Зайчикова хатка
Театралізоване дійство для дітей середнього дошкільного віку
Зайчикова хатинка
У віршах Ірина Сонечко
Казкарка:
Узимку в лісі, де ялинки,
Стояли поруч дві хатинки:
В лисички хатка крижана.
(Виходить лисичка, стає біля своєї хатки та танцює)
А в зайчика – берестяна.
(Виходить зайчик, танцює)
Весною сонечко пригріло,
Й навкруг відразу потепліло.
Розтанув швидко дім лисички,
Лишилася сама водичка.
Лисичка почала прохати:
Лисичка:
Пусти мене, зайчику, до хати!
Казкарка:
От зайчику двері відчинив,
Лисичку в хату він впустив.
А лисичка хитрою була,
Геть зайця гнати почала.
Лисичка:
А ну тікай із цього дому,
Не хочу жити вдвох у ньому!
Казкарка:
Сів наш зайчик і ридає,
Сльози лапками втирає.
Тут вовчисько пробігав,
Бідолаху запитав.
Вовчик:
Чом ти, зайчику, ридаєш?
Чом ти сльози проливаєш?
Зайчик:
Та як же сліз мені не лити,
Коли немає вже де жити?
Я хатку мав берестяну,
А лисичка – хатку крижану.
До мене лиска попросилась,
Бо в неї хатка розтопилась.
Рудій здалося місця мало –
І з хати геть мене прогнала!
Вовк:
Я побіжу
І тобі допоможу!
Казкарка:
Він до хати поспішав,
Лютим голосом завив.
Тільки хитра ця лисиця
Зовсім вовка не боїться.
Із вікон визирає,
Звідти вовка гукає:
Лисичка:
Ось як вискочу із хати,
Всіх на шмаття буду рвати!
Казкарка:
Вовчисько налякався
І в хащу геть подався.
А зайчатко знов ридає,
Сльози лапками втирає.
Тут ведмедик пробігав,
Зайчика він запитав:
Ведмедик:
Чом ти, зайчику, ридаєш?
Чом ти сльози проливаєш?
Зайчик:
Та як же сліз мені не лити,
Коли немає вже де жити?
Я хатку мав берестяну,
А лисичка – хатку крижану.
У лиски хатка вся розтала,
І в мене дім вона забрала!
Ведмедик:
Ану я шахрайку прожену!
І тобі допоможу!
(зайчик починає ридати голосніше)
Зайчик:
Вовчик гнав, та не прогнав!
Казкарка:
Все ж ведмідь пішов до хати,
Став ревіти і кричати.
Тільки хитра ця лисиця
І ведмедя не боїться,
Із віконця визирає
І бурмилові гукає.
Лисичка:
Ось як вискочу із хати, -
Всіх на шмаття буду рвати!
Казкарка:
Ведмідь перелякався
І в хащі геть подався.
Бідний зайчик знов ридає,
Сльози лапками втирає.
Йшов тут півник – співунець –
Золотистий гріб енець.
Півник:
Ку – ку – рі – ку, чом ридаєш?
Чом ти сльози проливаєш?
Зайчик:
Та як же сліз мені не лити,
Коли немає вже де жити?
Я хатку мав берестяну,
А лисичка – хатку крижану.
У лиски хатка вся розтала,
І в мене дім вона забрала!
Півник:
Побіжу до хатки і тобі допоможу!
(Зайчик сміється)
Де тобі руду здолати!
І ведмідь , і вовк старались,
Та лисиці налякались!
Казкарка:
Півник крилами змахнув.
Півник:
Ку – ку – рі – ку!
Ось іду я в чобітках,
В мене шпори на ногах.
Маю косу в повен зріст –
Бережи, лисице, хвіст!
Казкарка:
Ох і страшно лисиці стало…..
Лисичка:
Одягаюсь!
Казкарка:
А відважний півник знову
Голосну веде розмову.
Півник:
Ось іду я в чобітках,
В мене шпори на ногах.
Маю косу в повен зріст –
Бережи, лисице, хвіст!
Казкарка:
Ох і страшно лисиці стало….
Лисичка:
Узуваюсь!
Казкарка:
Півник крилами змахнув,
На віконце застрибнув.
А з віконця - у світлицю
І лякає знов лисицю.
Півник:
Ось іду я в чобітках,
В мене шпори на ногах.
Маю косу в повен зріст –
Бережи, лисице, хвіст!
Казкарка:
Півник тут до неї скік
Дзьобнув він лисицю в бік!
Лиска як заверещить,
З хати вискочила вмить!
Танцює зайчик, веселиться.
(зайчик та півник танцюють)
Зайчик:
Зміг півник вигнати лисицю!
Казкарка:
І став він знову в хаті жити,
З відважним півником дружити.
Ну а лисиця так злякалась,
Що в лісі більше не з’являлась.
посібники