У роботі досліджується тьюторинг як інструмент індивідуалізації навчання математики в умовах Нової української школи (НУШ). Розглядаються його принципи, роль у підвищенні мотивації учнів, розвитку рефлексивних навичок та партнерських відносин із вчителем, а також практичні форми застосування: персоналізовані завдання, індивідуальні консультації, робота з математичними щоденниками та цифровими платформами. Показано, що тьюторинг сприяє подоланню освітніх прогалин, розвитку самостійності, критичного мислення та компетентностей, необхідних для ефективного навчання та подальшого життя.