Формування творчої особистості – одне з найважливіших завдань педагогічної теорії та практики на сучасному етапі. Найефективніше починається її розвиток в дошкільному віці. Як говорив Василь Сухомлинський «За своєю природою дитина – допитливий дослідник, серце якої чутливе до заклику творити красу. Витоки здібностей та дарувань дітей – на кінчиках їхніх пальців. Від пальців йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки. Іншими словами, чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина». Як стверджують багато педагогів – всі діти талановиті. Тому необхідно, своєчасно помітити, відчути ці таланти і допомогти їм розкритися в реальному житті. Розвиваючи за допомогою дорослих художньо-творчі здібності, дитина відтворює нові роботи (малюнок, аплікація). Придумуючи щось неповторне, малюк кожного разу експериментує зі способами відтворення об’єкту. Дошкільник у своєму естетичному розвитку проходить шлях від елементарного наглядно чуттєвого враження до відтворення оригінального образу адекватними зображувально-виразними способами. Таким чином, необхідно відтворювати базу для його творчості. Чим більше дитина бачить, чує,переживає, тим більш значущою та продуктивною стане діяльність її відображення.
Працюючи з дітьми дошкільного віку в продовж декількох років я звернула увагу на діагностичні результати зображувальної діяльності. Діти показали гарні результати по таким критеріям:
- Уміння штрихувати, наносити лінії кольоровими олівцями;
- Уміння накладати мазки вузьким та широким пензликом;
- Уміння розпізнавати та називати основні кольори, відтінки фарб та змішувати їх;
- Уміння правильно використовувати пензлик та пластилін у роботі;
- Уміння використовувати трафарети;
- Уміння прибирати робоче місце.
Одночасно проявилися й низькі уміння дітей:
- Невпевненість та скованість в діях та відповідях дітей;
- Пасивність в самостійному виборі образотворчих матеріалів та розташування на папері;
- Розгубленість при використанні способів нестандартного малювання;
- Уміння експериментувати з образотворчим матеріалом;
- Очікування чіткого пояснення педагогом знайомого способу малювання;
- Недостатність проявлення фантазування, творчості;
- Уміння передавати особисті відносини до об’єкту відображення.

Підводячи підсумки, я зрозуміла що дітям не вистачає впевненості в собі, самостійності. Для вирішення цієї проблеми я стала глибше вивчати методичну літературу, склала проект роботи на рік, тісніше стала співпрацювати з батьками. Для себе чітко виділила критерії керівництва по образотворчій діяльності, серед них:

- знання особливостей творчого розвитку дітей, їх специфіки, уміння тонко, тактовно підтримувати ініціативу та самостійність дитини, сприяти оволодінню необхідними навиками.

Особливо зацікавилася нетрадиційними способами малювання, за допомогою яких можливо розвивати в дітях інтелект, вчить нестандартно мислити і активізувати творчу активність. Зі слів психолога Ольги Новіковой «Малюнок для дитини є не мистецтвом, а мовою. Малюнок дає можливість виразити те, що в силу вікових перешкод він не може виразити словами. В процесі малювання раціональне відходить на другий план, відступають заперечення та перешкоди. В цей момент дитина абсолютно вільна».
Нетрадиційні техніки малювання демонструють незвичайні співвідношення матеріалу та інструментів. Незаперечною, перевагою таких технік є універсальність їх використання. Технологія їх виконання цікава та доступна як дорослому так і дитині. Нетрадиційні методики дуже цікаві для дітей, тому що вони відчиняють великі можливості у вираженні фантазії, бажань, самовираження в цілому.
На практиці ці завдання реалізуються мною через заняття гуртка «Олівець». В рамках гурткових занять діти не стримуються у вираженні можливостей виразити в малюнках свої думки, почуття, переживання, настрій. Використання різних прийомів сприяють виробленню умінь бачити образи у сполученні кольорових плям і ліній та оформлювати їх до впізнаних малюнків. Заняття гуртка не носить форму «навчання і вивчення». Діти освоюють художні прийоми та цікаві можливості пізнання навколишнього світу через ненав’язливе прилучення до процесу малювання. Заняття перетворюються в творчий процес педагога та дітей за допомогою різнобічного образотворчого матеріалу, який проходить ті ж стадії що і творчий процес художника. Цим заняттям відводиться роль джерела фантазії, творчості, самостійності.