Без сумніву, на сьгоднішній день тема даної роботи є досить важливою та актуальною,оскільки учні забувають , що в них, як і в кожного народу ,є своя мова, культура та державність. І тому саме в національному вихованні відіграє велику роль не тільки суспільство, а й вчитель, якому потрібно на протязі одинадцяти років виховати людину - патріота своєї держави та прищепити любов до рідного слова.
Дійсно,cвітовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить про те , що в кожного народу , етносу історично склалася своя власна національна система виховання та освіти. Одна з найважливіших педагогічних закономірностей є та, що, в процесі формування особистості, а отже і підростаючих поколінь, найефективніші шляхи пізнання — від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до планетарного, світового. Національна система виховання, яка ґрунтується на міцних підвалинах культури рідного народу минулих епох і сучасності, найбільшою мірою сприяє соціальному престижу інтелектуальності, освіченості та інтелігентності як складників духовності людини.
Національна система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, моральний та інтелектуальний компоненти свідомості рідного народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу — найвищої цінності нації, держави. Національне виховання реалізує глибоке і всебічне пізнання рідного народу, його історії, культури, духовності і на цій основі — пізнання кожним учнем, вихованцем самого себе як індивідуальності і як частки своєї нації, а через неї всього людства, організацію самонавчання і самовиховання, найефективніших шляхів розвитку і самовдосконалення особистості.
Сучасні тенденції розвитку України як демократичної правової держави актуалізували проблему національного виховання особистості в суспільстві. Перед нами поставлено завдання - формувати громадянина, найвищою цінністю якого є любов до Батьківщини та свого народу.
Теоретичний аналіз засвідчує, що в практиці сьогодення проблема національного виховання розробляється на державно - програмному, концептуальному та практичному рівнях. Так, державні документи, зокрема Конституція України, Закон України “Про громадянство України” визначають права і обов’язки громадян України. “Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті” одним із пріоритетів розвитку освіти називає національне і громадянське виховання, яке має здійснюватися упродовж усього процесу навчання дітей та молоді .За означеним державним документом, в основу цих важливих напрямів виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь. Національне та громадянське виховання має забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності.
Отже, у процесі національного відродження України особливо гостро постає проблема національного виховання особистості, адже історія розвитку людства доводить, що майбутнє кожної держави залежить від того, наскільки вона зможе забезпечити виховання духовно зрілих, соціально-активних громадян. Проблематикою цієї теми займалися такі видатні науковці як : Бех І.Д. ,Карпенчук С.Г. , Матвієнко О.В. , Ушинський К.Д. , Сухомлинський В.О. , Курлянд З.Н. та інші.
Мета роботи полягає в обґрунтуванні сутності національного виховання засобами рідної мови у дітей та учнівської молодів на засадах концепції В. О. Сухомлинського.

Предмети: Педагогіка