Урок
Місце фонетики в системі мови. Класифікація голосних та приголосних

Мета: розширити знання учнів про фонетику як науку про звуковий склад мови, класифікацію голосних та приголосних звуків; формувати уміння розрізняти в потоці мовлення фонетичні фрази, слова та звуки; розвивати логічне мислення; виховувати у школярів пізнавальний інтерес до вивчення рідної мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійна дошка, дидактичний матеріал, уривки з книги
Ю. Бельмонта «Поезія як чаклунство», схема «Класифікація приголосних звуків».

ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності.

 Давайте проведемо мовний експеримент. Уявіть, що на Землі з'явилися нові тварини, які отримали назву харарапа і зілюля. Спробуйте описати цих звірів, використовуючи прикметники.

Різні звуки викликають неоднакові асоціації. Тобто ми можемо говорити про значення окремих звуків, звукових комплексів.
 З чого складаються слова? Яке значення звуків в нашому мовленні?

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Ознайомлення з епіграфом та темою уроку.
Звуки – це щось надзвичайно своєрідне в мові,
її жива плоть і кров.
А. Матвієнко
(мовознавець)
Виділіть ключові слова в темі сьогоднішнього уроку. Спробуйте сформулювати мету та задачі нашої роботи.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Бесіда з учнями
 Які розділи науки про мову вам відомі? Яке місце, на вашу думку, посідає серед них фонетика?
 Прочитайте визначення терміну фонетика. Яке з них, на вашу думку, є найточнішим?
а) Фонетика — розділ мовознавчої науки, який вивчає звуко¬вий склад мови
(М. Жовтобрюх)
б) Фонетика — галузь мовознавства, у якій вивчається зву¬кова система мови в зв'язку з її смисловою роллю та різно¬манітні звукові зміни, що наступають у мовленні при спо¬лученні звукових елементів між собою (Я. Тоцька).
в) Фонетика — 1) розділ мовознавства, що вивчає способи тво¬рення звуків, їхні акустичні властивості, сполучуваність і позиційні зміни; 2) акустичні і артикуляційні властивості звуків певної мови (Д. Ганич, І. Олійник).

 Вкажіть терміни, що стосуються лише фонетики.
Буква, апостроф, чергування звуків, голосний звук, слово, наголос, орфограма, м'який знак, подовжені приголосні, дзвінкі звуки, перенос слів, склад.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Виступ учня про мовний апарат людини.

2. Робота в міні-групах (3-4 учні). Спостереження над роботою мовних органів. Кожна пара отримує свій звук і проводить спостереження за роботою мовних органів під час вимови різних звуків, звертаючи увагу на положення губ, язика, його взаємодію з піднебінням і зубами (А, У, Т, В). Сформулюйте визначення, які звуки називаються голосними, а які – приголосними.

3. Робота з текстом. Вправа 151. Прочитати. Виписати, що таке звук, голосний звук, приголосний звук.

Слово вчителя. Відомий український мовознавець В. О. Богородицький назвав голосні «ротовідкривачами», а приголосні «ротозакривачами».

4. Заповніть таблицю, вписавши ознаки голосних та приголосних звуків у відповідні колонки.
Повітряний струмінь слабкий, складотворні, творяться шумом і голосом (тільки шумом), відсутність перепон, утворюються голосом (тонами), при вимові видихуваний струмінь повітря натрапляє на перепони, нескладотворчі.

№ п/п Властивості голосних Властивості приголосних
1
2

Скільки голосних звуків в українській мові?

5. Гра «Хто швидше?». Ознайомившись з матеріалом підручника на стор. 75-76, відгадати загадки впр. 156. (1. О. 2. І. 3. И. 4. А. 5. Е.)

6. Виступ учня-вчителя з презентацією «Класифікація приголосних звуків».

7. Записати слово поезія транскрипцією. Охарактеризувати звуки.
П – п – пригол., губний, глух., твердий.
О – о – гол., ненагол., огублений.
Е – е – гол., нагол., неогубл.
З – з – пригол., язиковий, дзв., м'який.
І – і – гол., ненагол., неогубл.
Я – й – пригол., язиковий, сонорний, м'який.
а – гол., ненагол., неогубл.

8. Відгадай слово. За акустико-артикуляторними ознаками звуків визначте слова. (ТОН).
Слово складається з трьох звуків: а) голосові зв'язки не вібрують. Кінчик та передня частина спинки язика змикаються з верхніми зубами та альвеолами. Тильна частина кінчика язика щільно притискається до нижніх зубів. М'яке піднебіння підняте і закриває вихід з глотки до носової порожнини. Струмінь повітря проривається крізь зімкнення й вибухає; б) голосові зв'язки вібрують, утворюючи музикальний тон. Струмінь повітря значних перешкод не зустрічає. Губи заокруглені. Язик піднятий середньо до задньої частини піднебіння. Кінчик язика відтягнений від нижніх зубів; в) голосові зв'язки вібрують, утворюючи тон, який переважає над шумом. Нижня губа змикається з верхньою. М'яке піднебіння опущене. Повітряний струмінь проходить через носову порожнину.

ІV. Підсумки уроку.

1. Незакінчені речення.
 Фонетика – це розділ мовознавства, що вивчає … (звуковий склад мови).
 Кожен звук нашої мови утворюється за допомогою … (мовного апарату).
 Звуки, в основі яких лежить голос, називаються … (голосними).
 Приголосні – звуки, в основі яких лежить… (шум).
 За звучністю та співвідношенням голосу і шуму приголосні бувають .. (сонорні, дзвінкі і глухі).

2. Виступ учнівської групи «Поезія звуків».

Азбука наша починається з А.
А — найясніший, найголосніший звук, що без усякої перего¬роди виходить з рота... А —перший основний звук розкритого людського рота, як М — закритого. М — болісний звук глухонімого, стогін затриманої, здавленої муки. А — голосіння надмірного страж¬дання. Два первені в однім слові, що повторюєть-ся трохи не в усіх народів — Мама. Два первені в латинському амо — люблю. Захоплене дитяче гукаюче а, і в глибині мовчання прямуюче німіюче м. М'яке м, воложне а, ясне а, сумне м. Медове м і а —як бджола. В м — мертвий шум зими, в а — чарівна вес¬на... Слава повного¬лосному А, це наша слов'янська буква!

О — це горло. О — це рот. О — звук захоп¬лення. Урочистий розлог, просторінь єсть о: поле, море, обшир. Чому ми кажемо Оргія? Тому, що в Оргії — стогін захоплення. Все величне, хоч і темне, визначається через о: стогін, горе, сон, море... Гострозоре око ворога вовка, і око сліпе бездомної півночі. Бездонне о.
У — музика шумів, вигукування жаху... Гук мідяних труб. Грубе по матерії своїй: стук, бунт, тупо, круто, рупор...

Белькотання хвилі чуємо в л, щось воложне, любовне — Ліана, Лілея. Переливне слово "Люблю"...
В самій природі л має певне розуміння, так само, як паралельне р, що стоїть поруч. Стоїть разом — і протилежне. Два брати — отже, один світлий, а другий темний. Р — скоре, мережане, грізне, спірне... Р — один з тих віщих звуків, що беруть участь і в мовах різних народів, і в рокотах всієї природи. Як з, с і ш чуємо і в людському мовленні, і в сичанні гадюки, і в шепотінні листу, і в посвисті вітру, так і р є в нашому роті й горлі, є і в гарчанні тигра, і в воркуванні горлинки, і в крюканні крука, і в рокотанні бурхливих вод, і в гуркоті грому..."

V. Домашнє завдання.
§ 13 (вивчити основні поняття). Записати фонетичною транскрипцією, визначити звуковий склад кожного слова, назвати всі ознаки кожного звука.
Люди прекрасні, земля - мов казка, кращого сонця ніде нема. (В.Симоненко)

Індивідуальне завдання – підготувати повідомлення «Історія фонетики».

Класи: 10 клас

Предмети: Українська мова