треба вивчати і берегти, щоб передати цей скарб далі, новим поколінням, бо без мови немає народу. Зникає мова- зникає й народ. Соромно буває за тих людей,які живуть в Україні, а української мови не знають, як, наприклад, героїня гуморески П.Глазового.

( Інсценізація гуморески П.Глазового «Кухлик» )

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має грощі- не мина жодної крамниці.
Попрохав він:
-Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця:-Што? Чево? Я не понімаю.
-Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
-Да какой же кухлик здесь,
Єслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
-На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:

-У мене єсть свій язик,
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
Цим пишатися не слід:
-Бо якраз така біда в моєї корови;
Має, бідна, язика і не знає мови.
( український танок "Калина")

Вчитель:
Мова…Слово…здавна люди розуміли їхню силу.
З’являється слово:
-Ну щоб, здавалося, слова…
-Слова та й голос- більш нічого,
-А серце б’ється, ожива,
-Як їх почує!..
Великий Кобзар Т.Шевченко на сторожі людської честі поставив слово. Не можна бути байдужим до того, як ми користуємось мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово.
( Учень читає вірщ В.Сосюри «Я знаю силу слова»)
Всі учні:
Дають обіцянку любити українську мову.
Вірш «Буду я навчатись мови золотої».

Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою,
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В кореневищі пружному ниви колискової;
В леготі шовковому пісні колискової;
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з нами Україна-мати…

Автор: 

Титова Олена Вадимівна
вчитель української мови та літератури І категорії
КЗ "СЗШ №7 міста Алчевська Луганської області

Вітаємо на Методичному порталі нових авторів та небайдужих людей!

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі