Користувацький вхід

Останні публікації

Грими набатом 45-ий рік!

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Грими набатом, 45-йрік!

(Звучать фанфари «9 травня»). 1-а ведуча. День Перемоги! Його урочистим са¬лютам не змовкнути у віках, його сльозам радості не забутися ніколи. Адже цей травневий день 1945 року увійшов в історію людства як свято Миру, свято визволення планети від фашизму.
2-а в. Перемога... Вона прийшла до нас 9 травня 1945 року не в лавровому вінку — урочиста і спокійна — ні. Вона прийшла в образі старої матері, опустила натруджені руки і над Європою вперше настала довгождана тиша. І, якщо зараз сміються діти, плавиться сталь, росте хліб на рідних полях, то це тільки тому, що була Перемога.
1-а ведуча. Рівно 66 років тому тридцятьма ар¬тилерійськими залпами із 1000 гармат салютува¬ла Батьківщина своїм відважним воїнам, сповіща¬ючи на весь світ про закінчення найстрашнішої в історії людства війни.
2-а в. Вклонімося сьогодні маршалам і рядовим, жи¬вим і мертвим, хоробрим соколам Радянської ар¬мії, які злетілися під червоне знамено і ціною свого життя врятували для нас мир. Вклонімося матерям, які в полум'ї війни втратили найдорож¬че — своїх синів. Вклонімося вдовам — жінкам ви¬сокої краси, які вірно чекали з війни своїх чолові¬ків. Вклонімося сьогодні пам'ятникам і могилам, устелимо їх квітами, схилимо голови перед світ¬лою пам'яттю тих, хто не прийшов із війни, хто не дожив із нами до Дня Перемоги.
(Звучить пісня О. Пахмутової «Поклонимся ве¬ликим тем годам»).
Хвилина мовчання.
1-а ведуча. З перших днів війни чоловіки на¬шого селища були призвані в діючу армію захи¬щати Батьківщину. З війни не повернулися
односельці.
Читають списки
Багато з них загинули в перші дні війни. То були страшні часи поразки та відступу Радянської армії. Небачені втрати, небачений героїзм злилися воєдино.
(Звучить пісня О. Пашкевича «Степом, степом...»). Читець.
Батько кличе синів
До старих ясенів,
До кленового кличе порогу,
А сини не ідуть, а сини не встають,
Бо навіки лягли край дороги.
Я давно овдовів,
Я давно посивів,
Чую я, як говорять кургани.
їх синам готував,
Щоб сини мої землю орали!
Я ночами не спав,
Вас, синочки, чекав,
Я не зводив очей з обелісків.
То ж устаньте, сини,
Подивіться, сини,
Як вам батько вклоняється низько!
Батько кличе синів до старих ясенів,
До кленового кличе порогу,
А сини не ідуть,
А сини не встають,
Бо вони стережуть Перемогу.(Звучить пісня О. Чухрая «Балада про синів»).
2-а Ведуча.
Похилився вечір на крило лелече, Що в імлі біліє на біленькій хаті, Похилився вечір матері на плечі, Що іде в дорогу сина зустрічати. Ой, вертайсь, синочку, Ой, вертайсь, синочку, Ще хоч раз погляну в очі голубі. Не одну півнями й квітами сорочку За роки чекання вишила тобі. Та вертає мати втомлена до хати, Фотокартка сина висить на стіні, Дивиться на неї, ніби винуватий, Білозубий хлопець, вбитий на війні. Полум'ям осіннім розцвіла калина, Давні друзі сина з внуками ідуть. Хлопець з України, впав біля Берліна, Де орли із Ельби синю воду п'ють. (Звучить пісня «Невідомий солдат». Зібрання продовжує концертна програма).
1-а ведуча. Та ось настав липень 1943 року. Під Курськом, на російських полях, біля невелико¬го села Прохорівка, відбулася небачена в історії танкова битва. Німецька танкова армія, яка не¬переможним маршем пройшла по країнах Європи, була розбита під Прохорівкою. Це була страшен¬на битва: горіла достигла пшениця, горіла земля, горіли танки, заживо згорали солдати, танкісти. Але не могли розгадати німецькі генерали стра¬тегії радянського солдата. А вона була проста: солдат захищав землю, на якій босими ніжками ступала до війни його дитина. І за це він ішов на подвиг, віддавав своє життя.
(Звучать пісні воєнних років: «Нам нужна одна Победа», «Бери шинель...», «Смуглянка» та інші. Останньою звучить пісня «Ехал я из Берлина»).
2-а ведуча. Спливають роки, відлітають у вічність.
Понад півстоліття минуло з того дня, коли за¬мовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ЗО мільйонами життів наших співвіт-чизників. Але кожен рік ми згадуємо цей день і вшановуємо переможців. Ось і сьогодні на нашому зібранні звучать найщиріші привітання для вете-ранів, для дітей війни, для всіх присутніх.
Слова вітання сільського голови Л.Я.Буші
Вітання учнів
На кровۥю зрошеній землі
Через роки, через століття
Життям озвуться журавлі
Росте хліб, дерева, квіти.
І ранки вмиються в росі,
Та сонце зійде полум’яно.
В країні покоління всі
Війну згадають вітчизняну.
Згадають подвиги солдат,
На всіх важких фронтах героїв,
Які на смерть ішли стократ,
Ішли з гарячим штурмом-боєм.
Безстрашний подвиг грізних літ
У обелісках незабутній.
Він врятував від горя світ,
Проклав дорогу у майбутнє.
Вже років промайнуло немало,
Але серце поволі щемить,
Як погляну на тих ветеранів,
Їх все менше в колоні стоїть.
Це вони, тоді юні солдати,
Врятували наш край від біди.
В незабутньому нам сорок п’ятім
Переможні розквітли сади
Не старіють душею герої,
Що були в тих жорстоких боях.
Хай гримить вам салют Перемоги,
Вічна слава вам, слава в віках!
Перемога, весна, Перемога,
Не забудуться грізні роки.
Перемога, весна, Перемога,
Лине слава твоя на віки!
Пісня
1-а ведуча. У День великого Свята Перемоги, хай кожна родина сяде за щедрий святковий стіл, пом'яне тих, хто віддав життя за Батьківщину.
Хай ніколи не настане час, коли нам доведеться виряджати в далекий військовий похід своїх си¬нів, братів, чоловіків. Хай щедро родять сади, хай буйно колосяться пшениці. Хай приносять лелеки мамам і татусям здорових діток. Хай щастя буде в кожному домі на багато років!

Покладання квітів

Автор: 

Перешивайло Тетяна Олексіївна

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі