Дитячу пам’ять порівнюють з пластиліном. Віршики, пісеньки, репліки персонажів фільмів і мультфільмів, незнайомі іноземні слова, ніби дістають відбиток у свідомості дитини. Малюк зовсім не ставить перед собою завдання щось запам’ятати, а просто його увага затримується на тому, що справило враження, зацікавило. Така пам’ять називається мимовільною і має цікаву особливість. Виявляється, навіть просто розглядаючи картинки, малята їх зазвичай запам’ятовують. А якщо їм іще запропонувати придумати для цих картинок якесь слово або ж згрупувати зображення предметів за певною ознакою, скажімо: обладнання для саду, кухні, дитячої кімнати тощо, результат буде помітно кращим.