Морально-етичне виховання на уроках української мови та літератури
В усі часи людство хвилював стан духовності окремої індивідуальності і суспільства в цілому. Саме піднесення духовності особистості стає необхідною умовою формування людини нової доби, людини ХХІ століття, від якої певною мірою залежить майбутня доля держави. Йдеться про морально-духовні орієнтації, що виступають як провідні в навчально-виховному процесі сучасної школи. Україні потрібна нова, національно свідома, з розвиненою державною гідністю еліта, яка досягла б високого становища власним талантом і інтелектом.
У процесі виховання проблема формування загальнолюдських моральних цінностей залишається однією з найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці. Водночас формування загальнолюдських моральних цінностей учнів старших класів в умовах глибоких соціально-економічних змін в Україні наштовхується на значні труднощі. Оскільки сьогодні існує загроза обмеженості свідомості, девальвація морально-духовних цінностей, то виникає необхідність говорити про дефіцит моральної культури та потребу в створенні умов, які б сприяли розвитку загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників в процесі вивчення української літератури.
Оновлення освітньої системи, її демократизація вимагають підвищення уваги до пошуку нових шляхів удосконалення виховання учнівської молоді. У Законі ”Про освіту ”, у національній програмі ” Освіта ” (Україна ХХІ ст.) та в Національній доктрині розвитку освіти Україна ХХІ ст. визначено основні тенденції формування загальнолюдських моральних цінностей старшокласників при вирішенні гострих проблем сучасності.
Моральне виховання розглядається в педагогіці як цілісний процес, спрямований на формування у молоді моральної свідомості, моральних почуттів і моральної поведінки. Теоретичний аналіз проблеми формування загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників свідчить, що в основі ціннісних орієнтацій особистості втілені цілі і призначення людини, її ставлення до особистого життя, життя своєї родини, суспільства, нації, всього людства.
Специфіка формування загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників полягає у реалізації людяності як критерію високоморальної особистості. Отже, процес морального виховання молодого покоління розглядається нами як система, що являє собою частину більш широкої системи формування загальнолюдських цінностей, української літератури як виду мистецтва слова і допомагає учням повніше осягти художній зміст, виявити конкретно-історичне та загальнолюдське значення зображеного письменником, формувати морально-етичні ідеали, підносити на вищий рівень культуру.
У формуванні моральної свідомості учнів старшого віку особливого значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи і необхідності. Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо і найбільш переконливо, є праця – навчальна, громадська, продуктивна. Праця стає для юнаків і дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті т всіх інших моральних цінностей.
Що таке моральне виховання, якщо розглядати його з педагогічної точки зору, який його характер та основні закономірності?
Треба сказати, що велике значення морального виховання в розвитку та формуванні особистості усвідомлювалось в педагогіці ще з давніх-давен. Багато хто з видатних педагогів минулого підкреслювали, що підготовка доброзичливої людини не може зводитися тільки до її освіти і розумового розвитку, і на перший план у вихованні висували моральне формування особистості. У своєму трактаті “Наставление нравов” видатний чеський педагог Я.А. Коменський цитував давньоримського філософа Сенеку, яки писав: “Навчись спершу добрим правилам моралі, а потім мудрості, бо без перших важко навчитися останній”. Там же він наводить відомий народний вислів: “Хто встигає в науках, але відстає в добрих правилах моралі, той більше відстає, ніж встигає”.
Нині, коли в Україні обрано курс на побудову гуманного демократичного суспільства, що передбачає культ Людини і Народу, гуманні й демократичні відносини між людьми в усіх сферах життя, питання морального виховання виходять на одне з перших місць у системі виховання. З пріоритетних напрямів реформування виховання в нашому суспільстві є такі:
утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
виховання духовної культури особистості; створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;
формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.
Принципи моралі дають соціальну орієнтацію особи, формують у загальному вигляді моральні вимоги, стратегію моральної поведінки, своєрідну програму її соціальної активності. У школі в процесі вивчення української літератури створюються певні психологічні передумови, що виявляються у здатності учня, особливо старшокласника, заглиблюватися в себе, подумки ставити себе на місце іншого, аналізувати і пояснювати поведінку в різних конфліктних ситуаціях, створювати відносно стійкий образ ”Я”. Література як вид мистецтва підсилює моральні переживання, вона є важливим фактором формування моральної культури учня.
Відродження духовності підростаючого покоління покладається на фольклор, у якому відображено народні погляди на виховання, де загальнолюдські моральні цінності виражають ставлення особистості до соціальних цінностей, характеризують її здатність створити власну ієрархію цінностей у своїй свідомості, визначити стратегію поведінки, являють собою своєрідну форму моральних настанов і заповідей народу.
Видатні діячі науки і культури (В.Винниченко, Б.Грінченко, Леся Українка, І.Франко) надавали першорядного значення проблемі виховання підростаючого покоління засобами художньої літератури.
Життя-вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом непередбачуване. У період реформування освіти роль учителя в навчально-виховному процесі має бути переосмислена кожним, і кожен має зрозуміти, усвідомити свою роль у житті нашої держави і в житті своїх учнів. Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити орієнтири власного майбутнього. Загальновідомо: література має гуманістичну суть і цим вирізняється з-поміж інших навчальних дисциплін. Кожен талановитий твір викликає глибокі переживання, хвилює. У процесі читання спрацьовує особливий психологічний феномен – в уяві школяра виникають відтворені автором картини, образи, ситуації. Вони мають на нього сильний емоційний вплив,особливо якщо читач-підліток. Ця властивість емоційного впливу літератури, аж до потрясіння є обов’язковим елементом навчального процесу.
Нестандартні уроки вимагають ґрунтовної підготовки, врахування різ¬них факторів, зокрема рівня сформованості умінь і навичок школярів, їх вікових особливостей та інтересів. На таких уроках учень повинен бути центральною фігурою: як дослідник, як доповідач, як ініціатор дискусії, як активний учасник групи, як консультант і т. д. Завдання ж учителя полягає не тільки у визначенні теми, обсягу навчального матеріалу і форм його опра¬цювання, а й у чіткій мотивації навчально-виховного процесу на уроці, забезпеченні демократичного стилю спілкування, атмосфери творчого пошуку, успіху кожної дитини. Цього можна досягти, зацікавлюючи учня художнім текстом, передбачаючи вільний вибір ним змісту та форми навчальної діяльності, пропонуючи прийоми виконання завдань, шляхи пошуків відповідей на поставлені запитання, заохочуючи прагнення знахо¬дити свій спосіб вирішення тих чи інших проблем, підтримуючи ініціативу, самостійність, вміння застосувати набуті знання та навички у нових умо¬вах. Лише при такому підході до проведення нестандартних уроків з літера¬тури можна говорити про їх доцільність, результативність, спрямованість на плекання дитини як творця свого життя.
Досвід показує, що в старших класах доцільно проводити добре відомі учителям-словесникам уроки-конференції, уроки-семінари, уроки-диспути, уроки-дослідження, уроки-пошуки, уроки-табу, уроки - КВК, наповнив¬ши їх новим змістом, модернізувавши відповідно до вимог часу, інших су¬спільних реалій, змін у шкільних програмах з літератури, поінформовано¬сті та ерудиції сучасних школярів та ін.
Учні середніх класів залюбки беруть участь в уроках-концертах, уроках-конкурсах, уроках-вікторинах, уроках-уявних подорожах, уроках-іграх і т. д.
Вивчаючи у 5-ому класі українські народні казки, можна, наприклад, провести урок-конкурс на кращого оповідача казки.
Учитель допомагає п'ятикласникам у виборі казки, підказує, як краще передати її зміст, який музичний супровід можна використати. За свої роз¬повіді учасники конкурсу отримують відповідні бали, а переможці ще й нагороджуються дипломами І, II, НІ ступенів, які їм вручає Королева Кра¬їни Казок (на цю роль можна запросити дівчину-старшокласницю).
Проектуючи такі уроки на особистість учня, слід передбачити підсумко¬ву бесіду з метою виявлення умінь школяра робити висновки, співставляти зображене у казці з дійсністю, складати власні казкові твори.
— Чому ви обрали саме цю казку?
— Чи зустрічали ви щось подібне у житті?
— Від чого застерегла вас ця казка? Чого навчила?
— Кому б ви рекомендували її прочитати?
— Яку казку хотіли б скласти самі?
Вдома учні складають казки і на одному з уроків знайомлять з ними своїх однокласників.
Цікавими є уроки-зустрічі з письменниками, художниками, музиканта¬ми, талановитими людьми рідного краю. Зустрічі не лише реальні, а й уяв¬ні. До таких уроків готуються всі: і ті, що виступатимуть у ролі письменни¬ків чи літературних героїв, і ті, що ставитимуть їм запитання, читатимуть вірші, прозові уривки і т. д. Такі уроки - це міні-спектаклі, які прилучають дітей до мистецтва, формують їхні естетичні смаки, грома¬дянсько-патріотичні переконання, збагачують емоційно-інтелектуальний світ, пробуджують жагу пізнання.
До вподоби школярам і уроки-мандрівки. причому найрізноманітніші за формою і змістом. Це — подорожі по сторінках "Літературної України", журналів "Київ", "Дзвін", "Березіль", "Перевал", а також стежками тала¬новитих митців слова.
Уроки - мандрівки сприяють не тільки розширенню і поглибленню знань школярів, а й їх саморозвиткові, адже учні знайомляться з критичною лі¬тературою про письменника, читають твори, не передбачені програмою, на власний розсуд компонують свої виступи перед однокласниками.
Згадаймо своє дитинство. У книжках ми передовсім шукали позитивного героя. І це нормальна реакція нормальної дитини. Тому нам вчителям потрібно докласти максимум зусиль, щоб під час аналізу причин вчинків Чіпки з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні», Сави з твору Ольги Кобилянської «Земля», Гриця Летючого з новели Василя Стефаника «Новина» не викликати в юній душі агресивності чи зневіри в людські ідеали. Вивчаючи творчість Панаса Мирного, зокрема його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні» насамперед разом з учнями з’ясовуємо проблематику роману. Характеризуючи образ Чіпки проводжу урок з елементами суду. Учні отримують завдання стати» за бажанням» обвинувачами і захисниками, а один з учнів Чіпкою. Спочатку виступали захисники, які відзначали позитивні якості Чіпки і висловили думку, що він змушений був захищатись і мстити бо на це були свої причини. Справді, хто не жалів Чіпку, не співчував його загубленій силі? Та, можливо, сьогодні важливо не милосердя до нього, а психоаналіз причин що призвели його до свідомої жорстокості. Адже найбільша цінність на землі – людина, і позбавляти її життя-тяжкий злочин. У виступах учні-обвинувачі звернули увагу насамперед на те, що Чіпка, мабуть обнадійливо сприйняв той факт, що перші крадіжки не були викриті. У нього з’явилась впевненість: мене не піймають я не якийсь там невдаха. Це часто губить людей і в наш час. Обвинувачі доказували вину вбивці, але ставало ясно, що вони були слабшими ніж захисники. Потім було надане слово Чіпці, який спробував себе захистити. У кінці уроку разом з учнями ми поступово переконалися, що ніколи не було у Чіпки безвихідного становища, що тільки нетерпіння і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. Всі згодилися, що навряд чи з будь-якої скрутної ситуації єдиним виходом може бути помста, а ще страшніше - вбивство. Не можна виправдовувати злочин важким дитинством, нелюбов’ю до людей. Отже, не всякими шляхами можна дійти праведного діяння. Ось такий урок життя дає роман. Урок, який триває й нині… Бідували сотні тисяч українців в різні часи та епохи, але вбивцями ставали лише одиниці . Гірка доля не змінила характеру українця, його романтичної закоханості у все прекрасне на землі. Для нашого народу, з його так і не сприйнятою багатьма ментальністю довготерпеливця, заповідь Божа «Не вбий» була святою. Немає і не може бути аргументів, які виправдовували б убивство.
Наших учнів цікавить широке коло питань: що таке гідність і ницість, обов’язок і слабкість духу, честь і лицемірство, дружба і зрада, кохання і зневіра? Вони про все думають. Молодь не байдужа. Вона прагне знайти своє місце в житті, самовиразитися. Найкраще учні сприймають художній твір на уроках з нестандартними методами. Вивчаючи роман Олеся Гончара «Собор» я прагнула , щоб учні зрозуміли «хто такий Володька Лобода і чи насправді він є «батькопродавцем». Для цього ми з учнями запросили на урок самого Володьку, Яворницького, Віруньку, Івана Баглая і разом з ними спробували розібратися хто ж він насправді: живучий пристосуванець чи небезпечний руйнівник духовних храмів? Я дала можливість учням самим оправдати чи звинуватити Володьку Лободу. Цим самим протягом цілого уроку старалася допомогти учням зрозуміти суть образу Володьки Лободи, розпізнати в ньому хижака, що заради кар’єри не зважає на найвищі духовні ідеали, моральні цінності і сформувати у їхніх юних душах нетерпимість до пристосуванства, повагу до духовних скарбів нації.
Вивчаючи поему Лесі Українки «Бояриня» проводжу урок-диспут. На якому разом з учнями стараємось з’ясувати проблемне питання: «Як же треба жити, щоб не було соромно перед власним народом, перед батьківщиною та своїми нащадками?» У формі вільного обміну думками стараємось дати відповідь на такі питання:
1. Яку моральну та суспільно-політичну орієнтацію винесла зі своєї сім’ї Оксана?
2. Чи можна назвати Степана зрадником? Якщо так , то кого він зрадив?
3. Чий образ сильніший - Степана чи Оксани?
4. У чому прозріння Оксани?
5. Чи сподівалася Оксана , що її становище на чужині буде таким принизливим і тяжким.
У формі відвертого, сміливого висловлювання учні доходять до висновку, що духовно повноцінне життя людини неможливе без волі і без служіння батьківщині.
Доцільним є проведення уроку-дослідження «Боже, Боже за що ти мене покарав «за творами Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, П.Мирного». Протягом цього уроку стараюся звертатись до проблемного питання: «Що ми втрачаємо, зневажаючи жінку та її честь». За допомогою героїнь Катерини з поеми Тараса Шевченка «Катерина», Ганни з поеми Тараса Шевченка «Наймичка», Василини з повісті Івана Нечуя-Левицького «Бурлачка» і Христі з повісті Панаса Мирного «Повія» стараємось дослідити причини морального падіння цих героїнь. Цей урок дуже захоплює десятикласників.
На мою думку уроки літератури можна назвати уроками життя. На своїх уроках стараюся привити учням кращі моральні принципи майбутнього будівника вільної України. Часто звертаюся до цитат із Біблії. «Шануй батька свого і матір свою, щоб добре було тобі, і щоб жив довго на землі». Майже на кожному уроці стараюся звертатись до слів Панаса Мирного «Село знає одну славу - честь» і до слів Ліни Костенко « Шукайте цензора в собі».
Суспільство змінюється, проте непорушними мають бути віковічні святощі:материнство, сім’я, любов, благородство, повага до батьків, милосердя, вірність. На них не повинна впливати економіка і політика, історія чи мода…. І в цьому мають допомогти уроки літератури.

Класи: Середня школа

Предмети: Українська література