Сьогодні на етапі реалізації принципу дитиноцентризму в освіті як ніколи актуальні дидактичні заповіді В. Сухомлинського. У книзі «Сто порад учителю» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...» При цьому завдання педагога в тому, щоб допомогти школяреві знайти себе в житті, розвивати його творчі здібності, що може відбуватися по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалити їх, щоб вони стали творчими. Завдання вчителя також і в тому, щоб управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості дитини, розвивати її уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання. Отже, педагог повинен пам’ятати, що він – порадник, учасник співтворчості. Його функція на сучасному уроці – функція диригента. «Не вчи камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він сам покотиться», – писав Григорій Сковорода.

Класи: Середня школа

Предмети: Педагогіка