Пихата Сніжинка
Далеко -далеко ,десь у Сніжному Королівстві народилася білесенька Сніжинка. Вона була дуже грайлива та весела. Кожного дня танцювала вона зі своїми братиками та сестричками, раділа життю та співала. І їй здавалося що вона сама щаслива та сама гарна на землі.
-Ось подивись як сяє моє вбрання на сонці,- казала вона сестрам.-а ви не такі гарні як я! Тільки погляньте на мене, -казала вона кожному хто її зустрічав.
Одного разу зустріла вона маленька Льодинку, та почала перед нею вихвалятися:
-Ти Льодинка не така гарна як я, не така біленька, не така повітряна та пухнаста.
Льодинка відповіла:
-Так ,ти маєш рацію, я не така вже гарна. Льодинка заплакала.
Цю бесіду почула Зима. І сказала:
-Чи ви ж обидві не сестри? Навіщо ти Сніжинка ображаєш Льодинку? Ви обидві гарні та неповторні, треба бути чемними та товариськими бо ви ж обидві такі прекрасні!
-Ні!- сказала Сніжинка.,-я гарніша за тебе! І полетіла десь удалечінь залишивши свою сестричку Льодинку у жалю.
Прийшла весна ,пригріло сонечко і сніг почав танути. І наша красуня Сніжинка теж розтанула перетворившись на маленьку краплинку води.
-Ой що це коїться! -заплакала вона,-де моє біленьке гарненьке вбрання? Де мої легенькі крильця. Як же мені сумно.
Сніжинка дуже засумувала. Коли почула що до неї хтось звертається:
-Сестричко люба це я Льодинка, я теж стала краплинкою!
Від цього Сніжинка ще більше заплакала. Тепер ми однакові сказала Льодинка але ти не журися. Так ти була дуже гарною, тобою всі любувалися, а тепер ти стала ще й корисною.
-Як це?-Відповіла Сніжинка витираючи сльози.
Ти і я та наші брати та сестри зілляються разом у струмочок і пробіжимо по землі .Там де ми пролляємося з’являться гарні різнобарвні квіти. Вся земля загорить різними барвами, запашною травою ,наповнюючи повітря весняними ароматами. Прокинуться комахи ,задзижчать джмелі. Весь світ наповниться співом, сміхом ,музикою ,об’єднуючись у велику весняну симфонію. Наближаючи повернення чарівної красуні Весни на нашу прекрасну Україну.

Класи: Дошкільне виховання