Круглий стіл для педагогів ДНЗ
«Виховання безпечної поведінки дошкільника»
Дошкільний вік — найважливіший період, коли формується людська особистість і закладаються міцні основи досвіду життєді¬яльності, здорового способу життя. Одне з найважливіших завдань дорослого у цей період — прищеплювати дітям навички безпечної поведінки в ситуаціях, у яких існує ймовірність отримання травми. Необхідно створювати педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпеки.
Процес опанування дитиною необхідних знань та вмінь, що забезпечують змістовну й безпечну життєдіяльність у довкіллі, розпочинається в ранньому віці.
Вікові особливості малюків як потенційні небезпеки
Актуальність проблеми виховання безпечної поведінки малюків у соціальному середовищі пов’язана з такими віковими особливос¬тями розвитку, як:
 підвищена рухова активність;
 зростання самостійності;
 інтерес до всього нового;
 повна довіра до всіх і всього, що навколо;
 відсутність відчуття небезпеки.
Фізичні можливості дворічних дітей та природна жага до піз¬нання навколишнього світу можуть дуже швидко призвести до біди. Адже діти раннього віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що ні. У своїх вчинках вони керуються не розумінням того, що треба, можна, добре, а тим, чого хочеться, що цікаво, приємно. Саме тому на дорослих покладена велика відповідальність. Мета педагогів — зберегти життя і здоров’я малюків та озброїти їх навичками безпеч¬ної поведінки в довкіллі
На третьому році життя діти прагнуть бути самостійними. Вони усвідомлюють, що дорослий є організатором спільних дій та помічником. Він дає оцінку поведінці, навчає перших правил, основ взаємодії зі знайомими та незнайомими людьми. У цьому віці в ді¬тей активно розвиваються моральні почуття, вони демонструють готовність гратися з однолітками, спілкуватися з ними. З огляду на ці особливості малюків ми і будуємо свою роботу щодо організації їх безпечної життєдіяльності та формування у них власного досвіду безпечної поведінки.
Методи і прийоми навчання малюків безпечної поведінки
Із перших днів відвідування дітьми дитячого садка, ознайомлю¬ючи їх із груповими приміщеннями, територією, ми пояснюємо їм, що безпечно, а що — ні. Для цього використовуємо численні методи й прийоми, зокрема:
 пояснення;
 нагадування;
 бесіда;
 розглядання ілюстрацій;
 ігрові ситуації;
 рольові та дидактичні ігри й вправи;
 спостереження;
 художнє слово тощо.
Організовуючи заняття, режимні моменти, дозвілля дітей упро¬довж дня, спрямовуємо їх поведінку, прищеплюємо корисні навич¬ки, навчаємо адекватно сприймати навколишній світ. Для пояснення дітям правил і норм поведінки використовуємо художнє слово: вір¬шики, потішки, примовлянки, короткі казки та оповідання.
Навчаючи дітей, ми широко використовуємо їхнє бажання бути схожими на дорослих, наслідувати їх. Тож одним з основних прийо¬мів формування безпечної поведінки у наших вихованців є приклад значимих для них дорослих — ви¬хователів і батьків, із якими ми тіс¬но співпрацюємо.
Для активізації закріплен¬ня навичок у дітей у своїй роботі ми віддаємо перевагу створенню ігрових ситуацій, формулюванню запитань до дітей, застосовуємо метод бесіди. Випадки дитячого травматизму спонукають до систе¬матичної роботи з малюками для вироблення в їхній свідомості сте-реотипів безпечної поведінки в різ¬них ситуаціях та навичок користу¬вання предметами й речами. Для того щоб не позбавляти дітей права на самостійні дії, навчаємо їх пра¬вил поведінки в середовищі групо¬вої кімнати.
Предметне середовище як чинник безпеки життєдіяльності
Аби забезпечити безпечне перебування дітей у групових приміщеннях, усі застібки на господарчих шафах, дверях туалетної кімнати, роздягальні розміщуємо значно вище зросту дитини та систематично перевіряємо, щоб вони були в робочому стані.
Провідною діяльністю дітей третьо¬го року життя є предметно-маніпулятивна. А найліпше стимулює таку діяльність відпо¬відно організоване предметно-ігрове розви- вальне середовище. Тому ми постійно піклу¬ємося про його динамічну зміну, організацію цікавих і змістовних занять, ігор із предмета¬ми побуту та їх ігровими замінниками. При цьому постійно пильнуємо, щоб його наповнення було безпечним. Ретельно добираючи іграшки та ігрове обладнання, стежимо, щоб вони відповідали стандартам якості, були виготовлені з екологічно безпечних матеріалів, відповідали віку та розвитку дітей. Усі іграшки легкі та прості у використанні, зручно розміщені в ігрових осеред¬ках не вище рівня очей дітей.
Самостійність та дисциплінованість — гаранти безпеки
Самостійність та дисциплінованість є певними гарантами без¬пеки малюків. Тож вихованню цих якостей ми приділяємо належну увагу. Насамперед навчаємо дітей самообслуговування, формуємо в них культурно-гігієнічні навички.
Дисциплінованість насамперед передбачає здатність до само¬контролю, яка в ранньому віці ще лиш починає розвиватись. Ефек¬тивна дисципліна — це збалансованість між потребою дитини в самостійності та необхідністю дотримуватися певних обмежень. Розвиваючи в дітей дисциплінованість, ми скеровуємо їхню поведін¬ку, поступово зменшуючи ступінь свого контролю і даючи дітям змогу самостійно керувати власного поведінкою. Демонстрування довіри ді¬тям і визнання їхніх можливостей веде до зростання в них самоповаги й упевненості в собі. А коли діти задоволені собою і взаєминами з ін¬шими людьми, вони більше підготовлені слухати й учитися.
Очікування й вимоги дорослого щодо дисципліни мають від¬повідати віку та рівню розвитку дитини, тобто тому, що вона здатна робити й розуміти.
Практичне ознайомлення дітей із правилами безпечної поведінки
Реалізовуючи завдання соціально-морального розвитку ма¬люків, ми значну увагу приділяємо формуванню в їхній свідомос¬ті понять «добре» — «погано», розвиваємо вміння слухати й чути дорослого. Для формування у дітей навичок безпечної поведінки створюємо ігрові проблемні ситуації. При цьому головними прийомами формування навичок безпечної поведінки у малюків є вправляння та навчання правил доцільних дій у процесі всіх видів життєдіяльності.
Робота з організації безпеки життєдіяльності малюків передба¬чає формування у них культурно-гігієнічних навичок, зокрема ми навчаємо дітей правил поведінки за столом, як-от:
 не залазити руками в тарілку чи чашку іншої дитини;
 не брати до рота предмети;
 не смоктати пальці;
 не гризти нігті.
Під час їжі нагадуємо дітям, що чашку потрібно тримати за вуш¬ко, ложку – у правій руці (шульзі — у лівій), нахиляти тарілку пра¬вильно у протилежний від себе бік, щоб не облитися самому та не облити іншу дитину, тощо.
Навчаємо дітей, як правильно сидіти на стільчику: спина дити¬ни притулена до спинки стільчика, обидві ніжки торкаються підлоги. Допомагаємо кожній дитині прийняти правильну позу під час сидін¬ня на стільчику за столом.
Під час роботи з роздатковими матеріалами на заняттях навча¬ємо дітей:
 не брати предмети до рота;
 не простягати предмети до очей, вуха сусіда.
Враховуючи вікові особливості дітей раннього віку, сприй¬мання світу завдяки всім аналізаторам, зокрема й смаковим, під час роботи на заняттях з ліплення віддаємо перевагу викорис¬танню екологічно чистих матеріалів (глини, солоного тіста тощо). При цьому щоразу нагадуємо дітям, що брати глину чи тісто до рота не слід.
Під час ігрової діяльності на¬вчаємо дітей:
 ідучи з іграшкою, дивитися під ноги, щоб не перечепи¬тися;
 не розкидати іграшки, після гри збирати їх;
 класти іграшки після гри у відведене для них місце;
 не кидати іграшки в дітей;
 ділитись іграшками, не заби¬рати їх у інших дітей;
 не битися, не штовхатися, нікого не ображати;
 не підходити близько до конячки-гойдалки, нічого не діс¬тавати з-під неї, коли хтось із дітей гойдається;
 не штовхати дитину, яка гойдається, аби вона не впа¬ла, дочекатися своєї черги
У туалетній кімнаті нагадуємо дітям про правила поводження з горщиком:
 не соватись на горщиках;
 не підкладати пальці під горщик;
 не підніматися разом з горщиком.
В умивальній кімнаті, під час миття рук, навчаємо дітей правил користування милом, водою:
 не брати мило до рота;
 не розбризкувати воду, бо можна послизнутись і впасти.
Коли діти готуються до сну, нагадуємо правила поведінки у спальній кімнаті:
 не ставати в ліжку на повний зріст;
 не стрибати в ліжку;
 не засовувати ноги між прутиками в ліжку.
Виховуючи в дітей безпечну поведінку, слід дотримуватися по¬чуття міри. Необхідно враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустиме застосування так званої «шокової терапії» з акцентуванням уваги на страшних наслідках надзвичайних ситуацій. Такий підхід може травмува¬ти психіку дітей і в майбутньому вплинути на їхній психічний стан і поведінку. Розширення уявлень дитини про небезпеч¬ність довкілля має відбуватися не лише на інформаційному рів¬ні, а й зачіпати емоційно-чуттєву і поведінкову сфери.
Під час прогулянки закріплюємо в дітей такі правила поведінки:
 не брати до рота пісок, землю, траву, листя;
 не простягати до очей гілки дерева, палички;
 не обсипати піском інших дітей.
У зимовий період нагадуємо дітям, що не можна:
 брати до рота сніг, їсти його;
 лизати бурульки;
 підходити до даху, з якого звисають бурульки
Зустрічаючи на подвір’ї тварин, скажімо, кота чи собаку, підво¬димо дітей до розуміння того, що контакти з тваринами можуть бути небезпечними. Тож поводитися з ними слід обачно:
 не підходити близько до тварин, не робити різких рухів, бо вони можуть укусити чи подряпати;
 не гладити й не брати на руки безпритульних тварин, бо вони можуть переносити різні інфекційні захворювання;
 не злити тварин, не дратувати їх, не завдавати їм болю.
Взаємодія із сім’ями вихованців
Практика свідчить, що набуття досвіду безпечної поведінки та закріплення уявлень про здоровий спосіб життя у малюків є знач¬но ефективнішими за умови взаємодії дошкільного закладу й сім’ї. Батьки зобов’язані приділяти багато уваги цим питанням, зокрема мають і самі дотримуватися загальноприйнятих правил безпечної поведінки. Адже, якщо поведінка батьків удома суперечить уявлен¬ням про правильну поведінку, які формують у дитини педагоги до¬шкільного закладу, то очікуваних результатів досягти складно або навіть неможливо.
Тому під час індивідуальних бесід із батьками ми надаємо їм конкретні рекомендації щодо того, як найліпше опікуватися безпе¬кою життєдіяльності їхніх дітей. Наголошуємо на тому, що батьки мають:
 навчати дитину правил поводження з небезпечними пред¬метами, зокрема гострими — виделками, ножами, голками, ножицями тощо;
 стежити за тим, щоб дитина не приносила до дитячого сад¬ка небезпечні предмети — пігулки, дрібні монети, кульки, цвяхи, шпильки, леза, металеві прикраси, неякісні та злама¬ні іграшки;
 перевіряти всі кишені дитячого одягу перед виходом до ди¬тячого садка;
 ознайомлювати дитину з правилами відкривання й закри¬вання шафи — відчиняти обережно, тримаючи дверцята за ручку; не відкривати різко; не стукати дверцятами;
 не використовувати цукерки чи іграшки як засіб умовлян¬ня дитини йти до дитячого садка, навчитися домовлятися з дитиною;
 стежити за справністю дитячого одягу та іграшок;
 навчати дитину обережності в побуті, правил пожежної безпеки та безпеки на вулиці.
Ігрові ситуації для виховання безпечної поведінки в дітей раннього віку
Правила поведінки в туалетній кімнаті
Садимо ляльку Олесю на горщик (в горщику рідина). Створюємо ситуацію, під час якої лялька Олеся обливається рідиною.
 Чому лялька облилася? — Піднялася ра¬зом з горщиком.
 Що треба зробити? — Перевдягнути ляльку.
 Навіщо? — Ляльці неприємно, мокро, хо¬лодно.
Діти допомагають вихователю прибрати «ка¬люжу» та перевдягнути ляльку. Ще раз нагадуємо дітям правила поводження на горщику.
Правила поведінки в умивальній кімнаті
Маленькі єнотики гралися, розбризкували водичку. Поруч проходив ведмедик, послизнувся, впав, забив лапку.
 Чому ведмедик забив лапку? — Тому що послизнувся і впав.
 Чому ведмедик послизнувся і впав? — Тому що єнотики розбризкали водичку і було слизько.
Правила поведінки за столом
Незнайко впав зі стільчика.
 Чому це сталося? — Бо він закашлявся.
 Чому закашлявся? — Крутився на стіль¬чику, ретельно не пережовував їжу.
Під час їжі нагадуємо дітям про Незнайка та правила безпеки під час прийому їжі: ретельно пережовуйте їжу, лиш потім ковтайте.
Правила поведінки під час ігор
У Зайчика болить вушко, він плаче:
 Чому Зайчик плаче? — Йому боляче.
 Чому у Зайчика болить вушко? — Ведме¬дик засунув папірець Зайчику у вушко. Зайчик звернувся до лікаря Айболитя, який допоміг діста¬ти папірець з вушка та наклав пов’язку.
Правила поводження з однолітками
Розповідь вихователя:
«До садочка прийшов хлопчик Дмитрик. Із перших днів перебування в садочку Дмитрик ображав діток. А одного разу він захотів іграш¬ку, якою грався в цей час Костя. Він підійшов до Кості і став забирати іграшку, штовхнув його, Костя заплакав».
Бесіда з дітьми:
 Чому заплакав Костя? (Йому стало боляче, образився на Дмитрика через те, що той забрав іграшку.)
 Чи можна ображати дітей, забирати іграшки? (Не можна.)
 А як потрібно вчинити, коли хочеш іграшку, якою хтось наразі грається? (Потрібно ввічливо попросити.)
Правила поведінки під час прогулянки
Лялька Рая хворіє, у неї болять очки.
 Чому? — Потрапив пісочок до очей, вони печуть і сльозяться.
Закріплюємо правила поведінки: чому не можна сипати пісок одне на одного? (Пісок може потрапити в очі, буде боляче й неприємно.)
Правила поведінки під час прогулянки у зимовий період
У Незнайка заболіло горлечко, у нього ангіна.
 Чому? — Незнайко смоктав бурульку.
Наслідки: тепер він не ходить до садочка, на¬томість лежить у ліжку та вживає гіркі ліки.
Правила безпечної поведінки з тваринами
Ліпимо з тіста колобка, проводимо кігтями іграшкової кішки по тісту.
 Що з’явилося на колобку? — Подряпинки.
 Чим подряпала кішка колобка? — Гостри¬ми кігтиками.
Розучування з дітьми віршика Катерини Перелісної:
Не тягни кота за вуса —
Котик сердиться, укусить.
І за лапку не хапай,
Бо подряпа — так і знай.
Правила поведінки з гострими предметами
Лялька Зоя була дуже неслухняною. Вона крадькома від мами взяла ножиці — хотіла сама зрізати собі нігті на ручках. Зрізуючи нігтика, по¬різала пальчик. Ой, як їй боляче!
У неї болить пальчик! Іде кров. Хто винен у тому, що лялька Зоя порізала пальчик?
 Чому у ляльки болить пальчик? — Взяла без дозволу гострий предмет — ножиці.
 Що ж тепер слід зробити? — Допомогти ляльці Зої.
 Як допомогти? — Обробити ранку.
Діти допомагають: мажуть пальчик зелен¬кою, бинтують ручку.
 Скоро у ляльки Зої заживе пальчик, але поки що буде боліти.
Обговорюємо з дітьми, які ще гострі предме¬ти і чому не можна брати дітям до рук (ніж, моло¬ток, ножиці, голки тощо).
Правила особистої гігієни
Лялька Ліна захворіла. У неї болить животик.
 Чому? — Не помила ручки перед їжею, з’їла брудне яблучко.
Наслідок: через брудні руки в животик по¬трапили мікроби, тому животик і заболів.
Повторюємо з дітьми правила особистої гігі¬єни, нехтування якими може призвести до інфек¬ційних захворювань.

Класи: Дошкільне виховання

Предмети: Освіта в цілому