КОЗАЦЬКА СЛАВА БАРВІНКІВЩИНИ
Центральним явищем історії України ХVІ-ХVШ ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі риси українського народу.
Термін "козак" на письмі вперше згадується в Початковій монгольській хрониці під 1240 р. й означав самітню людину, "схильну до завоювання".
Що стосується причин виникнення козацтва, то на думку відомого його дослідника академіка Д. Яворницького, першопричиною утворення козацтва були "ухідництво" (промисли) та "добичництво" (походи на татарські поселення).
Характерною рисою суспільно-політичного розвитку українських земель ХV - першої половини ХVІ ст. було зосередження переважної більшості населення на спрадавна обжитих землях: Галичині, Волині, Поділлі, Поліссі, північній Київщині.
Зародження українського козацтва було зумовлене наявністю вільних земель на південному порубіжжі України та спричинене трьома головними взаємопов'язаними факторами: природним прагненням українців до волі, посиленням соціального та національного-релігійного гноблення, необхідністю захисту краю від татарських набігів.
Подальше формування козацького стану, зростання його чисельності вело до розширення господарської діяльності у родючих південних степах.
Козацькі укріплення називали "січами". Назва "Січ" походить від слова "сікти", тобто "рубати", і первісно означала укріплення (засіку) з повалених дерев та хмизу для захисту від ворожих нападів.
Зростання козацтва викликало занепокоєння серед правлячих кіл Польщі й Литви.
Створення реєстру, по суті санкціонувало відокремлення козацтва в адміністративно - правовому відношенні від решти населення Речі Посполитої та оформлення його в окремий соціальний стан, що інтенсивно розширювався за рахунок "показачення", насамперед селянства і міщан.
Офіційно реєстрове козацтво стало називатися "Низовим" або "Запорозьким Військом".
Поява козацтва і, особливо, його кількісне зростання за рахунок масових втеч залежного населення з панських маєтків викликали активну протидію магнатів та шляхти.
Спробуємо поглянути на причини виникнення Барвінкової Стінки на березі Сухого Торця, як однієї з ключових питань зародження міста Барвінкового.
Те, що запорожці здавна знали про існування зручного місця для побудови оселення на березі Сухого Торця, не підлягає сумніву
Барвінкова Стінка виникла в період першої великої хвилі переселення із Правобережної України на Лівобережну, пік якої припадає на середину ХVІІ століття.
Очевидно, серед цієї маси був і засновник міста Барвінкового козак Іван Барвінок зі своєю «ватагою» та родинами.
Так чи інакше, у 1651 році І. Барвінок опинився в тому місці, де нині знаходиться місто Барвінкове.
Поселення назвали Барвінковою Стінкою. Перше слово у назві походить від прізвища засновника, друге від того, що ріка Сухий Торець робила під Чумацькою горою крутий вигін на північ і підмивала схил, внаслідок чого в цьому місці утворилася прямовисна стіна.
Отже, українське козацтво витворило власну військово-політичну і господарську організацію, поступово перетворюючи її у своєрідну державу.
Вищою законодавчою владою на Січі виступала Козацька рада, в якій мали право брати участь всі без вийнятку козаки й котра вирішувала найголовніші питання внутрішнього життя й зовнішніх відносин.
Вже на другу пол. XVI ст. Січ мала чітку військову організацію.
Формально підвладна урядові Речі Посполитою, Січ виступала як цілком самостійна політична сила не тільки у своїй внутрішній, а й у зовнішній політиці.
Отже, неабияке значення мав стрімкий розвиток українського козацтва, як однієї з рушійних сил визвольної боротьби українського народу проти іноземних поневолювачів.

Класи: 8 клас

Предмети: Історія України