У статті досліджено роль інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як ключового чинника модернізації навчання та підвищення мотивації учнів на уроках української мови та літератури. Автор аналізує теоретико-методологічні засади впровадження інновацій, спираючись на праці провідних науковців, та розглядає цифровізацію як комплексний процес переосмислення методів викладання в умовах глобальної трансформації суспільства. Особлива увага приділяється практичним аспектам застосування мультимедійних засобів, гейміфікації, інтерактивних платформ та інструментів штучного інтелекту для візуалізації мовних структур і глибинного аналізу літературних творів. У роботі обґрунтовано переваги ІКТ у контексті персоналізації та диференціації навчання, що дозволяє адаптувати контент під індивідуальні потреби та стилі сприйняття кожного учня. Водночас у статті критично осмислено виклики та ризики, пов'язані з технічними обмеженнями, загрозами академічній доброчесності та формуванням кліпового мислення. Зроблено висновок, що ефективна інтеграція цифрових інструментів трансформує роль учителя в координатора освітнього процесу, сприяючи розвитку критичного мислення, цифрової грамотності та національної свідомості молоді.