Анотація. У статті досліджуються активно вживані у текстах новел Михайла
Коцюбинського лексичні одиниці зі значенням кольору. Визначається роль і місце
кольоролексем у творчості письменника-імпресіоніста. З’ясовуються особливості
кольороназв як складника художнього мовлення на основі семантико-стилістичного аналізу
відповідних кольороназв.
Ключові слова: кольоролексема, хроматичні та ахроматичні кольори, новела,
семантика, лінгвістика тексту

КОЛЬОРОЛЕКСЕМИ В НОВЕЛАХ М. КОЦЮБИНСЬКОГО:
СЕМАНТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
Вступ. В останні десятиліття особливого розвитку набула лінгвістика
тексту – напрям мовознавчих досліджень, об’єктом яких є правила побудови
зв’язного тексту і його смислові категорії. Серед численних мовних явищ,
вивчення яких стало можливим із появою лінгвістики тексту, виділяються
кольоролексеми, що часто вживалися письменниками та поетами.
Одним із митців, який вніс в українську літературну мову особливу
манеру письма, розкрив багаті можливості рідної мови, був М. Коцюбинський.
Його творчість привертала увагу багатьох дослідників. Різноманітність тем і
літературних напрямів зумовила виникнення різних, а часто і цілком
протилежних, її інтерпретацій.

2

Актуальність вивчення зумовлюється тим фактором, що лексеми на
позначення кольору дозволяють з'ясувати індивідуальність мовних
особливостей і новаторство М. Коцюбинського як новеліста.
Огляд літератури. Кольоролексеми як невід'ємна частина світу
художнього твору становить надзвичайно цікавий та невичерпний матеріал для
філологічних досліджень. Проблема семантики кольороназв, їх кількісний
склад та естетичне значення в художньому тексті постійно перебуває в полі
зору науковців . Вивченням кольоролексем із різних позицій займалися
І. Л. Бабій, Н. Д. Беляєва, Г. А. Губарева, О. М. Дзівак, А. П. Критенко та ін.
Підвищена увага мовознавців та інших учених до кольору і назв кольору
привела до появи численних теорій і поглядів, що часто знаходяться на стику
різних галузей науки. Наприклад, Н. Б. Бахіліна у роботі «Історія
кольоропозначення в російській мові» розглядає лексику на позначення
кольору в староруській літературній мові, співставляє її з деякими іншими
слов’янськими мовами і зіставляє з сучасною російською літературною мовою.
У книзі розглядається історія позначення білого, чорного, червоного, синього,
коричневого, оранжевого, фіолетового кольорів [2, с.289]. О.М. Дзівак
ґрунтовно досліджує структурний і семантичний аналіз кольоропозначення,
визначає як синонімічний ряд, мікросистему, яка має певну внутрішню
структуру [4, с. 82].
Класифікацією кольороназв української мови займався А. П. Критенко [6,
с.97-100]. Він поділяє всі кольороназви на основні і другорядні. Основними є
назви давнього походження, генетично споріднені з кольоропозначеннями в
інших мовах, вони становлять ядро всієї лексико-семантичної групи
кольороназв, навколо якого розташовані назви пізнішого походження. Усі інші
є назвами відтінків основного тону, що вказують на міру вияву колірної якості,
на інтенсивність колірного тону, змішування кольорів, на колірну ознаку, якої
набув предмет у результаті якоїсь дії чи процесу, і на ряд інших ознак.
У лінгвістів викликають активний інтерес властивості сполучуваності назв
кольорів і визначуваних ними предметів, явищ; фразеологія, заснована на

3

колірній лексиці, семіотика кольору в контексті художньої літератури,
міфології, фольклору, символіка кольору. Так, семантику, структуру та
стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові на матеріалі
малої прози В.Стефаника, М.Коцюбинського, М.Хвильового) вивчала
І. М. Бабій [1, с. 21].
Одним із письменників, який активно вживав у своїх творах
кольоролексеми, був М. Коцюбинський. Його мовотворчість – це
неперевершені зразки колористичного живопису словом. Відомо, що митець
свідомо вивчав особливості образотворчої грамоти, студіював кольоровий
лексикон.
Літературний спадок М. Коцюбинського вивчався літературними
критиками і мовознавцями різнобічно, але вживання кольороназв досліджено
фрагментарно, тому саме це стало об’єктом нашого вивчення.
Мета статті :
- вивчити і проаналізувати напрями лінгвістичних досліджень в галузі
кольору і кольоропозначення;
- з'ясувати роль кольоролексем у новелістиці М.Коцюбинського;
- дослідити специфіку вживання лексем на позначення кольору.
Виклад основного матеріалу. Ось уже більш як століття літературна
діяльність М. Коцюбинського привертає увагу багатьох дослідників. Причина
полягає у різноманітності тем і літературних напрямів, які синтезувала у собі
творчість письменника, що зумовило виникнення різних її інтерпретацій.
Об’єктом дослідження в роботі стали активно вживані у текстах новел
лексичні одиниці із значенням кольору. Ми виділили ахроматичні і хроматичні
кольори у новелах письменника і дослідили їх семантику та функціональні
особливості.
Ахроматичні кольоропозначення – ті, які вирізняються один від одного
тільки світлістю. До ахроматичних кольорів належать білий, чорний і всі
проміжні між ними сірі кольори.

4

Проаналізувавши новели М.М. Коцюбинського «На камені», « Коні не
винні», «Цвіт яблуні», «Він іде», «Подарунок на іменини», «Intermezzo»,
«Persona grata» , нами було виявлено, що серед ахроматичних кольорів
найчастіше вживається білий (75 слововживань).
Білий – який має колір крейди, молока, снігу; світлий; посивілий, сивий,
сивоволосий; зблідлий; блідий; безколірний; безбарвний; прозорий;
сивоволосий [3, с.51].
Цілком природно, що білий колір асоціюється в людини зі світлом,
радістю, спокоєм. У творі «На камені» письменник використовує білий для
зовнішньої колірної характеристики: «…вони виривалися з рук, як великі білі
птахи…»[5, с.83]. Але більшу частотність у письменника має лексика з
позначенням білого кольору в описах моря, хвиль, морської піни: «Хвиля
кидала клубки білої піни» [5, с.85], «…берегова смуга біліла од піни» [5,с.86],
«буруни ставали білими гребенями»[ 5, с.85].
У новелах письменник часто вживає назву цього кольору у прямому
значенні: «Блиснув на сонці білим мундиром і зник»[ 5, с.146]; «білі вівчарки
скачуть на задніх лапах» [ 5, с.165].
Рідше зустрічаємо вживання кольору в переносному значенні: «Люди білі,
як вівці»[ 5, с.192]; Мене спиняє біла піна гречок» [ 5, с.166].
Найчастіше для позначення цього кольору автор використовує
прикметники: « білі хутряні ногавиці»[5, с.165]; «Три білих вівчарки »[5, с.
168].
Лише кілька разів зустрічаємо в новелах зустрічаємо дієслово «біліти» з
метою виокремити один предмет серед інших: «…серед того пожару біліли
жовтаві вуси » [ 5, с.200]; «На столі біліли дві порожні тарілки…»[5, с.172].
Чорний – кольору сажі, вугілля, найтемніший; який має шерсть, пір'я
такого кольору [3, с. 138].
Практично в усіх культурах світу чорна барва співвідноситься з
негативними подіями чи емоціями. Чорний колір символізує зло, темряву,
розпач.

5

У новелах М. Коцюбинського чорний колір (71 слововживання з коренем
чорн-) має традиційно-символічне значення: втілення темряви, ночі, виражає
негативні почуття.
У новелі «На камені» чорний колір є домінуючим . У Коцюбинського
цей колір виконує тільки номінативну функцію: «На великому чорному
баркасі звивали вітрила» [5, с.83], «скрізь стояли філіжанки із чорною
кавою»[ 5, с.86], «великі довгасті чорні очі міг бачити сторонній» [5, с.88].
На початку твору «Intermezzo» також переважають чорно-сірі тони. Це
підкреслює глибоку душевну кризу героя, його розчарування в житті. Місто і
його мешканці постають перед ліричним героєм в темних тонах: «тисячі
чорних ротів», «чорна пітьма меблів», «десять чорних кімнат, налитих
пітьмою по самі вінця»[ 5, с.164]. Чорний колір підсилює мотив
внутрішнього неспокою героя.
Часто використовує чорну барву письменник і в етюді «Цвіт яблуні».
Перед нами твір настроєвого характеру із «розмитим» сюжетом, що властиво
імпресіоністичним творам. «За чорними вікнами лежить світ» [5, с.96], «У
вікна дивиться ніч, глибокі, чорні простори» [5, с.96].
Часто цей колір слугує матеріалом для створення метафор: «…співають і
чорними устами хвалять Господа Бога» [5, с.144 ], «Старий мечет…був
чорний од чорних згадок»[ 5, с. 24].
Прикметник «чорний», дієслово «чорніти» і похідний від нього
дієприкметник «зчорнілий» традиційно передають комплекс негативних
емоцій – суму, розпачу, горя : «Навкруги б'ють хвилі і реве вітер у чорних
просторах[ 5, с.147]; «…на дні ями чорніють люди…»[ 5, с.181]. Чорний колір
використовується для показу негативного настрою героя, є втіленням суму,
горя, біди.
Сірий – колір, середній між білим і чорним; барва попелу; тварина сірої
масті [3, с.1130].
Розглянемо новелу «На камені». Усі події у творі відбуваються «на
камені» – на скелястих берегах моря: «З одинокої кав'ярні дуже добре видно

6

було і море, й сірі піски берега» [ 5, с.82]. Із мотивом сірості поєднує
письменник і мотив вулиці, що також виявляє негативні процеси в суспільстві: 
«Сірий ринок стояв похмурий…» [5, с.145], «Я волочу втомлені ноги поміж
сірими меблями…»[5, с.98].
Інколи письменник уживає цю кольороназву в прямому значенні :«сіра
маленька пташка», «сірі мури ринку», «сірий пил», «сірі очі», «сіра блуза»
тощо.
Значно частіше сірий колір вживається у переносному значенні, передаючи
сумний настрій героя : «на всьому ліг сірий, сумний колорит» [5, с.97]; почуття
жалю : «І обняла сіру фігурку сина» [5, с175]; знеособлення особистості: «сірі
халати перекидались догадками» [5, с.14], байдужості: «Сірі очі, трохи холодні
і вже пригаслі,плавали на білках серед червоних жилок» [5, с.187].
Досліджуючи семантику сірого кольору, відзначаємо, що серед його
компонентів кольороназва «сірий» стає мовним засобом, що виражає
буденність, непримітність, знеособлення індивідуальності.
Хроматичні кольоропозначення – це кольори та їх відтінки, які ми
розрізняємо у спектрі ( червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний,
синій, фіолетовий).
Дослідивши колористичну лексику новел М. М. Коцюбинського, ми
з'ясували, що письменник використовує широку гаму кольорів з їх відтінками.
Червоний. 1. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра,
що йде перед оранжевим; кольору крові та його близьких відтінків[3, с.1543].
Дослідивши новели М. М. Коцюбинського, ми виділили 47 слововживань
із цим кольором. Найбільш уживаним червоний колір є у новелі «Він іде!».
Письменник вперше робить спроби змалювати психологію маси. У творі
показаний страх єврейського населення перед погромом. Автор передає його
через особливе сприйняття пейзажу: «Червоний туман уставав на заході»[ 5,
с.142]. У новелі автор використовує багато епітетів на означення червоного і
чорного: «чорні отвори», «чорні купки людей», «великі чорні калюжі», «чорні
згадки», «чорна кров», «червоні сліди», «червоні маки», «червоні повіки», «

7

червоні очі», «червоні дзвони» [5, с. 142 -144]. Це надає певного звучання
всьому твору, передає тривогу, напруження і відчай у серцях персонажів.
Неодноразово використовує М. Коцюбинський червоний колір у новелі
«На камені». Ми бачимо цю барву як деталь для негативної характеристики
жорстоких чоловіків: «Мемет, червоний і непритомний, поводив по юрбі
вибалушеними очима» [5, с.91], «…завзяття відбивалось на їх червоних,
упрілих обличчях…» [ 5, с.92].
Безбарвним скелям, голому каменю автор протиставляє червоний колір
пов'язки на голові Алі : «Вітер тріпав червону хустину на голові дангалака…»
[5, с.86], «…вона стежить за червоною пов'язкою на голові чужинця…»̕[ 5,
с.89]. Таким чином, яскраві, насичені кольори контрастують з кольорами
мертвої скелястої породи, посилюють драматизм подій.
Зелений – один з основних кольорів спектра – середній між жовтим та
блакитним. Який має колір трави, листя, зелені [3, с.455].
Семантика зеленого кольору (44слововживаня) має як загальномовне, так
і індивідуально-авторське значення.
Найпродуктивніше зелену барву письменник використовує у новелі
«Intermezzo». На початку твору ним він передає пригнічений настрій героя,
роздратування і неспокій: «Якийсь зелений хаос крутився круг мене …» [5,
с.163]. Але потім він зустрічає зелене подвір’я: «бричка вкотилася на широкий
зелений двір» [5, с.163]. І кольоровий світ героя розширюється. Автор
змальовую прекрасні пейзажі, використовуючи метафори: «ячмінь тче з тонких
вусів зелений серпанок»; «Його обняли й здушили зелені руки»[ 5, с.166].
Зелений колір – це стихія змін, що поглинає все ненависне героєві. Це колір
життя, що протистоїть чорному кольору смерті.
Синій – який має забарвлення одного з основних кольорів спектра –
середній між голубим і фіолетовим [3, с.1123].
На долю кольороназви «синій» у поетичній мові М. М. Коцюбинського
припадає 32 слововживання.

8

У новелі «На камені» Михайло Коцюбинський виявив надзвичайну
майстерність пейзажиста. Важливу роль у ній відіграють мариністичні
малюнки. У цьому творі вражають мальовничі картини моря, то бурхливого,
скаженого, каламутного, то спокійного і лагідного: «Синє море хвилювалось і
кипіло»[ 5, с.83], «Синя хвиля скипала молоком біля їх ніг…»[5, с. 84].
Найчастотнішими є прикметники . Для їх творення автор використовує
суфікс -яв-, що виражає неповноту , частковість виявлення ознаки: «…душне
повітря приймало м'які синяві тони…»[ 5, с.82]; «…сповзав поміж синяві
груди з каміння…капорець» [ 5,с. 92] або -іш- суфікс якісного прикметника
для утворення ступенів порівняння: «І від того – синіше небо…» [5, с.166].
Жовтий – який має забарвлення одного з основних кольорів спектра –
середній між оранжевим і зеленим; який має колір золота, яєчного жовтка,
соняшникового суцвіття [3, с. 277].
Доволі незвично у новелах М. Коцюбинського жовтий колір (27
слововживань) набуває негативної оцінки. Він викликає неприємне ставлення
читачів до героя. Це можна проілюструвати на прикладі новели «Pesona grata».
Ця барва використовується автором в описах деталей до портрету: рук, очей,
обличчя, волосся тощо. «…клав жовте обличчя на жовту руку…»[ 5, с.14];
«жовті вуси у нього кумедно стирчали»[ 5,с.21]; « скосив жовті білки» [
5,с.130].
Лише у новелі «На камені» яскравий жовтий колір одягу головного героя
набуває символічного значення: він виділяється на фоні сірих сумних скель і
уособлює інше , яскраве життя, сповнене кохання. «фігура в вузьких жовтих
штанях прегарно одбивались на тлі моря» [5, с.85] ; «Алі на своїх довгих ногах ,
тісно обтягнених жовтими ногавицями, здавався велетнем» [5,с. 93].
Висновки. Аналіз прочитаних творів показує, що для творчої манери
письма М. Коцюбинського характерно активне вживання кольоролексем.
Палітра письменника надзвичайно барвиста, наповнена різноманітними
кольорами і відтінками. Митець активно вживає хроматичні та ахроматичні
кольори. Лексика на позначення кольору в новелах М. Коцюбинського має

9

надзвичайно широкі семантико-стилістичні властивості, а саме: передає
авторське світобачення; допомагає ліпше уявити пейзажні картини; сприяє
глибшому проникнути у художній простір творів; у поєднанні з іншими
виражальними словесними образами підпорядкована змалюванню
внутрішнього світу ліричного героя; є засобом передачі емоцій і душевних
переживань; формує ставлення читача до оповіді та до героїв твору.
Таким чином, колористична лексика відіграла неоціненну роль у
становленні М. М. Коцюбинського як майстра імпресіоністичного стилю. У
художньому світі письменника кольороназви належать до пріоритетних
виражально-зображувальних засобів, вони виступають семантичними,
асоціативно-образними, стилістичними та стильовими маркерами творчості
письменника.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бабій І. М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів в
сучасній українській мові: автореф. дис… канд. філол. наук / І.М.Бабій. – К.,
1997. – 21 с.
2. Бахилина Н. Б. История цветообозначений в русском языке /
Н. Б. Бахилина. – М., 1975. – 289 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов.
ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
4. Дзівак О. М. З історії назв кольорів / О. М. Дзівак // Українська мова і
література в школі. – 1973. – № 9. – С. 81 – 84.
5. Коцюбинський М. М. Вибрані твори : оповідання, новели, повісті : Для
серед. та ст.. шк.. віку / Упоряд., передм. Та приміт. Ю. Б. Кузнецова, Н. В.
Левчик. – К. : Генеза, 2004. – 368 с.
6. Критенко А. П. Семантична структура назв кольорів в українській мові /
А. П. Критенко // Славістичний збірник. − К., 1963. С. 97 – 100.

Предмети: Українська література