Тема. Чого нас учать бабусі й дідусі
Мета. Розповісти про необхідність шанобливого ставлення до літніх людей; виховувати любов і турботливе ставлення до людей похилого віку.
Обладнання: тексти казок.
ХІД ЗАХОДУ
І. Вступне слово вчителя
— Сьогодні ми поговоримо про мудрість. Вам знайоме це слово?
— Як ви вважаєте, що таке мудрість?
— Доберіть синонім до слова мудрість. (Життєвий досвід, розум, знання)
— Яку людину можна назвати мудрою?
— Де і у кого можна навчитися мудрості?
— Ви, напевно, чули такі слова: «Молодим — скрізь у нас дорога, людям похилого віку — скрізь у нас шана!».
— Чому так говорять?
ІІ. Читання й обговорення казки В. Сухомлинського
ДЛЯ ЧОГО ГОВОРЯТЬ «СПАСИБІ»
Лісовою стежкою йшли двоє — дідусь і Хлопчик. Було жарко, захотілося їм пити. Подорожні підійшли до струмка. Тихо дзюрчала прохолодна вода. Вони нахилилися, напилися.
— Спасибі, тобі, струмок, — сказав дідусь. Хлопчик засміявся.
— Ви навіщо сказали струмку «спасибі»? — запитав він дідуся. — Адже струмок не живий, не почує ваших слів, не зрозуміє вашої вдячності.
— Це так. Якби напився вовк, він би «спасибі» не сказав. А ми не вовки, ми — люди. Чи знаєш ти, для чого людина говорить «спасибі»? Подумай, кому потрібне це слово?
Хлопчик замислився. Часу в нього було багато. Шлях був довгий...
— Уявіть, що разом із дідусем — героєм казки — ви гуляєте лісом. Поміркуйте і розкажіть, чого вас може навчити мудрий дідусь.
— Як ви гадаєте, яке життя прожив дідусь з казки? Ким він працював?
— Як ваші бабусі і дідусі учать вас бути вдячними?
ІІІ. Аналіз ситуацій
— Як мають поводитися онуки у ситуаціях, коли:
• бабуся або дідусь потрапили до лікарні;
• бабуся і дідусь живуть в іншому місті;
• у бабусі або дідуся день народження;
• бабуся і дідусь погано бачать, погано чують?
ІV. Читання й обговорення російської казки «Машенька і Дашенька»
МАШЕНЬКА І ДАШЕНЬКА
(Російська казка)
Жила-була бабуся Олена. І були у неї дві онучки — Машенька і Дашенька. Рідні сестрички були одна на одну схожі, а як подивишся, так зовсім різні. Машенька в усьому була бабусі помічниця: вона і на кухні працює, і на городі, і будинок прибере.
А Дашенька нічого робити не хотіла. У Дашеньки — тільки вітер у голові. Бабуся Олена їй іноді скаже:
— Дашо, допоможи ти мені з Машенькою. Адже мені нелегко, Машенька весь день працює, а ти нічого не робиш.
А Дашенька у відповідь:
— Ох, бабусю, мені ніколи, мене у гості запросили!
Хлопне дверима — та і усе тут: гуляти пішла!
Ось одного разу встала бабуся Олена уранці, дивиться — день хороший, яс¬ний. Будить вона онучок:
— Дівчатка, голубоньки, вставайте, сходіть у ліс по ягідки. День хороший, ягід багато уродилося — наберіть по кошику, на зиму хоч трошки запасемо.
А дівчинки і раді. Вмилися, одягнулися, по шматку хлібу з’їли, молочком запили, узяли кошики — і у ліс.
Йдуть вони стежиною, виходять на галявинку, дивляться — і зрозуміти не можуть, що відбувається: щодня вони по лісу бігають, свої місця добре зна-ють. А тут раптом стоїть на галявинці хатинка. Звідки взялася? Вчора ще її на цьому місці не було. На порозі бабуся незнайома сидить, панчохи в’яже.
Дашенька сіла осторонь на пеньок, дивиться у небо, ґав рахує. А Машенька до старенької підійшла, привіталася, розговорилася з нею. І тут раптом ско¬тився у старенької з колін клубок. Скотився — та в траву. Та під гірку покотився.
Старенька крекче, піднімається йти клубок шукати, а Машенька говорить:
— Сиди, бабусю, ти ж старенька, тобі важко. Я зараз твій клубочок знайду.
Побігла Маша під гірку, порилася в травичці, знайшла клубочок і прино-сить бабусі незнайомій:
— Ось, бабусю, будь ласка!
— Спасибі, Машенько. Почекай, не йди. Йди до мене в хату, там на вікні вузлик лежить. Ти візьми, тут не дивися, а додому прийдеш — подивишся.
Машенька увійшла, вузлик знайшла, бабусі спасибі сказала, біжить додому з сестричкою. Додому прибігають, ягоди — на стіл. Розв’язує Маша вузлик, а в нім два сарафанчики шовкових: один червонястий, інший голубенький, один із золотими ґудзичками, інший — зі срібними. Такі красиві, святкові! Машенька радіє, сміється, а Дашенька губи надула:
— Ось, тобі подарунки, а мені — нічого? Завтра підемо знову в ліс, неод-мінно допоможу незнайомій бабусі клубочок шукати.
Ніч проспали, уранці знову — день ясний, сонечко світить. Знову в ліс з ко¬шиками біжать.
Біжать стежиною, прибігають на галявинку, дивляться — хатинка стоїть, а бабусі немає. І двері зачинені. Сіла Дашенька на пеньок і говорить:
— Ось бабуся зараз вийде, на поріг сяде, клубочок упустить, я і піду його шукати під горою.
А Машенька дивиться — бабуся з лісу йде. І несе старенька на спині велику в’язку хмизу. Підбігла до неї Маша:
— Бабусю, мила, давай допоможу. Адже ти старенька, тобі важко!
— Ох, так, дівчино, важко! Старість не радість! Допоможи, будь ласка.
Маша допомогла їй донести дрова до хатинки.
— Спасибі, Машенько. Постій, не втікай. Йди до мене у хату. Там на полиці у мене великий кошик стоїть. Ти візьми, тут не дивися, а додому прийдеш — подивишся.
Машенька увійшла, котик знайшла, бабусі подякувала, біжить додому із сестричкою. Додому прибігають, ягоди — на стіл. Розкриває Маша кошик — а в ньому дві шубки оксамитові. Одна червоняста, інша голубенькая. Одна із золотими ґудзичками, інша — із срібними. Такі красиві, тепленькі!
Радіє Маша, сміється. А Дашенька плаче:
— Ось, тобі знову подарунки дали, а мені знову нічого! Завтра підемо в ліс, неодмінно допоможу незнайомій бабусі хмиз нести!
Ну, гаразд, добре. Заспокоїлися, спати лягли. Вранці тільки розвидні¬лося — вони вже на ногах:
— Бабусю, ми в ліс побіжимо!
І побігли. Біжать стежиною, виходять на галявинку— а на галявинці ха-тинка стоїть, а бабусі незнайомої немає. І двері зачинені. Ось Дашенька на пе-ньок сіла і говорить:
— Прийде зараз бабуся з лісу, я побачу — і допоможу їй хмиз нести.
А Машенька дивиться — бабуся з іншої сторони йде, від колодязя. І несе старенька два відра води. Підбігла до неї Маша.
— Бабусю, мила, давай допоможу. Адже тобі важко, ти старенька.
— Ох, Машенько, вже які мої сили! Допоможи, будь ласка.
Маша донесла воду до будинку.
— Спасибі, Машенько. Почекай, не втікай — що ти усе поспішаєш! Йди до мене в хату. Там на столі у мене маленька коробочка стоїть. Ти візьми, тут не дивись, а додому прийдеш — подивишся.
Машенька увійшла, коробочку знайшла, бабусі подякувала, біжить до-дому із сестричкою. Додому прибігають, ягоди — на стіл. Розкриває Маша
коробочку, а там дві обручки золоті, одна з червоним камінцем, інша — з бла¬китним. Такі блискучі, красиві! Машенька радіє, танцює, а Дашенька? Да-шенька реве-плаче так, що у сусідів через три двори чутно!
— Ось, знову тобі — подарунки, а мені нічого. Завтра обов’язково піду в ліс, допомагатиму незнайомій бабусі воду носити!
Ой, ревла, ревла, ледве вгамувалася. Проте все-таки заснула до ранку. А уранці, тільки розвиднілося, знову в ліс біжать. Біжать стежиною, виходять на галявинку, дивляться — а на галявинці-то немає нічого: травичка зеленіє, ягоди червоніють, берізки шумлять, сонечко світить... Ані хатинки, ані бабусі як і не бувало.
Встала Дашенька посеред галявини, знову трохи не плаче, говорить:
— Ось, немає більше незнайомої бабусі — нікому мені і клубочок підняти, і хмизу, і води принести... А Машенька обійняла сестричку і шепоче:
— Нікому? Сестричко-голубонько, а забула ти, що вдома-то у нас своя ба-буся є, своя рідна бабуся — теж старенька, теж слабенька. Тільки що подарун- ків багатих вона тобі дати не може. А ти нашій бабусі чи багато допомагаєш?
Ось йдуть вони по лісу, ягоди беруть. Машенька йде — пісню співає, Да-шенька йде — думу думає. Ягід набрали, додому прийшли. Дашенька так ба-бусі Олені на шию і кинулася.
— Бабусю, — говорить, — ти вже пробач мене... Забуваю я все, що ти у нас старенька та слабка. Вже я постараюся, допомагати тобі, як Маша, буду.
Бабуся Олена сміється:
— Ну, добре, спасибі, що хоч обіцяєш. Подивимося, як воно на ділі вийде.
А добре вийшло! Стала Дашенька на сестричку дивитися — і то те, то інше
бабусі зробить, то там, то тут допоможе. Згадує, що важко бабусі без допомоги.
А Машенька була сестричка хороша, не жадібна. Вона всі свої подарунки навпіл розділила: собі залишила червоний сарафанчик, червону шубку й об-ручку з червоним камінчиком. А сестричці все блакитне віддала. От як свято — вберуться вони і гуляють з подружками по селу. Народ у віконця дивиться:
— Ой, і які дівчатка гарні! Ой, і звідки у них такі наряди хороші?
— Розкажіть, як Дашенька допомагала бабусі після цього випадку.
— Як і чим ви допомагаєте своїм бабусям і дідусям?
— Якими мають бути онуки, щоб бабусі і дідусі були щасливі?
— Якби ви були правителем, що ви зробили б для літніх жителів своєї дер-жави, щоб вони почувалися щасливими людьми?
V. Робота над віршем « Шана»
"ШАНА"
Неправда — все мов, продається:
Давай готівку — і неси
А як людське гаряче серце
Ти покладеш на терези?
Не все, не все міняти можна —
Спинись, задумайся на мить.
Є заповідь одвічна Божа,
Що краще золота блищить.
Шануймо батька, шануймо матір,
І нам воздасьться теж добром.
Хай буде шана в кожній хаті
І дух родини за столом.
Шануймо батька, шануймо матір —
Нам каже Біблія свята, —
І щастям будем ми багаті
На всі часи, на всі літа.
Слова ті треба повторяти,
Бо в них основа доброти.
Коли б не батько і не мати,
Чи був би на цім світі ти?
Слова ці треба змалку вчити;
В' них світить істина стара:
Коли в добрі батьки і діти —
Тоді всім вистачить добра.
- "Шанувати" - означає виражати пошану та повагу до літніх людей, надавати їм посильну допомогу.
- Похилий вік неминуче окреслює навколо людини коло самотності... І тоді єдиним сенсом життя стає спілкування з близькими людьми: дочками, синами, онуками.
- Літні люди люблять давати поради.
- Хочеш, я навчу тебе швидко рахувати подумки? - запитує дідусь, щасливий можливістю бути потрібним.
- Для чого? - дивується внук, - у мене є калькулятор...
- Чи правильно поступив хлопчик?
- Ніколи не слід відмовлятися від щирої допомоги старої людини.
- А у вас були подібні ситуації?
- А ви допомагаєте своїм бабусям і дідусям? (Учні розповідають.)
- Чого ви можете в них навчитися? (Школярі дають відповідь)
VІ.Тест "Хвилинка для роздумів”
Якщо хочете знати про те, як ви ставитеся до людей похилого віку та чи виховані ви діти, досить дати відповідь "так" чи "ні" на запропоновані запитання. Якщо "так" — поставте (+), якщо "ні" — (-).
— Чи знаєте ви день народження своїх дідуся і бабусі?
— Чи вітаєте своїх дідусів і бабусь із днем народження?
— Чи соромитеся ви вдома, у гостях, у театрі подавати бабусі пальто, дати руку, коли виходите з транспорту?
— Батьки пригощають тебе тістечком, шоколадкою. Чи завжди ти ділишся з своїми дідусем і бабусею?
— Чи допомагаєш своїм дідусеві та бабусі у господарській роботі?
— Чи хоч раз допомагав стареньким перейти дорогу, донести кошик чи підняти якусь річ?
— Якщо ти дуже гарний онук чи гарна онучка, знаки повинні стояти в такій послідовності: ( + + - + + + ). Якщо картина вийшла зовсім протилежна, ти повинен серйозно задуматись над тим, якою людиною ростеш. Якщо ж тільки дещо не співпадає, не засмучуйся. Справу можна виправити, будь тільки уважним до своїх близьких.
У нашій країні проводиться Всеукраїнська благодійна акція "Милосердя", яка розрахована на адресну підтримку найбільш вразливих категорій населення: пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, самотніх непрацездатних громадян за рахунок залучення спонсорської та благодійної допомоги. В нашій школі теж проводилася акція «Серце до серця», всі ви теж внесли свій внесок для допомоги людям похилого віку.
Міністерством охорони здоров'я впроваджено спеціальну програму "Здоров'я літніх людей". До неї входять: поліклінічна допомога та стаціонарна допомога вдома, лікування інвалідів Великої Вітчизняної війни у госпіталях, придбання ліків в аптеках зі знижкою.
Життя вже не раз доводило, що найкращі ліки - доброта. Вона відроджує надію, зміцнює віру, зціляє душу.
Говорити про милосердя можна багато, а можна реально творити добро своїми повсякденними справами. Усім потрібно берегти літніх людей і піклуватися про їх добре життя на схилі літ.
VІІ. Гра
Умови гри: якщо людина повинна робити те, що називає вчитель, то учні плещуть у долоні, а якщо ні, то нічого не роблять.
• Бути милосердним, щирим.
• Насміхатися з чужого горя.
• Допомагати людям похилого віку.
• Захищати слабкого.
• Бути завжди ввічливим.
• Ображати інших.
• Піклуватися про тварин.
• Шанувати працю інших людей.
• Хвалитися, коли зробив добрий вчинок.
• Шанувати батьків.
- Діти, а як ви розумієте поняття « допомога», «співчуття», «милосердя»?
VІІІ. Виготовлення подарунків бабусям і дідусям до Міжнародного дня людей похилого віку
ІХ. Слухання пісні про бабусю і дідуся
Х. Перегляд фотографій
Х. Підсумок заходу
— Поясніть прислів’я: «І старість не страшна, коли молоді допоможуть».
— Подумайте, чим молоді люди можуть допомогти старим, а старі — моло¬дим. (Наприклад: старі люди можуть дати мудру раду, навчити терпіння тощо. Молоді люди можуть подарувати людям похилого віку увагу, турботу, добре слово тощо).

Класи: 3 клас

Предмети: Позакласні заходи