Мовна картина світу – складний механізм відзеркалення реалій суспільного життя

Дуже актуальні проблеми для сучасної лінгвістики – це проблеми, пов’язані з відображенням національної культури, свідомості народів та історії у мовах. Очевидним є те, що мова являє собою своєрідний накопичувач культурних здобутків. Народ – це творець історії, а мова, в свою чергу, виступає вираженням основних ознак національної самобутності.
Мова – це люстерко, яке відображає без спотворень, як матеріальні сторони життя народу – географічне положення, клімат, побут, так і духовні сторони її носіїв – мораль, духовні цінності, менталітет, національний характер.
Мова – це головний інструмент людського спілкування, який забезпечує інформаційний обмін мовців і відображає їх емоційний стан під час мовної комунікації. Щоб досягти поставленої мети існує особливий шифр: кожна емоція передається спеціальними мовними знаками.
Часом буває так, що в нас не вистачає слів, щоб передати всі почуття. Не вистачає знань в певній сфері суспільного життя. Нам бракує навичок користування певними технічними здобутками нашого часу. І тоді ми звертаємося до лексики обмеженого вжитку, якою є сленг.
Вивчення іноземної мови нерозривно пов’язане з поринанням в культуру цього народу.
Будь-яка мова, акумулюючи досвід життя народу у всій її повноті і різноманітності, являється його свідомістю. Кожне нове покоління, кожний представник конкретного етносу, засвоюючи мову черпає через неї колективний досвід, колективне знання про навколишню дійсність, загальноприйняті норми поведінки, соціальні цінності [6].
Мислення і мова – це взаємопов’язані феномени. У лінгвістиці прийнято їх розмежовувати і на основі цього розмежування традиційно розрізняють дві моделі світу: концептуальну і мовну. Концептуальна модель, або ще як кажуть картина світу пов'язана зі сферою абстрактного, це сукупність ідей, понять та знань про навколишній світ та принципи його організації, це наше сприйняття того, що нас оточує. В свою чергу, мовна картина світу – це продукт вербальної реалізації цих понять, ідей та знань. Концептуальна модель світу носить більш універсальний характер, є спільною для народів з однаковим рівнем знань про світ, у той час як мовна картина світу виявляє специфіку бачення світу етнічною спільнотою [1].
Соколовська Ж.П. вважає картину світу «сукупністю уявлень людини про навколишній світ» [5, с.87]. Халізєв В.Є. стверджує, що в ній втілюється «бачення буття, наповненого смислом, надією, душевною просвітленістю й радістю; буття, відзначеного впорядкованістю й гармонійністю чи, навпаки, страхітливого, безвихідного, хаотичного, такого, що спричиняє душевний морок і відчай» [4]. Тамарченко Н.Д. зазначає, що у сучасній мові і літературі «...гостро постає питання неминучої залежності «картини світу» від своєрідності свідомості, що сприймає, та необхідності взаємокоректування поглядів різних суб’єктів для створення більш об’єктивного і адекватного образу дійсності» [3, с.431].
Картина світу увесь час знаходиться в русі, весь час піддається змінам, її створює кожна епоха.
Мизецька В.Я. говорить про те, що «...всесвіт носія будь-якої мови, його картина світу – саме це одна з можливих інтерпретацій того, що ми називаємо дійсністю. Цю інтерпретацію зазвичай і називають мовною картиною світу. Однак у рамках одного й того ж періоду буття спостерігаються деякі універсальні особливості, характерні для художнього світу цілої групи носіїв мови» [2, с.171].
Людина формує картину світу в думках. Сформувавшись, вона визначає та впроваджує в життя свою концептуальність.
В кожній країні, в кожній, мові, кожна нація по-своєму виражає свої почуття, передає їх специфічними для їх менталітету виразами. Наприклад, в Англії вродливу жінку порівнюють з конем. Кінь – це тварина горда, красива, тварина, яка дуже дорого коштує. В Британії існує кінна поліція, яка вважаться гордістю країни. Якщо ж порівняти жінку із Східної Європи з конем, то це образить її. Адже наш народ має зовсім інший образ, і вкладає в цю метафоричну одиницю зовсім інше значення.
Вільна енциклопедія дає нам визначення поняття «мовна картина світу». Мовна картина світу (МКС) — сукупність уявлень про світ, що історично склалася у свідомості мовного колективу, цілісний образ світу, у формуванні якого беруть участь всі сторони психічної діяльності людини. Це концептуалізація світу, вміщена у мові. Також, це історично сформоване поняття в повсякденному пізнанні спільноти та є відображенням в мові сукупністю уявлень про світ, певним способом відображення і концептуалізації дійсності крізь призму культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу; інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами відображення дійсності у свідомості етносу, які засвоюються дитиною у процесі її соціалізації [7].
Отже, поняття мовної картини світу включає дві пов’язані між собою, але різні ідеї: 1) картина світу, запропонована мовою, відрізняється від «наукової» (в цьому значенні використовується термін «наївна картина світу»); 2) що кожна мова «малює» свою картину, яка відображає дійсність дещо по-іншому, ніж це роблять інші мови. Реконструкція мовної картини світу становить одну з важливих завдань сучасної лінгвістичної семантики. Дослідження мовної картини світу ведеться в двох напрямках, у відповідності з названими двома складовими цього поняття. З однієї сторони, на основі системного семантичного аналізу лексики певної мови здійснюється реконструкція цілої системи уявлень, відображених в даній мові, безвідносно до того, являється вона специфічною для даної мови чи універсальною. З другої сторони, досліджуються окремі характерні для даної мови (лінгвоспецифічні) концепти, що володіють двома властивостями: вони являються «ключовими» для даної культури (в тому значенні, що дають «ключ» до її розуміння) і одночасно відповідні слова погано перекладаються на інші мови: еквівалент перекладу або взагалі відсутній, або такий еквівалент в принципі є, але не містить саме тих компонентів значення, які являються для даного слова специфічними [6].
Вивченням мовної картини світу окремого народу, а також проведенням порівняльних досліджень кількох мов, займаються нині такі науки як етнолінгвістика, соціолінгвістика, психолінгвістика та інші. Це новий і перспективний напрям у розвитку мовознавства, що застосовує комплексний підхід до вивчення мови та її внутрішньої форми, поєднує в собі методи, властиві кількох наук (лінгвістиці, фольклору, етнографії, психології тощо), — і внаслідок цього ми маємо новий погляд на традиції народу, специфіку його мови та мислення [7].
Сленг є невід’ємною частиною мовної картини світу певного народу, соціальної групи, певних осіб, які об’єднані спеціальним завданням, мають спільну мету. Тобто, — в екстремальних ситуаціях, під час військових дій, у відкритому морі, на підводному човні потрібні дуже стислі, але змістовно наповнені слова, які легко запам’ятати. Інколи, рішення має бути миттєвим, а команду, яка складається з багатьох слів і має структуру складного речення, важко сприйняти, та й для її оголошення потрібно виділити N-кількість часу.

Список використаних джерел:
1. Алефиренко Н.Ф. Проблемы вербализации концепта: Теоретическое исследование / Н. Ф. Алефиренко. Волгоград : Перемена, 2003. – 326 с.
2. Мизецкая В.Я. Художественная картина мира и ее модификации // Харьківський національний інститут ім. В.Н. Кармазіна. Іноземна філологія на межі тисячоліть. – X Констант., 2000, с. 171-178
3. Тамарченко Н.Д. Теоретическая поэтика: Понятия и определения: Хрестоматия для студентов. – М.: РПУ, 2001 – 167 с
4. Введение в литературоведение. Литературные произведения: основные понятия и термины: Учебные пособия / Л.В. Чернец, В.Е. Холизев, С.Н. Бройтман и др. Под ред. Л.В. Чернец – М.: Вышая школа, 1999. – 556 с.
5. Соколовська Ж.П. Картина світу та ієрархія сем // Мовознавство. – 2002 – №6 – с. 87-92
6. Мовна картина світу [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki
7. Сленг как явление в современной лингвистике [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bukvar.su/jazykovedenie/ html

Предмети: Англійська мова