Виховна справа

«Україно! Ти для мене диво!»

Для ліцеїстів І курсу

Юлія Запальська, вихователь Київського обласного ліцею-інтернату

фізичної культури і спорту

Мета: формувати в ліцеїстів почуття патріотизму, обов’язку, вірності своїй державі, виховувати любов та пошану до неньки-України.

Наочне оформлення: вишиті рушники, національний одяг, портрет Т.Г.Шевченка, хліб-сіль на вишитому рушнику, символіка українського народу.

Музичне оформлення: гімн України, фонозапис пісень про Україну.

Обладнання: магнітофон, мультимедійний пристрій.

Хід справи

Звучить пісня «Україна»

Ліцеїст: Прийшла, прийшла свята година,

Настав жаданий довго час.

Ура! Єдина Україна,

Приходить свято і до нас.

Хай кожен з нас запам’ятає

Цей час, цей день і цюю мить.

Хай слово радісно лунає,

І серце піснею бринить.

Хай рідний прапор освященний

Назавжди в серці майорить.

Запам’ятай же, люд хрещений,

І час, і день, і цюю мить.

Єднайтесь, люди, Батьківщина

Навік єдиная у нас.

Любіте неньку Україну

Так, як любив її Тарас.

Нехай же мудрість не покине

Твоїх синів у боротьбі,

За твою вольність, Україно,

Навіки слава хай тобі!

Ведучий: Рідний край, Україна, Батьківщина! Які це прості й разом з тим прекрасні слова! Поети у своїх віршах називають Україну мамою, ненькою. Батьківщина, як мати, одна. Нам її берегти і любити, як маму.

Ведуча: Україна це бурхливий Дніпро, квітучі сади, це на ланах пшениця златокоса, це на левадах скошена трава, це наша пісня, це рідна мова, це верба, калина, рута, м’ята…

Звучить пісня «Рідна Україна»

У світі кращої немає,

Ніж та родина, що разом

Журбу і радість поділяє,

Єднає миром та добром.

І серцю мила пісня рідна,

Одна стежина в дім веде.

Моя Вкраїно рідна,

У тебе щастя є !

Приспів:

Я рідну Україну

В своїм серці збережу.

В піснях до тебе лину –

Ти зігрій мене, прошу !

Хай весело лунає

Цих пісень дзвінкий розмай !

Хай вся країна знає | (3)

Про мій чудовий край !

Як тішить всміхнена дитина,

Карпатський край радіє знов

Родинне слово "Україна" -

Надія, віра і любов.

І серцю мила пісня рідна,

Одна стежина в дім веде.

Моя Вкраїно рідна,

У тебе щастя є !

Приспів (3)

Ведучий: Україна – це тихі води і ясні зорі, залені сади, білі хати.

Ведуча: Дорога моя Батьківщина! Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкі, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

Ліцеїст: Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що малим колись протоптав?

Ведучий: Немає в світі нічого кращого за рідний край. Україна – священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і золоті розливи пшеничних ланів.

Україна… Як багато почуттів вкладено в ці слова! Яка вона велична, неповторна у своїй мальовничій красі!

Ліцеїст: У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалеку нам весну несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрію на теплих вітрах.

Ліцеїст: Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами,

Збідніє, збідніє, земля назавжди.

Моя Україно – широкі простори:

Поля і левади, долини і гори;,

Молитва і слово натхненне.

І з цього почалась Україна для мене.

Звучить пісня «Про Україну»

Дівчина -калина

В білому віночку

Вийшла із хатини,

Стала на горбочку.

А, як заспівала

Солов'їно, дзвінко -

В лісі розстелила

Килими з барвінку.

Приспів:

Кличе всіх щоднини

До краси і згоди

Пісня України,

Що єдна народи!

Золотила ниву,

Голубила небо,

Дітвору щасливу

Кликала до себе.

А, як заспівала

Солов'їно, дзвінко -

В лісі розстелила

Килими з барвінку.

Приспів. (2)

Ведуча: Україна… Скільки світанків і заходів сонечка зустріла ця чудова щедра земля! Здавалося б, люди, які населяють її, повинні бути щасливими й заможними, тим більше, що вони відзначаються працьовитістю  й лагідною вдачею. Україна повинна була стати раєм на землі, а вона протягом століть почорніла від горя, злиднів і нескінченних воєн. Її річки стали кривавими, її земля – випаленою і витоптаною ногами жорстоких загарбників, а внебо здіймався стогін поневоленого і змученого народу. Але ми бачимо, як піднімаються мужні, волелюбні люди-козаки, щоб врятувати рідну землю від поневолення і занепаду від духовного спустошення.

Ліцеїст: О краю мій! Свята руїно,

Новітня троє в попелях!

Перед тобою гну коліно

І кличу: «Боже в небесах,

За кров, за муки, за руїну,

Верни, верни нам Україну!»

Ліцеїст: Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Ведуча: Найвідданішим співцем України, її минулого і майбутнього був Т.Г.Шевченко. Образ України найсвітліший і водночас найдраматичніший у творчості Великого Кобзаря. Україна для поета - і вбога сирота, і могутня держава, що «ляха задавила»; це і «домовина», де похована воля українців, і зрештою та Україна, яка «встане і розвіє тьму неволі», її образ з'являється перед нами і тоді, коли на сторінках безсмертного «Заповіта» з'являються наші національні символи: калина, тополя, явір, ясен, верба, барвінок... Посадила стара мати

Три ясені в полі,

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині...

А дівчина заручена червону калину...

Це теж Україна - струнка, тонкостанна, широкочола, із засинілою далиною, рожевими світанками і зоряними ночами.

Ведучий: Згадуючи Україну, поет мріяв про чудову, уквітчану землю, теплу і ласкаву.

Встане славна мати Україна Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяну - річки Одна нероздільна.

Як ніхто інший, чекав Шевченко суду над гнобителями, що «людей у ярма запрягли».

Повинна була прийти на Україну «воля святая», якої так жадав Великий Кобзар. Він був упевнений, що коли Україна отримає незалежність, то:

Оживуть степи, озера І не верствовії, А вольнії, широкії, Скрізь шляхи святії Простеляться...

Настали часи, коли пророчі слова Кобзаря здійснилися. Україна отримала незалежність, вона має демократичну Конституцію. Але на цьому не слід зупинятися. Ще дуже багато роботи попереду.

Ліцеїст: Встала мати Україна,

Сонце засвітила,

Пробудилася народна,

Незнищенна сила.

Сотні літ нас розпинали,

Та не побороли.

Бо не вмерла Україна,

І не вмре ніколи.

Слава тобі, Україно,

Невмируща слава,

Де святиться твоя воля

І твоя держава.

Слава тобі, Україно,

Від роду до роду,

Як накажеш - ми поляжем

За твою свободу.

Ліцеїст: Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь.

За тебе, рідна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

Щоби послав щасливу долю

Тобі - народу моєму,

Щоб освятив жадану волю,

Щоб дарував тепер йому.

Горнусь до тебе, Україно,

Щоб нас ніхто не роз'єднав.

Підставлю плечі, щоб калину

У лузі вітер не зламав.

У нас є лицарі й гетьмани,

Що за собою поведуть,

І вікові глибокі рани

На нашім тілі заживуть.

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро — Славутич оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Вкраїна наша і не вмре!»

Звучить пісня «Україно, я свято люблю»

Україно, я свято люблю

Рідну землю родючу твою

І бажаю із неба зірки

Діставати й дарити тобі.

Приспів:

Україно моя, Україно,

Ти – це сонячні квіти в душі,

Україно моя, Україно,

Ти – це свято краси на Землі!

Україно, мої почуття,

Наче крила твого журавля

За для тебе летять у буття,

Щоби стріти там вічність життя.

Приспів

Україно, тобі залюбки

Я присвячую пісні свої,

Хай летять вони через віки,

Щоб служити, Вкраїно, тобі.

Приспів

Ліцеїст: Радій,  Україно,  прекрасна  і  сильна!

Нарешті  ти  долю  свою  здобула:

Постала  державою  -  вільна  і  рівна,

Під  сонцем  свободи,  як  цвіт  розцвіла.

Зазнала  ти  голод,  війну  і  розруху,  

Та  все  подолає  твій  вільний  народ,  

Бо  сила  незламна  козацького  духу  

Для  тебе  -  надійний  і  вірний  оплот.

Тернисту  дорогу  до  щастя  народу

Тобі  ще  не  скоро  судилось  пройти.

В  єднанні  і  дружбі,  за  мир  і  свободу

Ти  впевнено  йдеш  до  святої  мети.

Живи,  Україно,  могутня  державо  

Славути  воз'єднаних  двох  берегів!  

Квітуй,  наша  Ненько,  у  сяєві  слави,  

Яка  не  померкне  навіки  віків!

Ведуча: Ось і підходить наше свято до завершення. Дякуємо всім за увагу. До зустрічі.

Класи: Середня школа

Предмети: Позакласні заходи, Виховна робота