5кл.
Виховна година

Олімпійський рух: історія і сьогодення

Мета: Познайомити учнів із історією олімпійських ігор, досягненнями українських спортсменів на олімпіаді в Лондоні. Поглибити знання учнів про спорт та його значення для здоров'я людини, популяризувати фізичну культуру і спорт. Виховувати почуття патрітизму, прагнення до фізичного вдоско¬налення особистості, прагнення до здорового способу життя , вироблення відповідального ставлення до свого здоров'я.

Обладнання: картки з питаннями до вік¬торини, комп'ютерна презентація у Microsoft Power Point,малюнки учнів.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
І. Організаційний момент
ІІ. Основна частина

План
1. ВСТУП.
2. Історія Олімпійських ігор.
3. Перші олімпійці.
4. Нагороди олімпійцям.
5. Відродження Олімпійських ігор.
6. Розвиток Ігор у XX столітті.
7. Підсумки.(перегляд та обговорення мультимедійної презентації,проведення конкурсу малюнків та презентації)

Учитель. Одним із основних показників всебічно гармоній¬ного розвитку людини є її здоров'я. Від індивідуального здоров'я людини дуже часто залежить здоров'я людей, які становлять її найближче оточення.
Організм людини влаштований таким чином, що малорухли¬вий спосіб життя швидко призводить до погіршення здоров'я.
Виявлено, що систематичні заняття фізичними вправами запо¬бігають виникненню хвороб, зміцнюють імунну систему, а також прискорюють відновлення функцій усіх систем і органів людсько¬го організму. Заняття фізичною культурою і спортом допомагають розвитку пам'яті, вдосконаленню уваги, її точності та якості.
Під час занять фізичними вправами та спортом розвиваються моральні якості: сила волі, сміливість, самовладання, рішучість, упевненість у своїх силах, витримка, дисципліна, вміння дола¬ти негативні емоції, стрес. У спортивній боротьбі розкриваються і виховуються такі риси характеру, як розсудливість, благород¬ність, порядність, чесність, доброзичливість, повага до суперни¬ка, справедливість тощо.
Під впливом занять пропорційно та гармонійно розвиваєть¬ся тіло (постава, розвиток мускулатури тощо), більш точними, досконалішими і цілеспрямованими стають рухи, збільшується фізична сила.
За допомогою спорту, особливо таких видів, як художня, спор¬тивна і ритмічна гімнастика, фігурне катання, акробатика, стриб¬ки у воду, із парашутом, розвивається координація рухів.
Одним із найпопулярніших видів спортивних змагань є Олімпійські ігри.
Історія Олімпійських ігор
1. Хто з вас, юні друзі, цікавиться історією фізичної культури та спорту, той, напевне, знає, що про досконалість свого фізичного ста¬ну люди почали дбати ще на межі палеоліту і неоліту. фізичного Однак лише за часів Стародавньої Греції, де наука, освіта, куль¬тура, мистецтво та філософія набули найвищого розквіту, фізичне виховання було проголошене основою життя і доведене до рівня культу.
Саме звідти пішли такі слова, як олімпіада, стадіон, атлет, гім¬настика тощо. Найбільшою образою для себе житель Еллади вва¬жав, якщо його зараховували до тих, хто не вміє писати або пла¬вати. Філософ Платон називав кульгавою кожну людину, в якої ті¬ло і розум не були однаково розвинені. У V столітті до нової ери, ко¬ли Олімпійські ігри стали традиційними, спартанський цар Архідам був покараний радою старійшин за шлюб з жінкою малого зросту.
В Афінах навчання велося одночасно в трьох школах: граматич¬ній, музичній і гімнастичній. В останню, так звану палестру, учень вступав у шестирічному віці. Тут він перебував більшу частину дня — займався фізичними вправами і брав участь у змаганнях. Причому, фізичне навантаження збільшувалось з кожним роком, враховуючи змужніння юнака.
Грецькі діти ледь не з молоком матері всотували в себе дух су¬перництва та боротьби. Вже змалку вони знали секрети бою «пів¬ників», коли, підстрибуючи на одній нозі, треба було збити супер¬ника, змусивши його втратити при цьому рівновагу.
Гімнасії (від слова «гюмнос» — голий, непокритий) приймали юнаків віком 14—16 років. У цих навчальних закладах юні елліни прилучалися до боротьби, бігу, метань списів і дисків, ігор з м'ячем, вивчення основ військової справи.
Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років, залишалася на все життя. Змагалися не лише атлети на аре¬нах, але й музики, співаки, художники, актори, промовці. Рідко який тиждень минав без проведення поєдинків.
Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів, життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами.
Перші олімпійці
2. Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпій¬ським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовер¬жець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав сво¬їх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном.
На легендарному Олімпі перемогу виборювали бог мистецтв та світла Аполлон, покровитель мандрівників і крамарів Гермес, бог вина Діоніс та інші.
В «Іліаді» Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені пам'яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися в їзді на колісницях, кулачному бої, звичай¬ному бігу, метанні важкого диска, списа, стрільбі з лука. Поема Го¬мера— перше літературне джерело, що розповіло людству про спортивні змагання в Стародавній Греції.
А як було в самій Олімпії, в долині ріки Алфею, де жили та зма¬галися прості її мешканці? Хто перший запропонував проводити змагання, які згодом привернули до себе загальну увагу?
В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. прави¬телі Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир'я. На честь цієї по¬дії було вирішено провести Олімпійські ігри.
Та повернемося знову до Іфіта та Лікурга. Разом вони виробили статут священного перемир'я, взявши за основу проведення ігор чо¬тирирічний цикл. Найголовніша умова складеної угоди — заборона усіх військових дій. Порушників ухвалено було карати великими грошовими штрафами, їх не допускали до змагань. У ті часи це вва¬жалося найбільшим приниженням. Ізольованих від суперництва на аренах сторонилися навіть найближчі друзі.
Місцем змагань було обрано долину ріки Алфею — Олімпію, де знаходився священний гай — Алтій. Однак учені датою проведення перших Олімпійських ігор обрали 776 рік до н. е. Переконав усіх елідський математик та філософ Пп-пій, який жив у V віці до н. е. Він прочитав на мармуровій дошці ім'я першого олімпійського чемпіона. Це був звичайний кухар Коройб, переможець змагань з бігу.Біг був єдиним видом змагань на перших Олімпійських іграх.Саме з 776 року до н. е. Гіппій склав список усіх переможців Олімпіад, що відбулися за два століття до нього. Зрозуміло, що в цих списках багато білих плям. Це підтверджує випадок з ім'ям першого чемпіону.
Що ж являли собою спортивні споруди давньої Олімпії? Прове¬дені вченими розкопки в середині XVIII — на початку XIX століть показали, що там було п'ять стадіонів, послідовно споруджених один за одним. Вони мали вигляд прямокутника або видовжену під¬ковоподібну форму. Вздовж арен розміщувались трибуни для гля¬дачів, яких іноді збиралося до 50 тисяч.
Змагання з бігу відбувалися не на крутих доріжках, як це прий¬нято зараз, а по прямій — туди і назад. По сусідству розміщувались місця для поєдинків борців, метальників, кулачних бійців, ігор з м'ячем. Тут були також лазні, кімнати для масажу, інші приміщен¬ня. Неподалік височіло кілька приміщень «олімпійського селища», де розташовувались атлети — учасники ігор.
Змагання розпочиналися урочистими парадами, релігійними об¬рядами, посвяченням у ранг олімпійців.
Досить було прийти до фінішу першим, щоб одержати лавровий вінок і здо-бути право запалити священний вогонь.
Під час літнього сонцестояння учасники змагань і орга¬нізатори, прочани і вболівальники віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях Олімпії. Переможець змагань із бігу удостоювався почесті запалити вогонь для жертвоприне¬сення. Блиск цього вогню припиняв на час війни, приводив до згоди ворогуючі сторони, суперництво віталося тільки на бі¬гових доріжках. От чому потім була відновлена традиція за¬палювання вогню, а пізніше і доставки його до місця прове¬дення змагань. Церемонія запалювання вогню, який проно¬ситься не тільки через країни, але й континенти — особливий олімпійський ритуал.
Вперше Олімпійське полум'я спалахнуло в перший день ігор на стадіоні Амстердама в 1928 р. Однак не залишилося жодних свідчень, що цей вогонь був доставлений, як велить традиція, естафетою з Олімпії. Початок смолоскиповим еста¬фетам, що приносили вогонь з Олімпії у міста проведення Олімпіад, було покладено в 1936 р. Біг факелоносців — один із найбільш урочистих моментів Ігор. 20 червня 1936 р. в Олімпії був запалений вогонь, що подолав потім 3075-кіломе-тровий шлях дорогами Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини й Німеччини. А в 1948 р. смолоскип уперше здійснив морську подорож.
З історії ми знаємо довжину відстані від містечка Марафон до Афін — приблизно 42 кілометри. Першим цю дистанцію подолав відомий з переказів воїн полководця Мільтіада — Фідіппід. Він по¬винен був повідомити своїх земляків про блискучу перемогу їхнього війська над персами. Було це у 490 році до н. е. Коли Фідіппід прибіг на міську площу, він зміг вимовити лише двоє слів: «Ми пере¬могли!» і впав мертвий.
Нагороди олімпійцям
3. Для відзначення героїв змагань існувало багато почестей. На їхню честь встановлювали скульптури, складали вірші, виконували пісні. Експансивні та темпераментні греки над усе цінували благо¬родство та мужність, чесність та відвагу, виявлені у відкритому двобої.
До рідних місць переможців відряджали скороходів або найвитриваліших бігунів, щоб повідомити громадянам радісну звістку. Назустріч олімпійському чемпіонові вирушали представницькі про¬цесії. Героя вносили в місто на кріслах-носилках, возили на розфар¬бованих колісницях.
Усе це супроводжувалось співом величальних гімнів, бенкетами, які тривали по декілька днів. Олімпіоніка нагороджували цінними подарунками, грошовими преміями. Деяким з них міста надавали постійне матеріальне забезпечення та інші блага.
Відродження Олімпійських ігор

В організації міжнародного Олімпійського руху активну участь брав французький суспільний діяч, педа¬гог та історик П'єр де Кубертен. Наприкінці XVIII ст. зростан¬ня економіко-культурного спілкування між державами було настільки високим, що заклик П'єра де Кубертена «Потрібно зробити спорт інтернаціональним, потрібно відродити Олім¬пійські ігри!» знайшов належний відгук у багатьох країнах.
23 червня 1894 р. у Парижі у Великому залі Сорбонни зібралася комісія з відродження Олімпійських ігор. її генера¬льним секретарем став П'єр де Кубертен. Потім оформився Міжнародний олімпійський комітет — МОК, до якого увійш¬ли найбільш авторитетні й незалежні громадяни різних країн. За рішенням МОК ігри І Олімпіади повинні були відбутися у квітні 1896 p. y столиці Греції. Енергія Кубертена й ентузіазм греків подолали багато перешкод, про які буде сказано нижче, і дозволили виконати намічену програму. Перші Ігри викли¬кали в публіки неймовірний інтерес, трибуни стадіону, розра¬ховані на 70 тисяч місць, вмістили в себе 80 тисяч глядачів. Усі присутні на стадіоні побачили барвисті церемонії відкрит¬тя і закриття відроджених Ігор, нагородження переможців змагань. Про успішно проведені Олімпійські ігри усьому сві¬ті розповіла преса, і громадськість зі схваленням зустріла починання.
Ще на початку підготовки Ігор в Афінах виникли фінансові труднощі, пов'язані з економікою Греції. Прем'єр-міністр країни Триконіс відразу ж заявив Кубертену, що Афіни не в змозі здійснити настільки великий міжнародний захід, пов'язаний з великими фінансовими витратами й обсягами робіт для перебудови міста і підготовки спортивних споруд. Лише підтримка населення допомогла подолати цю перешкоду. Провідні суспільні діячі Греції утворили Організаційний комітет і відшукали кошти. До фонду підготовки Ігор надходили внески від приватних осіб, що склали великі Суми. Були випущені поштові марки на честь Олімпійських ігор. Дохід від їхньої реалізації пішов у фонд підготовки. Енергійна робота Оргкомітету й участь усього населення Греції принесли бажаний результат.
Розвиток Ігор у XX столітті
Сьогодні організація сучасних Олімпійських ігор під силу лише економічно розвинутим країнам. Для проведення цього заходу обираються тільки ті міста, що мають необхідні спортив¬ні споруди, а також можуть належним чином прийняти необ¬хідну кількість гостей. Така честь випала не багатьом містам нашої планети: Парижу, Лондону, Антверпену (Бельгійському місту), Амстердаму, що в Нідерландах, Лос-Анджелесу, Берліну, Гельсенкам, Риму, Мехіко, Москві та Сіднеї. І нам, українцям, хочеться вірити, що в недалекому майбутньому Олімпійський вогонь засяє в нашому краї. А наші спортсмени принесуть славу своїй державі, завоювавши високі місця. Але все це можливо за однієї умови – розквіту нашої України - неньки.
З давнини Олімпійські ігри були головною спортивною подією всіх часів і народів. На період проведення Ігор усі країни припиняли війни, на землі панувала згода. Боротьба за звання найкращого велася гідними людьми і тільки в чесній боротьбі.
Багатовіковий Олімпійський рух подолав чимало пере¬шкод на своєму шляху, перебував колись навіть у забутті. Але незважаючи ні на що Олімпійські ігри живі й донині. Звичай¬но, це вже не ті змагання, не те вшановування переможців. Важко сьогодні уявити, наприклад, в'їзд чемпіона в рідне міс¬то через пролам у стіні.
У наші дні Олімпіади — одна з найбільших подій у світі Ігри технічно оснащені — за результатами стежать комп'ютери і телекамери, час визначається з точністю до тисячних часток секунди. Аматори спорту в будь-якому куточку світу можуть приєднатися до всесвітнього свята — супутникові антени спрямовані на всі сторони світу. З удосконалюванням спортивного устаткування, удосконалюються і види спорту. До розряду олімпійських вводяться нові спортивні ігри.
За останні роки олімпійський рух набув грандіозних ма¬сштабів, і столиці Ігор на час їхнього проведення стають сто¬лицями світу.
Золоті медалі Української збірної
З 27 липня – 12 серпня 2012 р. –ХХХ літні олімпійські ігри в Лондоні - Україна посіла 14 місце:
20 медалей
– 6 золотих
- 5 срібних
- 9 бронзових
Підсумки.
Перегляд мультимедійної презентації. Обговорення
Проведення вікторини.
Конкурс малюнків.

Вікторина «Знавець Олімпійських ігор»

1.Де зародилися Олімпійські ігри в стародавні часи?
2..Хто був першим олімпійським чемпіоном?
3..Які види спорту входили до програми перших Олімпійських ігор?
4.Як нагороджували переможців стародавніх Олімпіад?
5.Коли сталося відродження Олімпійських ігор і хто був його ініціатором?
6.Що входить в церемонію відкриття і закриття Олімпійських ігор?
7.Яке звання отримують переможці змагань?
8.Коли був сформований Міжнародний Олімпійський Комітет?
9.Де запалюють олімпійський вогонь?
10.Коли і де проходили останні Олімпійські ігри ?

Класи: 5 клас

Предмети: Виховна робота