Свято
в 4-А класі
«УКРАЇНСЬКІ ПОСИДЕНЬКИ»

Українські посиденьки.
Мета. Розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України. Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу. Залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації. Вдосконалювати мовну культуру учнів.
Виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого.
Обладнання. Український посуд, рушники, національні костюми
ХІД СВЯТА
ВСТУП
Слова вчителя.Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорни - ці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…
У листопаді наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави. 27 листопада – День Пилипа і Катерини 7 грудня були саме такими днями. Давайте сьогодні і ми завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добрі господиня і господар.

Ведучий.Доброго дня, добрі люди!
Ведуча.Доброго вам здоров’ячка!
Ведучий.
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті
І скажу до речі,
Ще й талановиті.
Ведуча.
Землю засівають
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси і гори,
І про синєє море,
Про людей і квіти…
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Всі . Наша Україна!

СЦЕНКА "ДІД І БАБА"

Дід. Щось добреньке з’їсти хочу,
Тільки що – не знаю сам.
Баба Голови б ти не морочив,
Що зварила – те й подам.
Дід Вареники, борщ і каша,
В животі від них урчить.
Баба Вередливий став ти, діду.
Що тобі іще зварить?
Дід Знаю, бабцю, ти не сердься,
Я, мабуть би, з’їв оце…
Коровай із борошенця,
А туди б ще вбить яйце.
Баба Отже, клятий!
Хоч бери, тікай із хати!
Будь по-твоєму, спечу.
(Баба виходить із хати. Дід говорить їй у слід.)
Дід Ти готуй, стара, швиденько,
Повечеряєм гарненько.
(До зали) Бабця в мене – молодець!
Але гріх самому їсти
Цей рум’яненький хлібець
(Входить баба, сідає біля діда.)
Дід Пам’ятаєш,
Як були ми молоді,
Напечем, бувало, хліба -
Повна хата молоді.
Баба Танці, співи, сміх до ночі
Вечорниці…А тепер?
(Чується стук і голоси за дверима.)
Хлопчик Господаре! Чи пустите до хати?
Вміємо співати, вмієм танцювати.
Дід Заходьте, хлопці, заходьте, дівчата!
Якраз впору!
(Хлопці і дівчата заходять під музику(пісня «Добрий день вам, добрі люди»)
Дівчина. Добрий день вашій хаті! Помагай – бо і нашим і вашим!
Дід Доброго здоров’я! Помагай-бо нашим!
Дівчина. А котрі ваші?
Баба А ті, що господарів пошанували та до цієї хати примандрували!
Хлопець Спасибі! Від теплого слова і лід розмерзає, а ми і подавно!
Дід Дорогі гості, запрошуємо вас до хати. Хлопців просимо сісти по праву сторону.
Баба А дівчат, за звичаєм, по ліву.
БЕСІДА ПРО ЛИСТОПАД І НАРОДНІ ПРИКМЕТИ, СВЯТА, ЗВИЧАЇ
Дід А ну-мо, хлопці, дівчата,
Відгадайте загадку:
Каплі з неба, дахів, стріх,
Дощ холодний, перший сніг:
Почорнів від листя сад.
Що за місяць? (Листопад)
Баба Листопад – жовтню син, зими – рідний брат. Це місяць, у якого на похваті і віз, і сани. А ще його в народі називали: напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист, братчини.
Дівчина Братчини… Яка незвичайна назва! Вперше чую це слово!
Хлопець А мені бабуся розповідала, що братчини – це оглядин зими і зустріч першого снігу, так звані, «обнови самоткані». До Свята Михайла, 21 листопада, який мав приїхати на «білому коні» і сповістити про зиму, готували медові напої. На свято сходилися всі мешканці, які брали участь у колективних іграх, пов’язаних із зустріччю зими і першого снігу.
Дівчина Так ось чому в народі кажуть: «На Михайла зима саньми приїхала»?
Хлопець Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна і гарна.

Дівчина А від Пилипа – 27 листопада – починається піст. З цього дня жінки пряли кужіль на полотно.
Дівчина В народі про листопад казали: «Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить».
Хлопець Листопад уриває дня, а накликає ночі.
1 ДІВЧИНА. А погляньте, дівчата, який у мене гарний узор на рушнику буде. (Показує свою роботу, дівчата роздивляються і показують свої роботи).
2 ДІВЧИНА. Так. Гарні наші рушники. І ні в кого подібного нема. Це добре, бо ми всі різні, різні в нас уподобання. А рушники — це ж наші обереги, у них закладений великий зміст. Це й ті дороги, на які випроводжають нас батьки...
Рушники, як долі, що ідуть стежками,
Обереги наші, мамина любов.
Вони завжди поруч, вони завжди з нами,
Щоб дітей додому повертати знов.
3 ДІВЧИНА. Це і наші долі, як ті ниточки, що переплелися на рушнику: червоні і чорні, як саме життя.
Щоб ніколи в світі ми не забували
Рідної світлиці і калини цвіт.
Щоб з добром у серці чесно простували
Та сміливо, й мудро йшли у білий світ.
Рушники, красиві і світлі вишиванки, над якими трудилися вечорами наші рідні матусі. Вони щиро закликали для нас добру долю...
4 ДІВЧИНА. Вишиванки... Рушники... Вишиті добрими і лагідними руками наших матусь. Це сум і радість, що завжди йдуть поруч. Це як душа нашого народу, нерозривні одне з одним. От і ми з самого дитинства тягнемось до гарної вишивки, до краси, до пісні. Бо душа українська прагне цього.
ДІВЧИНА. Ви нам, хлопці, краще анекдоти якісь новенькі розкажіть...
1 ХЛОПЕЦЬ. А що, це можна! А я вам, дівчата, небилицю розкажу, хочете? Тільки за умовою: не перебивати і «брешеш» не казати, а то перестану розказувати. Ну, так от я про полювання на кабанів розкажу. Ото зійшлись два мисливці.
— Якими патронами ти стріляєш, коли полюєш на дикого кабана?
— Димними. Тільки димними...
— Вони що, сильно б’ють?
— Та ні, але поки дим розсіється я встигаю вилізти на дерево!
2 ХЛОПЕЦЬ. Казав один дядько: От якби ковбасі та крила, то кращої птиці й не було б!
5 ХЛОПЕЦЬ. Зустрілись двоє мисливців, розговорились. Один і каже:
— Ну, і знову ти не вбив жодного зайця?
— Не вбив. Але, незважаючи на це, я дуже задоволений.
— Чого?
— Бо нагнав на них такого страху, що всі повтікали!
2 ХЛОПЕЦЬ. От, не вполював нічого, а щасливий дядько! От послухайте ще про одного щасливчика. Давно це було. Ішов дорогою чоловік, знайшов підкову, зрадів і каже: «От якби ще три підкови знайти та коня, ото було б щастя!»
3 ХЛОПЕЦЬ. Ото чоловік вподобав дівчину, тай питає:
— А скільки вам років, Марусю?
— Вісімнадцять!
— О! Але ж три роки тому ви теж казали, що вісімнадцять!
— А я, знаєте, не з тих, що сьогодні кажуть одне, а завтра друге!
5 ХЛОПЕЦЬ. Якось розсердилася мати на сина, та й каже:
— А скільки років ти ще збираєшся сидіти на моїй шиї?
— Та хіба ж я знаю, мамо, скільки ти ще проживеш?
1 ХЛОПЕЦЬ. Отакої! Значить до самої смерті! Пристосувався синочок! То може ще й заспіваємо? Га?
2 ХЛОПЕЦЬ. А давайте нашу, жартівливу!

ПІСНЯ «НАШІ ХЛОПЦІ ВАРЕНИКІВ ХОЧУТЬ»
(Дівчата і хлопці співають у формі діалогу)

Наші хлопці вареників хочуть
Наші хлопці вареників хочуть

Навари, милая, навари, милая
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.

А я дров не маю, ви мої хороші,
А я дров не маю, хлопці мої гожі.

Нарубай, милая, нарубай, милая
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.

Я рубать не вмію, ви мої миленькі,
Я рубать не вмію, мої солоденькі.

Научись, милая, научись, милая
Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая.

А я сил не маю, ви мої хороші,
А я сил не маю, хлопці мої гожі.

Не балуй, милая, навари, милая.
Пирогами пригости, мила, чорнобрива.

Дівчина Бач, які хитрі, вареників їм подавай! Ви хутче загадку відгадайте. Подивимось, чого ви вартуєте.
ВІДГАДУВАННЯ ЗАГАДОК
1 ДІВЧИНА. А тепер наші загадки відгадайте! Що дістане зубами потилицю?
2 ДІВЧИНА. Жило триста котів і один чоловік. Скільки було там ніг?
3 ДІВЧИНА. Якою косою не можна косити?
4 ДІВЧИНА. А в яку бочку не можна налити води?
1 ХЛОПЕЦЬ. А тепер, дівчата, ви послухайте. Який кінь, коли циган його миє?
2 ХЛОПЕЦЬ. Що важче: пуд пір’я чи пуд заліза?
3 ХЛОПЕЦЬ. Чи може страус себе назвати птахом?
А який ключ літає?
4 ХЛОПЕЦЬ. Скільки картоплин влізе в один горщик?

Дівчина А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»
Хлопець Такого нема. За гроші все купиш.
Дід Е ні, всього, діти не купиш. Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молодії, де ж ви полинули, чи в огні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в огні згоріли, то болить серденько».
Дівчина Гарно каже дід Микола. А щоб душа не боліла, найкращі ліки – пісня і танок завзятий.
Хлопець Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ТАНОК (танець)

Дід Ой, як хороше танцюють! А ще наш народ полюбляв жартувати. Тож давай те і ми пожартуємо.
ЖАРТИ
Дівчина От так диво – дивина:
Виріс ріг у кабана,
Льоха вбралася у пір’я,
Пси порили все подвір’я.
Хлопець А лаписько в курнику
Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»
Лізуть горобці на квочку,
Щоб сховатись в холодочку.
Дівчина А ягнята, мов коти,
Геть обсіли всі плоти.
Віл на яворі пасеться,
Кіт у кошику несеться.
Хлопець А індики на воді
Плавають, мов лебеді.
А тепер скажіть мені –
Де тут правда, а де ні?
Всі Та тут все переплуталось!

СЦЕНКА «НЕ МОЇ НОГИ!»
(Один хлопець читає слова, а другий показує пантоміму)
Серед лісу, серед гаю у неділешній обід
Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.
Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув.
Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.
- Не мої се – каже, - ноги! Присягаюсь на чим світ. –
Бо мої в чоботях були, а ці босі, без чобіт.

ДІВЧАТА. То ж давайте на прощання всі заспіваємо, а то вже й час додому, мати з батьком заждалися...
Всі збираються та співають пісню «У вас і в нас хай буде гаразд» На сцену виходять учні і читають слова, як підсумок свята.
ВЕДУЧИЙ
Отак колись, в далекі дні,
Дівчата збирались вишивати.
Пісні веселі і тужні
При цьому линули із хати.
ВЕДУЧА
На вечорниці йшли до них
Знайомі хлопці розважатись.
Лунали жарти, щирий сміх,
Всі вміли гарно спілкуватись.
ВЕДУЧИЙ
Дівчата шили рушники,
Гончарством юнаки займались.
В такі зимові вечори
На вечорниці всі збирались.
ВЕДУЧА
Традиція дійшла до нас
І в серці сонцем засвітилась.
Ми захотіли в добрий час,
Щоб все це з нами повторилось.
ВЕДУЧИЙ
Щоб зазвучали і пісні,
Що їх у ті часи співали.
Заграли рушники ясні,
Що руки предків вишивали.
ВЕДУЧА
І щоб сьогодні, в наші дні,
Ми все це добре пам’ятали,
Співали з щирістю пісні,
Ну, а дівчата — вишивали!
Баба. Щоб змалку вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

Предмети: Позакласні заходи

Класи: 4 клас