Історія культури людства — це історія не лише набутків, але й втрат… Разом із пам’ятками архітектури і спогадами про визначних на свій час особистостей іде у небуття, часом невідворотно, й той досвід, який здавався непорушним. Так, до неможливості цивілізоване ХХІ століття позбавило особистість почесного у попередньому столітті титулу Homo legens (лат. людина, яка читає), і у цьому не бачимо нічого дивного. Зануреність сучасного суспільства у технічні засоби поглинання інформації потужно відсуває на периферію культурного життя друковане слово. На жаль, навіть той читач, що звернувся за художнім словом до i-book-а, не хоче зрозуміти: електронні книги вторинні щодо витвореного, написаного, надрукованого. Не будемо наполягати на знайомому багатьом щасті тримати в руках друковане видання, гортати сторінки. Соціологічне опитування, проведене на сайті одного з вищих навчальних закладів Києва, продемонструвало, що подібне відчуття усе ж таки знайоме принаймні чверті нашої — відзначимо —гуманітарно орієнтованої молоді.
Звідки ж постає кваліфікований сучасний читач? Передусім, на думку спадає виховання читацької культури в родині — і це загалом справедливо, не менш важливий і етап початкової школи... Проте процес активізації інтересу молоді до літератури не повинен припинятися впродовж усіх етапів вивчення літератури.
Погоджуємося, що мета літературної освіти — з точки зору становлення індивідуума та стану формування культури в суспільстві — передусім підвищення духовності особистості. Тому особливо актуальною постає проблема звернення юного читача до художнього слова (причому ще й важливо не втратити його з часом), звідси особливої значущості набуває та книга, яка потрапить до рук школяра навіть у 10–11 класах. І тому неабияка відповідальність лягає на укладачів та видавців навчальної книги, що наближає цю концепцію до навчально-педагогічної сфери. На завершальному етапі шкільної літературної освіти від елементів аналізу твору учні повинні перейти до повноцінного аналізу художнього тексту, однак залишаються дієвими взаємообумовлені чинники читацького світогляду: необхідність знати — розуміти — любити (книгу, художнє слово, літературу). Натомість, якщо школяр не читає, досягти жодних результатів просто неможливо. І як вивчення рідного слова починається з «Букваря», так до глибин осягнення вершин літературного процесу учень може дійти, ставши на сходинку кваліфіковано укладеної хрестоматії.
Вибір хрестоматій на книжковому ринку України досить значний, проте неодмінно залишаються певні «силові поля», які дозволяють сподіватися на подальшу продуктивну динаміку у галузі укладання цього виду навчальної літератури. Так, хрестоматії «Видавничого дому Весна» з української та зарубіжної літератури цілком відповідають вимогам нової «Концепції літературної освіти», мета якої полягає у вихованні творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості. Орієнтуючись саме на комплексне вивчення курсу, яке передбачає звернення до творчості конкретного автора відповідно до чинної програми, так і зважаючи на місце митця у літературному процесі загалом, нові хрестоматії серії «Lexis» дозволяють досягти осмислення художнього тексту, проведення літературознавчого аналізу.
При визначенні структури хрестоматії, схоже, сформувалася модель, по-справжньому орієнтована як на залучення учня до читання, так і на дослідження. На початку кожного розділу міститься лаконічна літературознавча стаття, у якій пунктиром відтворені провідні явища у літературному процесі того чи іншого часу, здійснено декодування основних термінів і понять. Наявність біографічної інформації про письменника в посібнику інтерпретується як «ключ до творчості», без чого справді неможливий повноцінний аналіз художнього тексту. Передусім подається оглядова стаття, у якій наголошується на значущості творчого доробку митця, його взаєминах із суспільством, чи гідно було поціновано талант за життя. Втілюється прагнення сформувати в учня образ письменника як живої людини, і тут особливо у пригоді стають, так би мовити, «перехресні» відгуки авторів один про одного, досить часто невимушені, неформальні – зі спогадів або ж епістолярної спадщини. Наприкінці у вигляді таблиці наведені основні факти з життя та творчості письменника. Хрестоматії відчутно віддають перевагу поглибленому опрацюванню художніх творів: завданням теоретико-літературного та творчого характеру (у вигляді питань до фрагментів творів), тестам закритого типу (в кінці розділу для самоперевірки), які методично та фактологічно готують учнів до зовнішнього незалежного оцінювання.
Упорядники «Хрестоматії» прагнуть подати твори, з різних причин недоступні для широкого загалу, або ті, що раніше не вивчалися, йдеться про «Синій автомобіль» Ярослава Стельмаха, «У невідому путь» Івана Липи та ін., що буде корисним не лише для учнів, а й для вчителів, адже, безперечно, кожен фахівець-філолог, що прагне досягти значного рівня професіоналізму, повинен мати достатню ерудицію, орієнтуючись у безмежжі напрямів, жанрів, стилів, текстів. На схвалення заслуговують і такі рубрики, як «Це цікаво!», бо ж ознайомлення з несподіваними фактами про письменників, їхню творчість стимулює школяра додатково ознайомитись із рідним або світовим літературним надбанням, підвищує інтерес до прочитаного, та «Словник незрозумілих слів», що дає можливість учневі не тільки краще зрозуміти прочитане, але й загалом збагатити свій лексикон, адже автори звертаються до слів іншомовного походження, діалектизмів, застарілих слів тощо.
Під час роботи з текстом автор, по суті, спирається на настанову вже згаданої вище «Концепції літературної освіти» давати, по можливості, більш повний об’єм творів, тобто «…відмовитися від практики подання текстових фрагментів із переказами змісту», ремарки зустрічаються лише там, де вони були необхідні.
І ще один вагомий аргумент на користь хрестоматій «Видавничого дому Весна»: складаючи зовнішнє незалежне оцінювання, учні відчутно шкутильгають на конкретиці, що стосується імен героїв, зіставляючи цитати та авторів (як варіант: назви творів). Прикро, але трапляється, що навіть ті, хто прочитав текст твору (на жаль, чимало учнів ознайомлюються з ними за інтернетівськими переказами), через відсутність необхідних навичок не дають правильну відповідь. І це зрозуміло: лише знання змісту твору недостатньо, над текстом потрібно замислюватись, осмислюючи і переживаючи його як явище літератури, явище культури, витвір мистецтва, зрештою, ще одну перлину в скарбниці людського духу.

Предмети: Українська література

Класи: Середня школа