Користувацький вхід

Сім'я очима дитини

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

0

Традиційно головниobschayaм інститутом виховання є сім’я. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім’ї, вона зберігає протягом всього подальшого життя. Важливість сім’ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості своєї дії на особистість жоден з інститутів виховання не може порівнятися з сім’єю. У ній закладаються основи особиcтості дитини, і до вступу в школу вона вже більш ніж наполовину сформувалася як особистість.
Сім’я може виступати як позитивний, так і негативний чинник виховання. Позитивна дія на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, окрім найближчих для неї людей - матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестри, не ставиться до дитини краще, не любить її так і не піклується стільки про неї. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити сім’я.
Сім’я - це особливого роду колектив, що відіграє у вихованні основну, довготривалу і найважливішу роль. У тривожних матерів часто зростають тривожні діти; честолюбиві батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це призводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, що виходить з себе з найменшого приводу, нерідко, сам того не відаючи, формує подібний же тип поведінки у своїх дітей .
У звязку з особливою виховною роллю сім’ї виникає питання про те, як зробити так, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативні впливи сім’ї на виховання дитини. Для цього необхідно точно визначити внутрішньосімейні соціально-психологічні чинники, що мають виховне значення.
Головне у вихованні маленької людини - досягнення душевного єднання, етичний зв’язок батьків з дитиною. Батькам у жодному випадку не варто пускати процес виховання на самоплив і в більш старшому віці, залишати дитину, що подорослішала, наодинці з самим собою.
Саме у сім’ї дитина отримує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як поводитися в різних ситуаціях. Дуже важливо, щоб те, чому ми навчаємо дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, щоб вона бачила, що у дорослих теорія не розходиться з практикою. (Якщо Ваша дитина бачить, що його мама і тато, які щодня твердять йому, що брехати недобре, самі того не помічаючи, відступають від цього правила, все виховання може піти нанівець.)
Кожен батько бачить в дітях своє продовження, реалізацію певних установок або ідеалів. І дуже важко відступає від них.
Конфліктна ситуація між батьками - різні підходи до виховання дітей.
- знайти загальне рішення, переконати один одного. Якщо доведеться йти на компроміс, то обовязково, щоб основні вимоги сторін були задоволені. Коли один з батьків ухвалює рішення, він обовязково повинен пам’ятати про позицію іншого.
Друге завдання - зробити так, щоб дитина не бачила суперечностей в позиціях батьків, тобто обговорювати ці питання краще без неї.
Діти швидко «схоплюють» сказане і досить легко маневрують між батьками, добиваючись сьогохвилинних вигод (зазвичай у бік ліні, поганого навчання, неслухняність і так далі).
Батьки, ухвалюючи рішення, повинні на перше місце ставити не власні погляди, а те, що буде кориснішим для дитини.
У спілкуванні у дорослих і дітей виробляються принципи спілкування:
- Ухвалення дитини, тобто дитина приймається такою, якою вона є.
- Емпатія (співпереживання) - дорослий дивиться очима дитини на проблеми, приймає її позицію.
- Конгруентність. Припускає адекватне відношення з боку дорослої людини до того, що відбувається.
Батьки можуть любити дитину не за щось, не дивлячись на те, що вона неприваблива, нерозумна, на неї скаржаться сусіди. Дитина приймається такою, якою вона є. (Безумовна любов)
Можливо, батьки люблять її, коли дитина відповідає їх очікуванням, коли добре вчиться і поводиться, але якщо дитина не задовольняє ці потреби, то дитина як би відкидається, відношення міняється в гіршу сторону. Це приносить значні труднощі, дитина не упевнена в батьках, вона не відчуває тієї емоційної безпеки, яка повинна бути з самого дитинства (умовна любов).

Автор: 

Богульська Інна Миколаївна

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі