Користувацький вхід

Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про близьких у повісті Григора Тютюнника «Климко». ТЛ: Художня деталь

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

2

Українська література. 7 клас

Тема. Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про близьких у повісті Григора Тютюнника «Климко». Художні особливості твору (мова персонажів, художня деталь). ТЛ: художня деталь.

Мета: через естетику художнього слова осмислити та сприйняти морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про близьких на прикладі взаємостосунків героїв твору Гр. Тютюнника «Климко»; проаналізувати фрагменти повісті, в яких персонажі виявляють турботу про інших; розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння переказувати найбільш вражаючі епізоди повісті (з аргументуванням свого вибору), висловлювати власні роздуми про значення доброти і чуйності в людському житті; виховувати в учнів активну життєву позицію, високі гуманістичні почуття, думку про абсурдність війни, її варварство, що не може бути прийнятим у цивілізованому світі; прищеплювати риси чуйності, доброти, щирості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Гр. Тютюнника, текст твору, учнівські ілюстрації до повісті.

Форми і методи: літературний диктант, бесіда, інтерактивні технології «Знайомство з героями», «Мікрофон».

Перебіг уроку

Найвища наука життя – мудрість,
а найвища мудрість – бути мудрим.

Григір Тютюнник

Питають часто, над якою темою працюю.
Ніколи не працював над темою. Завжди працюю
над почуттями , що живуть навколо мене і в мені.

Григір Тютюнник

Ідеалізм мій полягає в тому, що я завжди
жду від людини хорошого.

Григір Тютюнник

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань.
Літературний диктант. За поданими висловленнями з’ясувати, хто з героїв твору про кого виявляє турботу.

1. «Ти ж там хазяйнуй, … . А вночі спи і не бійся … . Вночі воно все так, як і вдень, тільки й того, що поночі» [с.161] (дядько Кирило про Климка).

2. «Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися? Хто тепер тебе догляне?» [с.165] (тітка Мотя про Климка).

3. «Глядися ж у дорозі. А краще – пристань до якихось добрих людей, біженців, - серед нещасних багато є добрих, - та іди в купі з ними» [с.174] (дід Бочонок про Климка).

4. «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте … переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…» [с.189] (Климко із Зульфатом про Наталію Миколаївну).

5. «Не треба… Носи собі, раз уже ти земляк…» [с.203] (швець про Климка).

6. «… вчепився … в другу руку і закричав: «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!!» [с.208] (Климко про незнайому дівчину).

7. «Не треба мені грошей … Я тобі й так насиплю з півпуда, а той більше, скільки донесеш» [с.211] (тітка Марина про Климка).

8. «Лежи, лежи … Куди ж ти підеш отакий-о немічний. Підчинишся трохи, тоді й підеш» [с.213] (тітка Марина про Климка).

9. «Листя палять … Треба ж роботу якусь зробити … , а то тільки набалакав: і те зроблю, і те…» [с.215] (Климко про тітку Марину).

10. «Тільки накинь зараз на себе старе шмаття якесь або хусткою великою запнися, щоб ні лиця, ні очей не видно було» [с.209] (швець про дівчину).

11. «… житимемо втрьох, будеш нам за рідного сина… В школу тебе оддамо…» [с.216] (тітка Марина про Климка).

12. «Туди … біжіть! – закричав він, повертаючи рукою праворуч від себе. – Туди! Там балка!» [с.226] (Климко про полоненого).

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Інтерактивна технологія «Знайомство з героями» з елементами рольової гри.
Учням пропонується познайомити персонажів повістей М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять» і Гр. Тютюнника «Климко»: Михайлика і Климка. (Додаток 6.1).

ІV. Основний зміст роботи.
1. Огляд-конкурс на кращий малюнок із цікавим коментарем на тему: «Мій улюблений епізод з твору Гр. Тютюнника «Климко».
2. Учнівський коментар ситуацій між героями повісті Гр. Тютюнника «Климко», в яких виявляється доброта, чуйність, турботливість, щирість:
- Климко і дядько Кирило [с.159 – 162]
- Климко і дід Бочонок [с.170 -174];
- Климко і Зульфат [с.180 – 182];
- хлопці, дідусь Гордєєв і вчителька з немовлям [с.189 – 192];
- Климко, швець і дівчина [с.201 – 209];
- Климко і тітка Марина [с.210; 213 – 219].
3. Висновок.
Слово учителя.
Військові дії на території України під час Другої Світової війни тривали 1225 днів: з 22 червня 1941 до 28 червня 1944. Жертвами окупаційного режиму стало близько 4 мільйонів мирних громадян України: хто загинув, хто був вивезений на примусові роботи, а хтось переніс усі страждання окупації. Так що ж допомогло нашому народові вистояти і перемогти у цій жорстокій боротьбі з фашистськими загарбниками?
Учні висловлюють свої думки (інтерактивна технологія «Мікрофон»).

V. Сприймання й засвоєння учнями нового матеріалу.
Пояснення вчителя.
Григір Тютюнник – великий майстер художньої деталі. Він один з не багатьох міг тонко відчувати й виражати реальну дійсність через окреме слово, тому й називали його майстром художньої деталі.

Художня деталь – особлива риса, ознака, подробиця в портреті, поведінці персонажа, його навколишньому оточені, що часто повторюється письменником при змалюванні героїв і служить для розкриття якихось глибинних його характеристик.

Ноги Климка – важлива деталь у змалюванні характеру та життя хлопчика. Босі ноги Климка в осінню холодну пору у далекій дорогі як символ гіркого сирітського дитинства, обпаленого війною. Босоніж хлопчик уперто іде до своєї мети – принести солі додому (Додаток 6.2).

Художня деталь може вживатися автором у творі один раз, але нести при цьому важливу смислову та ідейну роль. Так, наприклад, чорнобривці у руках дівчини, яка хоче продати свою хустку, не тільки як останні квіти осені, а й символ України, її стійкості у боротьбі з ворогом, бо, за легендою, чорнобривці вперше виросли там, де загинули козаки, захищаючи рідну землю від ворогів.

Мова персонажів (монологи, діалоги) – виразна індивідуальна особливість героя твору, яка розкриває його характер і допомагає зрозуміти ставлення автора до певної дійової особи в художньому творі.

Для прикладу проаналізуємо особливості мовлення тітки Марини, яка, на нашу думку, виявила найбільшу турботу про Климка.
Доброта, щедрість, любов до ближнього, турбота виявляються через вживання тіткою пестливих слів: «борошенце»,«багатенько», «мішечки», «клуночок», «лобик», «сонечко», «молочко», «синочку» та ін. Просторічні слова у її мовленні свідчать про те, що тітка звичайна проста селянка: «носовичок», «жалко», «осталося», «мо’», «осьо», «паняй», «одбазарувалися», «підчинишся», «бідовенький», «босяцюра» та ін.

Автор, змальовуючи побут і подвір’я тітки Марини, теж використовує пестливі слова: «погрібничок», «брусочок», «вузенька стежка» та ін., тим самим передаючи глибоку повагу до всіх жінок на окупованій території, які виявили турботу про інших у той жахливий час. Скільки авторської любові, поваги, замилування, захоплення героїнею передано у цих рядках: «Незабаром повернулася тітка Марина, весела, рум’янощока, очі сміються. В руках вона тримала маленьке жовте глеченя з квітками по боках, над вінцями в нього біліла шапочка молочної піни».

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів.

VІІІ. Домашнє завдання.
1. Проаналізувати особливості мови Климка у спілкуванні з тіткою Мариною, учителькою Наталією Миколаївною, Зульфатом.
2. З’ясувати ідейне значення художньої деталі, яка виконує роль мотиву подорожі Климка, звернувши особливу на останній епізод повісті.

Д о д а т о к 6.1

Інтерактивна технологія «Знайомство з героями» з елементами «Рольової гри»: діалог Михайлика (М.Стельмах «Гуси-лебеді летять…») і Климка (Гр.Тютюнник «Климко»)

Михайлик. Привіт, друже!
Климко. Привіт! От бачиш, де ми з тобою зустрілися – на уроці української літератури в 7-А класі.
Михайлик. А ти хто?
Климко. Я - Климко з повісті Григора Тютюнника «Климко». А ти хто будеш?
Михайлик. Я – Михайлик з повісті М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять…»
Климко. А куди це ти так поспієш?
Михайлик. Та … трохи соромно признатися.
Климко. Говори, я все зрозумію.
Михайлик. Бачиш, у дядька Юхрима Бабенка є книга «Пригоди Тома Сойєра». А мені так кортить прочитати. А він такий жадібний, що просто так нічого не дасть. Забажав аж чотири склянки гарбузового насіння. А де ж його взяти навесні? А до осені дядько не хоче чекати. От я і взяв з маминих вузликів насіння, яке вона приготувала саджати. За таке мене варто «відбатожити», але не міг перебороти спокуси. А ти, я бачу, теж кудись поспішаєш?
Климко. У Слов’янськ іду. Війна у нас, розумієш. Дядька Кирила вбито. Барак, в якому ми жили, згорів. Я знайшов собі притулок у невеличкій кімнатині на шахтній сортувальні. Тепер там зі мною живуть Зульфат, Наталія Миколаївна зі своєю дитиною. Зима йде, а в нас нічого немає з їжі. От я і подався по сіль. Вона там, кажуть, просто брилами за землі лежить – бери скільки здужаєш. А в нас за склянку можна багато чого виміняти. Але ж чому ти казки тримаєш, а не «Пригоди Тома Сойєра»?
Михайлик. Дорогою зустрів жінку з хлопчиком, вони були такі виснажені від голоду і далекої дороги, я їм дав частину свого насіння. Хотів все віддати, та жінка заплакала, подякувала і сказала, щоб залишив і собі. А в Юхрима кожна книжка свою ціну має – от і дав мені казки. До речі, а ти не голодний? Бо щось і ти якийсь виснажений.
Климко. Дякую, я тільки перекусив сухарями і галетами. Уявляєш, сплю я собі в купі соломи. І тут побачив ворожого солдата, який хотів насмикати соломи. Так злякався. Але він виявився доброю людиною. Дав мені пакунок галет, трохи солі ще й плащ-палатку. А сухарів мені на дорогу дав дід Бочонок. А ти, бачу, теж босий? Не маєш взуття?
Михайлик. Так. До школи вже пора, а нема у що взутися. Та скоро тато повернеться зі служби і принесе мені чобітки – і піду я нарешті до школи.
Климко. А я вже закінчив третій клас. Та, мабуть, тепер не скоро за партою сидітиму. Війна… Бувай, Михайлику! Піду я, бо треба ще й додому до морозів повернутися, босий же… Може, зустрінемося колись…
Михайлик. Щасливої тобі дороги, Климку! Будь обережним у дорозі й бережи себе, бо на тебе чекають…

Д о д а т о к 6.2

Художня деталь

- «босі ноги» [с158];

- «підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зігрілися» [с.158];

- «він оглянув Климкові ноги, обсипані курятами, брудні, побуряковілі од холоду» [с.168];

- «пішов по шляху, сколюючи ноги холодною до роси стернею» [с.168];

- «бо як же оце йти в осінь босому» [с.174];

- «підвівся, щоб іти, і впав: ноги не видержали. Їх ніби одняло» [с.174];

- «він таки підвівся і пішов, ледве-ледве пересуваючи ступні в крутій пилюзі» [с.175];

- «найдужче боліли ноги зранку після ночівлі» [с.175];

- «роздмухав жаром і довго одігрівав ступні, час від час дотуляючи їх просто до полум’я» [с.175];

- «на дорогу він ще раз добре відігрів ноги» [с.176];

- «Климко підвівся – ноги одразу загули і налилися гарячим» [с.194];

- «А чого ж босий? – Щоб легше на ноги…»[с.203];

- «ногам одразу стало затишно» [с.203];

- «Климка осипало колючим жаром, а ноги потерпли і знемоглися, як після цілоденної ходьби» [с.204];

- «тай ніг уже не треба було б сідати гріть» [с.213];

- «йшов і йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги» [с.225].

Підготувала
учитель української мови та літератури
Вугледарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3
Сорока Галина Петрівна

У приєднаному файлі додаток 6.3.

Пов'язані сторінки: 

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі