Виховна година у 4 класі за темою: «Ми- українці.»
Розробила Лавренчук Т.А., учитель початкових класів
комунального закладу Маріупольської загальноосвітньої школа І - ІІІ ступенів № 68 Донецької області
Мета заходу:- узагальнювати та систематизувати знання учнів про Україну, державні та народні символи;
-спонукати учнів до усвідомлення необхідності жити в мирі та злагоді;
- розвивати знання про красу і багатство української мови;
- виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського,
бажання розмовляти рідною мовою;
-виховувати в учнів дбайливе ставлення до Батьківщини; плекати в них почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю;
-формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, до Батьківщини.
Обладнання: вишиті рушники, малюнки дітей, запис на дошці, кросворд, відео запис, картки, жовто-блакитні стрічки, плакат «Море щастя», мікрофон.
Хід заняття.
І. Організація класу.
. Сядьте, діти, всі рівненько.
Усміхніться всі гарненько,
Настрій гарний ми візьмемо
Й працювати розпочнемо.
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.
1. - Я пропоную вам хором прочитати акровірш.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж святий в пустині рай.
Їм красить все їх рідний край,
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини!
- Але цей вірш не простий, якщо ви прочитаєте у стовпчик перші букви кожного рядка, ви зможете дати відповідь на запитання:
- Діти, а в якій країні ми живемо?
- Так, ми живемо в Україні. Україна – наша держава, Україна – наша Батьківщина.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів, повідомлення теми і мети уроку.
2. (Відеокліп «Я люблю свою країну – Україну»)
- Діти, ми народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут народилися і живуть наші батьки, тут – корінь українського народу. Тому цю землю ми називаємо Батьківщиною. Любов до нашої неосяжної Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства до народних звичаїв і традицій.
- Чи знаєте ви, звідки пішла назва нашої країни?

3. Послухайте легенду.
ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ
Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мити стала думати, яке ім’я дати своєму дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре.» Дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені. І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я. мати ніяк
не хотіла розлучатися з донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий, не витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: «Укра-юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою. Мати, побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно- блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова. Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.
- Чи сподобалась вам ця легенда?
-Що значить слово Україна в перекладі на українську мову (молода дівчина)?

4. ( Звучить музика “У гостях у казки”)
- А зараз, діти, закрийте очі і уявіть свого улюбленого казкового героя. Подумайте, які риси характеру йому притаманні.
- Відкриваємо очі. Кого ти уявив?..
(Відповіді дітей: - А мені подобається Півник-Голосисте Горлечко з казки “Колосок” тому, що він дуже працьовитий і справедливий.)
Висновок: отже, ми назвали справедливість, працьовитість, чесність... Такі риси характеру притаманні не лише казковим героям, а й нам – людям, кожному народу.
Кожен народ має особливі риси характеру, які притаманні лише їм. Характерною рисою
німців є дисциплінованість і вправність,
італійців – хист до музики,
а французів – елегантність і краса.
А що характерне нам-українцям?
Щодня Ви спілкуєтеся з рідними, однокласниками, знайомими. І я думаю, Ви помітили, що кожен з них має свої риси характеру. Тож спираючтсь на власний досвід Ви повинні визначити, які риси характеру мають українці. Перед Вами лежать листочки. На цих листочках написані різні риси характеру, які притаманні
всім людям: працелюбність, гостинність, впертість, талановитість, чесність, справедливість, кмітливість, доброзичливість, сміливість, хитрість, гордість, жадібність, заздрість. Ваше завдання вибрати і підкреслити ті риси, які на Вашу думку характеризують нас українців.
(Виконання дітьми завдання).
Асоціативний кущ «Українці»
Висновок: український народ протягом багатьох століть створював і вдосконалював певні норми свого життя. У багатьох історичних пам’ятках українці характеризуються як працелюбні, вправні, досить кмітливі і здібні. А ось у сімейному житті вони миролюбиві, доброзичливі і гостинні. Дуже люблять свою родину. З любов’ю та ніжністю ставляться до дітей.
ІV. Основний зміст роботи.

5.Розгаду¬вання кросворду.
Питання до кросворду:
1). Як називають людей, які завжди всім поділяться, пригостять? (Щедрі)
2). Як називають людей, яких Бог наділив чудовим голосом
чи хистом створити щось надзвичайне? (Талановиті)
3). Як називають людей, які завжди усміхаються, жартують? (Веселі)
4). Як називають людей, котрі завж¬ди раді гостям? (Гостинні)
5). Вставте слово у приказку: «...люди¬ну годує, а лінь марнує». (Праця)
— Молодці! Ви гарно попрацювали. А яке ключове слово в кросворді? (Щастя.)
— Коли ж людина відчуває себе щасливою?
Вправа «Мікрофон» ( Діти висловлюють свої думки.)
Щастя — це почуття або стан найвищого, повного задоволення.
А що означає вислів «море щастя»?

6.Робота з плакатом.
—Ось перед вами символічне море Щастя.
В ньому є острови щастя. На кож¬ному з них ми сьогодні побуваємо і довідаємось, коли людина дійсно буває щасливою.
Кожен острів має свою назву. Про¬читайте їх. Виберіть той, який, на вашу думку, робить людину щасливою. На¬пишіть своє прізвище на папері, підій-діть і приклейте на «острів».
Багато з вас вважають, що лю¬дина щаслива, коли в неї є родина, тому вибрали цей «острів».
Підсумок — Коли ж люди все-таки вважають себе щасливими? Безумовно, людина отримує задово¬лення від книг, достатку, багатства. Добре, якщо є вірні, хороші друзі. Але справжнє щастя приходить тоді, коли в людини є сім'я, родина, Бать¬ківщина. А в них панує мир і злагода.
7. «Павутиння миру та злагоди.»
Тож давайте з вами сплетемо «Павутиння миру та злагоди».Станьте в коло і візьміться за руки, щоб утворився віночок, який є у нашому класі. Ми одна дружна сім’я. Тому жити треба у мирі й злагоді, заступатися одне за одного, дружити, ділити з усіма радість і смуток, щоб наше шкільне життя було цікаве і змістовне, насичене хорошими вчинками і цікавими подіями.
( Діти стають в коло. У кожного в руках жовта, або блакитна стрічка. Вони передають один кінець
стрічки однокласнику зі словами - порадою, яким треба бути, щоб панували мир та злагода.)

V.Підсумок заняття.
- Мені дуже хотілося нашим сьогоднішнім заняттям запалити у ваших сердечках, хоча б маленький, вогник гордості за те, що ви – українці. Будьте горді, чесні, розумні, любіть свій рідний край! (Вірш читає учениця.)
Хай буде щасливою ваша дорога!
Любіть прекрасну Україну,
Цінуйте мову солов'їну,
Шануйте маму завжди, тата!
Працюйте, щоб жилось багато!
Ще посадіть вербу й калину,
Оберігайте Україну!

Класи: 4 клас

Предмети: Виховна робота