Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було, здається, жодної в Україні оселі, котрої б не прикрашали рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен був обличчям оселі, відтак і господині. Потому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку її дочок. Ніщо так не характеризувало жіночу вправність, майстерність, охайність і працьовитість, ніж ці вимережані рукотвори.
Хліб і рушник – одвічні символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.
Рушник. Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди буде у нашій добрій хаті, як ознака великої любові й незрадливості.