Тема. Шевченко великий син України.

Мета: систематизувати знання дітей про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Продовжити ознайомлення учнів з красою, неповторною чарівністю Шевченкового слова. Розвивати пам'ять, мислення, читацькі інтереси. Виховувати в учнів любов і шану до народного поета, прищеплювати повагу до творчої спадщини митця, бажання слідувати його заповіту.
Тип уроку: урок позакласного читання з елементами театралізації, дослідження.
Матеріал до уроку: портрет Т.Г. Шевченка, виставка творів поета, « … я так люблю мою Україну убогу», книги « Кобзар», хрестоматія позакласного читання, репродукції картин Шевченка.

Хід уроку
І. Організаційний момент.

В добрий день і в добрий час
Ми зібралися із вами.
Тихо надворі, ні вітру, ні хмар,
Ані шелесне верба височенька,
Четвертий наш клас має «Кобзар»,
І вголос читає Шевченка.
(слайд- «Кобзар»)

Вчитель:
Перед вами, діти, лежить «Кобзар». Ви вже відкривали сторінки цієї дивної книги, захоплювались поетичним словом її автора. Прочитайте його твори, які ви підготували. Передайте почуття автора, щирість його душі.
(3 учнів читають уривки з творів Шевченка)
1) Шевченко «Сова» (уривок)
Породила мати сина
В зеленій діброві,
Дала йому карі очі І чорнії брови.
Китайкою повивала,
Всіх святих благала,
Та щоб йому всі святії
Талант-долю слали.
2) Шевченко. «Катерина» (уривок)
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля.
А хто її має?
Єсть люде на світі-
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають...
3) Шевченко «Мар´яна - черниця» (уривок)
Так і доля: того лама,
Того нагинає,
Мене котить,а де спинить,
І сама не знає-
У якому краю мене заховають,
Де я прихилюся, навіки засну.
(слайд «Рушник»)
Вступне слово вчителя.
В народі кажуть що,за рушником можна прослідкувати долю людини. - Якими найчастіше кольорами його вишивають?
-Що символізує чорний і червоний кольори?
-Звучить запис пісні О.Білаша «Два кольори» у виконанні Дмитра Гнатюка.
https://www.youtube.com/watch?v=yewhS0v0KxA

ІІ. Повідомлення теми уроку Учитель.
Сьогодні ми будемо вишивати на цьому білому рушникові життя і долю нашого великого поета Тараса Григоровича Шевченка. Рушник поки що чистий, бо з чистоти завжди починається доля людини.
Нам стануть у пригоді: (діти зачитують)
1. ваші попередні знання;
2. повідомлення наших "Шевченкознавців";
3. безсмертні Шевченкові вірші, твори та малюнки;
4. знання вчителя;
5. пісні на слова Т. Г. Шевченка.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Вчитель (читає)
9 березня 1814 року, в похилій хаті, край села, над ставом чистим і прозорим життя Тарасику дала Кріпачка - мати, вбита горем.

Вчитель
Поява кожної людини на Землі - завжди радість, де б вона не з’явилась: у величному палаці, чи в бідній похилій хатині. Хрестили новонародженого 28. Хрещеним батьком був Григорій Іванович Дяденко, житель моршинський. Ім’я підказали святці - список святих. Грецьке ім’я Тарактикос перекладалося як «здатний на непокору, бунтар»...
-Тож яку першу стрічку прикріпимо до рушничка?
(слайд портрет матері Шевченка)

Учні-дослідники: Ненька Тараса Григоровича Шевченка народилася в селі Моринці. Ненчин рід походить з Карпат, з родини Бойків. Панщина забирала у матері час і тим самим забирала і материнський догляд. Найдужче Тарас любив маму, бо й вона його любила, які нікого.

- Сценка «Залізні стовпи»
Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»
Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається? Мати. Так, синочку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї)
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка згасне, зірочка падає. Бачив ?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь - ледь тліє.
А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше
Мати. Старайся, мій хлопчику.
Вчитель:
Любов матері була невичерпним джерелом наснаги Шевченка. Тож якими кольорами будемо вишивати раннє дитинство малого Тарасика? Звичайно, червоними - кольорами материнської і батьківської любові.
(виходить малий Тарас і його мати)
Мати.
Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,

Не маєм радісної днини,
Нам вік доводиться робить,
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово -і нагай
Над головою люто свисне.

Ї так усюди - з краю в край
Лютує панство ненависне.
Росте ненравда на землі
Згорьованій, сльозами змитій,
О любі діточки малі,

Одні залишитесъ на світі!
Ну хто замінить вам мене,
Мої ви квіти нещасливі,
Коли безжальна смерть зітне
Мене на довгій панській ниві?

Тарас.
У тій хатині, у раю
Я бачив пекло. . .Там неволя.
Робота тяжкая, ніколи
І ПОМОЛИТИСЬ не дають.
(Дивиться на матір і обнімає її)

Вчитель
Але 20 серпня 1823 року мати його ще молодою померла на 32-му році свого віку.
Тарасик:
Там матір добрую мою Ще молодую - у могилу Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були І голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята.
(Тарас і мати, плачучи, виходять.)

Учні-дослідники:
Батько Шевченка, Григорій Іванович, був людиною доброю і трохи письменною, дещо заробляв стельмахуванням-робив колеса до возів. Вмів читати по церковному, займався хліборобством, чумакуванням.
Вчитель:
Пригадайте з третього класу, хто описував спільне чумакування батька Шевченка разом із сином, (показує на виставці книжку Оксани Іваненко ).
Учні-дослідники:
У Григорія Івановича Шевченка по смерті дружини на руках залишилося п’ятеро сиріт: Микита - 12 років, Тарас - 10 років, Ярина - 8 років, Марія - 4 роки, Йосип - 2 роки. Батько одружується вдруге. Взяв з Морйнець вдову Оксану Терещенчиху з трьома дітьми. В родину свого другого чоловіка не принесла вона кохання тихого, життя спокійного. Не заступила вона життя рідної матері. Років через 20 після цього Тарас напише:
«Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведенят, той звичайно бачив пекло... Не було години, щоб меж зведенятами не було сварки, бійки, сліз!». Та 21 березня 1825 року батько Тараса - Григорій Іванович Шевченко помер. Учитель.
Тепер у життя малого Тарасика вплітаються чорні кольори печалі, журби за мамою, тяжка сирітська доля.
Вчитель.
А були в дитинстві Тараса радісні, світлі дні?
Учень:
Так, життя Тараса дійсно було нелегким. Але золотим сонячним промінчиком в безпросвітній темряві була вірна, щира дружба Тарасика і його сусідки Оксани Коваленко.
Читець:
Він посміхається весні,
Шукає радісна Оксана Його в степу між бур’янів.
Шукає, кличе, наче мати.
Не заблукався б він, бува,
А перед ним папір пом’ятий,
Де перші вишились слова.
В стрімкі рядки до слова - слово,
Що стануть полум’ям колись,
А степом сивим, полиновим,
Хазяйські вівці розбрелись.
Вчитель:
Перше, ясне і чисте почуття дитячого кохання мало, безперечно, вплив на дальший розвиток юнака. Дорогим ім’ям Оксана - він називав героїнь своїх багатьох творів. Давайте прикріпимо на рушник червону стрічку.
Учні дослідники:.
А я в одній з книжок прочитала про те, радісними, світлими були в дитинстві Тараса й ті дні, коли він служив в управителя Яна Димовського, який допомагав йому пізнати світ, не забороняв малювати і навіть познайомив з художником-аматором Степаном Превлоцьким. Шевченко завжди з вдячністю згадував свого добродійника.
Вчитель:
Якими нитками продовжимо вишивати долю поета? (червоні)
Учні - дослідники:
Восени 1828 р. 15-річний Тарас разом з паном Енгельгардтом виїхав у Вільно. Проти його прізвища було записано: «Годен для кімнатного живописця». У 1831р. юний Тарас разом з панською сім’єю переїздить до Петербурга. Розлука з рідним краєм тривала довгих 14 літ.
Вчитель:
На рушнику ці роки «вишиваємо» чорними візерунками.
Вчитель. Як жилося Тарасові у Петербурзі? Які настрої переважають у його житті в цей час?
Давайте звернемось до мистецтвознавців та літературознавців. Розкажіть про ці роки.
Учень-мистецтвознавець:
1831 року пан Енгельгардт вийшов у відставку й оселився в Петербурзі.
А наступного року, зваживши, що він матиме з Шевченка більш як з дворового художника, ніж як із слуги, віддав його на чотири роки навчатися до петербурзького майстра декоративного живопису Василя Ширяєва, людини грубої й жорстокої. Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер’єри петербурзьких театрів — Большого, Михайлівського. А вечорами відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників. Тут молодий Тарас знайшов товаришів, які познайомили його з викладачами Петербурзької Академії мистецтв. У жовтні 1835 року авторитетний комітет Товариства на чолі з професором Федором Толстим розглянув малюнки Шевченка і схвально оцінив їх. Шевченко мріяв навчатися в Академії, але добре розумів, що кріпакам туди дорогу заказано.
- Показ малюнків того часу
Учень-мистецтвознавець:
Долею українського поета зацікавилися передові діячі російської культури — художники Олексій Венеціанов, Карл Брюллов, поет Василь Жуковський, композитор Михайло Вієльгорський. Карл Брюллов, ознайомившись з малюнками Тараса, відчув в них міцну основу, на якій у майбутньому міг розвинутись чудовий художник, майстер неабиякого обдарування. Брюллов запросив Шевченка відвідувати свою майстерню, познайомив зі своїми друзями, однодумцями. Діячі російської культури розуміли, що в кріпацтві такий талант загине, і тому почали дії щодо викупу Шевченка з кріпацтва
Учень-мистецтвознавець:
16 квітня 1838 року в будинку Вієльгорського відбувся великий концерт для друзів композитора. Зібралися тут відомі діячі культури, шанувальники музики й живопису. Після концерту розіграли портрет Василя Андрійовича Жуковського роботи Карла Брюллова. А через 6 днів, одержавши 2 500 карбованців, поміщик Енгельгардт підписав документи про звільнення Шевченка. Шевченка прийняли до Петербурзької Академії мистецтв у клас Карла Павловича Брюллова — професора Академії.
Учень-мистецтвознавець:
1838-1840 роки — час, коли Шевченко багато і плідно працював як художник і поет, випереджаючи академічну програму. Крім занять із спеціальних мистецьких дисциплін, багато читав, цікавився історією своєї батьківщини, інших європейських країн.
Уже після першого року навчання в Академії — у травні 1839 р. — Шевченко здобув срібну медаль другого ступеня за екзаменаційну роботу —- рисунок з натури. Наступного року — знову срібна медаль: цього разу за складнішу композицію побутового характеру «Хлопчик жебрак, що дає хліб собаці». 1841 року рада Академії присуджує 27- річному Шевченкові третю срібну медаль за акварель «Циганка- ворожка».
Вчитель: вплітаємо червону стрічнку у рушничок, як символ волі,
Вчитель
Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок художник.
На уроці розвитку мовлення ми описували картини відомих художників.
Серед них і репродукції картин Т.Г.Шевченка
Перед вами репродукція картини Шевченка «Селянська родина»
- Це побутова сцена
- Який настрій викликає у вас ця картина? Розкажіть, що ви бачите на цій картині.
Тихий літній вечір. Останні промінчики сонця лягли на селянську хату. Старенький дідусь, гріючись в їх сяйві, замріявся. А про що він думає? Що минуло літо, його молодість, скроні посріблила сивина. Сумно. Але нам не хочеться сумувати. Чому? Щось світле і радісне живе на картині. Це дитя, що робить кроки по землі. Це нове життя, яке продовжується в цій родині..
2 варіант
Інша картина-автопортрет. Що таке автопортрет?
На портреті - Тарас Григорович Шевченко. Добра, спостережлива, талановита людина. В очах у Тараса печаль, біль. Високе чоло свідчить про глибокий розум. Ми відчуваємо, що його переповнюють думки. Про що він думає? Про свою долю, про дитинство, про далеких рідних людей, про батьківський дім, про Україну.
- З варіант
Вчитель:
Перед вами картина І. Їжакевича «Тарас - пастух» \ 1935 р.). В основу сюжету картини автор поклаанірш «Мені тринадцятий минало...».
Ми бачимо хлопчика, що сидить під парканом якоїсь панської садиби. У лівому кутку картини вдалині видніються селянські хатки, а на пагорбку, - за березами, - вітряк. Хлопчик поклав клаптик паперу на коліна і малює. Поруч лежить його солом’яний бриль, торбинка з хлібом. Так починається шлях майбутнього художника. Він дуже хотів учитися. У сільській школі навчився читати. Потім служив у пана і той віддав його вчитися на маляра, щоб мати свого художника.
Вчитель
«Вишивка» на рушнику доповнюємо червоними візерунками-талантом художника.
Вчитель. Але, незважаючи на радісні події в петербурзький період життя, думи поета про Україну стають «на папері сумними рядами».
Діти слухають вірш Шевченка «Думи мої» (запис пісні).
https://www.youtube.com/watch?v=f0yuc9a2rto
Учень-літературознавець: Шевченко продовжує писати вірші. Лише тільки один випадок допоміг дізнатися про його поетичні твори. Шевченко писав портрет полтавського поміщика Мартоса. Одного разу Мартос побачив на підлозі невеличкий списаний папірець. Він підняв його і прочитав українські вірші, які були наскрізь пронизані тугою за рідним краєм.
- Що це? Чиї це вірші? - запитав він.
- Мої, - тихо відповів Шевченко. - Так... Пустощі. Коли погано на серці, я починаю писати. У мене багато цих віршів.
Шевченко витягнув з-під ліжка кошик, який був наповнений білими аркушами з віршами. Великими зусиллями Мартосу довелося умовити Шевченка надрукувати вірші окремою книгою. Так в лютому 1840 року світ побачив «Кобзар».
Вчитель
Життя на чужині гнітило поета. І ось настав 1843 рік, коли Шевченко вперше після довгої розлуки відвідав Україну. І що ж він побачив на рідній землі?
(Учень читає «І виріс я на чужині»)
Кладеться чорний візерунок на рушник. Це туга за рідним краєм.
Учень-історик:
Друга поїздка в Україну відбулася 1845 року... Шевченко багато їздив по
рідній землі, часто зустрічався з селянами і скрізь бачив нестерпні муки свого
поневоленого народу. У цей незвичайно плідний для творчості рік
з'являються безсмертні твори Шевченка «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і
живим...», «Великий пьох», «Наймичка», «Три літа» та інші. За такі вірші
Государ імператор височайше повеліває: призначити Шевченка в окремий
Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд із
забороною писати і малювати.
На рушнищ шні «вишивають» щсті чорні візерунки.
(Кадр з фільму. де Шевченко у військовій формі на засланні.)
https://www.youtube.com/watch?v=s_Eo54qlviI
Вчитель.
І знову довга розлука з рідним краєм... Тяжка солдатська служба,
постійний нагляд, заборона писати й малювати, страждання, болюча туга за
рідною Україною, хвороба... Але поет не просить помилування, з-під його
пера з'являються рядки: «Караюсь, мучуся, але не каюсь. . .» Він пише.` і
малює, незважаючи на «височайшу» заборону. (Малюнки Шевченка із заслання)
Вчитель.
Який насшій переважає у цих поезіях і шші Шевченка? (сум тривога, туга)
Діти кладуться чорні візерунки на рушник.

Вчитель.
Упродовж усього свідомого життя гріла і спопеляла Шевченка
єдина, гаряча і вірна, незрадлива любов до своєї знедоленої України і ії
народу. Вона - у кожному рядку його поезії. Згадайте кілька творів,
присвячених рідній землі.

Учень-читець
Читає «Заповіт»
Учитель. Папку поетову любов до України позначаємо на рушнику багатьма
червоними візерунками.
Але не судилося Шевченкові не тільки побачити свій край вільним, а й
дожити до жаданої реформи 1861 року. За десять днів до смерті він написав
останні рядки:

Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувати
Та находиться риштувать
Вози в далекуіо дорогу, _
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать. ..

Смерть Шевченка була тяжкою втратою для України. 12 березня 1861 року відбувся похорон поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі.
(Кладеться траурний візерунок на рушнику).
Трапилося те, чого боявся Тарас. Чужа земля прийняла його тіло. Будучи в 1845 році в Україні, молодий Шевченко заповідав:

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій. . .
І друзі виконали заповіт поета,
-демонстрація памятника Шевченку

Учениця читає вірш В.Сюсюри «На могилі Шевченка»

Вчитель. Закінчилося життя нашого генія і почалося безсмертя, слава і вічна пам'ять , якій уже 200 років. Цю пам,ять пронесуть у своїх серцях живі і ненароджені земляки поета в Україні й не в Україні ім'я геніального українською поета і художника Тараса Григоровича Шевченка знають у всьому світі, воно вічне у паміяті нашою народу. Його ім'ям названо вулиці міст і сіл України, національний університет носить його ім'я, найвища державна премія імені Тараса Григоровича Шевченка щорічно присвоюється за найкращі досягнення в літературі та мистецтві. Створено музей в Києві, і на його батьківщині - в Кирилівці. В нашому селищі на кошти михайлівчан побудований памятник Великому Кобзареві.

Його ім'я народ увіковічив у легендах, переказах, прислів'ях, приказках.
Складіть приказки та прислів´я:
- Шевченко Тарас наче. . . зорі.
- Шевченкові твори сяють, мов... сонце для нас.
- Шевченків «Кобзар» - то для народу... не забудем.
- Ми Шевченка славить будем і ніколи .. великий дар.

Висновок:
Дві чудові весняні дати: 9 - 10 березня, а між ними 47 років страдницького життя. Як ви думаєте, багато це чи мало? Так, для звичайної людини мало. Але для такого генія, як наш Тарас, стало достатньо, щоб ім,я його стало навіки безсмертним.

Вчитель:
Не вмістити червоних кольорів на рушникові Шевченка, аби висловити
безмежну любов до Великого Кобзаря.

Класи: Початкова школа

Предмети: Українська література