Користувацький вхід

Останні публікації

2018-08-15 20:23

Дітям про величину

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

...

1

ДІТЯМ ПРО ВЕЛЕЧИНУ
Оволодіння основами математики в дошкільному віці передбачає поряд із засвоєнням понять про кількість і число формування вміння орієнтуватись у зовнішніх ознаках предметів. Це дає змогу дітям отримати чітке уявлення про навколишній світ.
Об’єкти реальної дійсності мають багато ознак, і одна з них – величина. Навички вимірювань різного характеру не менш необхідні дитині, ніж уміння виділяти колір, форму та ін. Визначення величини допомагає не тільки пізнати предмет, а й усвідомити його співвідношення з іншими предметами.
Перші враження про величину діти дістають через чуттєве сприймання (зорове, дотикове, рухове). Цю ознаку не можна уявити ізольовано, саму собою, тому щоб вирізнити її з-поміж інших ознак, треба немов би виділити її з конкретного предмета. Наприклад, широким жестом показати довжину (зліва на право) або ширину (згори донизу) предмета, розміщеного вертикально. Спочатку діти мають навчитися диференціювати параметри величин кожну зокрема (бачити, де у предметів довжина, ширина, висота, товщина) і встановлювати відношення між ними. Враховуючи, що характер величин змінюється залежно від положення у просторі, треба дати дитині змогу виділяти її параметри у різних варіантах просторового розміщення їх. Тоді вона наочно переконається, що довжина предмета може стати шириною, висотою і навпаки, тобто що характеристика величини залежить від того, як розміщений предмет.
У дошкільному віці відчуття і сприймання значно випереджають розвиток мислення. Кожна дитина навіть без спеціального навчання може сприйняти величину предмета. Але таке засвоєння, як правило, стихійне і здебільшого поверхневе, оскільки діти ще не можуть самі розглядати предмети, не вміють вдивлятися у те, що їм пропонують. Тож досить часто можна спостерігати, як трирічні дошкільники успішно справляються з вибором двох-трьох предметів різної величини за зразком, але життєвих ситуаціях при виконанні різних завдань не враховують цю ознаку або ж діють не правильно.
Розвиток сприймання величин залежить від практичного оперування предметами, від активного словника дитини, від її участі у практичних діях порівняння та аналізу. Таку діяльність може забезпечити тільки дорослий.
Спираючись на теорію П. Я. Гальперіна про поетапність формування розумових дій, у молодшому і середньому дошкільному віці уявлення про протяжність треба формувати у певній послідовності. Завдання першого етапу – набуття дітьми уявлення про різні види протяжності, формування вміння встановлювати відношення між ними і визначати їх словами.
Сприймання величини є завжди співвимірювання предметів за видами протяжності і встановлення, який із них довгий, а який короткий, який широкий, а який вузький і т. д. Уявлення «довгий», «короткий», «широкий», «вузький» та ін. слід формувати через поняття «довший – коротший» і на цій основі показати важливий фактор величини – її відносність, порівняльність.
Для зіставлення величин дошкільникам пропонують різні предмети і демонструють з їхньою допомогою доцільність цієї ознаки у практичному застосуванні.
Пізнання величин здійснюється, з одного боку, на сенсорній основі, а з другого – мисленням і мовою. Слово – носій будь якого поняття, і величина стає самостійною ознакою тільки завдяки йому. Якщо врахувати, що дошкільники не завжди правильно користуються словами, які позначають параметри величин, тому слово у її пізнанні відіграє важливу роль.
Діти дошкільного віку засвоюють величину значно простіше, якщо її ставлять в умови обстеження предметів і якщо цей процес має певне спрямування. Такі умови особливо сприятливі в ігровій і продуктивній діяльності. Поєднання розв’язання математичних завдань з видами продуктивної діяльності вчитиме дітей ставити мету, добирати матеріал з урахуванням величин, обґрунтовувати свої рішення, творчо підходити до роботи.

(приклад комплексного заняття для дітей молодшого віку)
Тема: Драбинки для звірят
Програмовий зміст: продовжувати формувати у дітей уявлення про ширину, вчити бачити її у предметах, порівнювати два предмети за шириною, визначати, який ширший, а який вужчий, використовувати їх з певною метою.
Матеріал: у вихователя – магнітна дошка, 4 довгі смужки для бічних стінок драбинки, 2 смужки однакової довжини і різної ширини (різного кольору) для щаблів; у дітей – по 2 смужки для щаблів драбинки такої ж величини, як у вихователя.
Хід заняття:
Вихователь звертає увагу дітей на дві гімнастичні драбини, де на верхньому щаблі прикріплені іграшки:
- Діти, подивіться, як високо залізли на драбинку мавочка і киця (пропонує повторити, що звірята високо на драбинці). А до нас у гості прийшли зайчик і білочка (показує зображення). Вони також фізкультурники, люблять лазати. Але в них немає драбинки. Ось вони й почали робити її для себе, але переплутали щабельки й не знають, які до якої драбинки підійдуть. Давайте допоможемо їм, гаразд?
Показує викладені на магнітній дошці дві драбинки з одним горішнім щаблем на кожній (мал.1.
- Ось це драбинка зайчика, а це драбинка білочки. Зараз ми роздивимося, які у них перекладинки.
Знімає з драбинок перекладинки і розміщує їх у вільні частині магнітної дошки. Визначає колір, рухом руки знизу вгору виділяє ширину (одна перекладинка вужча, друга – ширша).
- Ось це ширина перекладинки зайчикової драбинки. А це – ширина перекладинки білоччиної драбинки. У вас теж є такі самі смужки – перекладинки. Якого вони кольору? (у дітей смужки іншого кольору). Покажіть ширину однієї перекладинки. А тепер – ширину іншої. Подивімось, яка перекладинка ширша, а яка вужча.
Накладає смужки – щаблі одна на одну так, щоб співпали нижні краї, пояснюючи, що саме робить. Пропонує дітям так само накласти одну на одну свої смужки, перевіряє, чи правильно вони виконують завдання.
- А тепер поведемо пальчиком по ширині смужок. Ось бачите, ширина однієї смужки вже закінчилася. Покажіть пальчиком, де закінчилась ширина цієї смужки (перевіряє дії дітей). Ця смужка вузька (показує протяжність ширини двома пальцями – великим і вказівним). А по шині другої смужки ще можна вести пальцем далі. Ось де вона закінчилась. Ця смужка широка (показує пальцями). Якого кольору широка смужка? Якого кольору вузька? То в кого перекладинка драбинки ширша – у зайчика чи в білочки?
Діти визначають, у кого із звірят перекладинка драбинки ширша (у зайчика) і якого вона кольору. Називають колір вузької перекладинки і визначають у кого вона (у білочки).
- Ось ми й довідалися, що у зайчика перекладинка драбинки ширша (бере її і кладе на місце), а у білочки вужча (також кладе її на попереднє місце). Покажіть мені свою широку смужку. Кому ми будемо робити драбинку з широких смужок – перекладинок? (зайчику). Чому будемо робити зайчику драбинку з широких перекладинок? (у нього на драбинці широка перекладинка).
Вихователь пропонує дітям подарувати зайчику свої широкі смужки і ті приносять їх. Складає з них драбинку для зайчика.
- Ось яка гарна вийшла драбинка! Зараз зайчик полізе по ній (імітує підйом зайчика по драбинці і прикріплює зображення на верхньому щаблі). Зайві перекладинки ми залишимо зайчику: може, якась зламається, і він замінить її новою.
Аналогічно складається драбинка для білочки.
- З яких перекладинок ми складали драбинку для зайчика? А для білочки? Якого кольору перекладинки?
Вихователь хвалить дітей, говорить, що звірятам дуже подобаються гарні драбинки, вони дякують за них, обіцяють що будуть часто лазити. Пропонує дітям також полазити по драбинці, дістатись мавпочки й киці.

Примітка: заняття доцільно провести в залі, а порівняти смужки за шириною діти можуть, присівши на стільчики біля гімнастичних лав.

Автор: 

Тащук Наталія Іванівна
вихователь
Стрілецькокутського ЗДО

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі