Конструювання як технологія розвитку активного мовлення дошкільників (консультація для вихователів)
Конструювання — одне з найулюбленіших занять дітей дошкільного віку. У процесі конструювання дитина розвиває дрібну моторику, образне мислення, творчу уяву і, звісно, активне мовлення. Вона навчається порівнювати предмети між собою, розділяти на частини, бачити в них спільне і відмінне, знаходити основні частини конструкції, від яких залежить розміщення інших частин і відповідно робити висновки та узагальнення. Усі ці дії дитина супроводжує мовою, збагачуючи свій словник та вдосконалюючи граматичну структуру власного мовлення.
Вихователеві варто пам’ятати, що всебічний ефекту розвитку дитини конструктивна діяльність забезпечує лише за умови цілеспрямованого навчання. Слід створити такі умови, щоб під час конструювання у дитини виникала потреба називати різні об’єкти, деталі конструктора, їх якісні характеристики тощо.
Діти вправляються в правильному вживанні різних понять, словесному зазначенні напрямку, учаться озвучувати свої дії, описувати побудовану модель і чітко висловлювати свої думки. Вихователь, організовуючи конструктивну діяльність дітей, на партнерських засадах навчає дитину коментувати свої дії, а надалі — й планувати їх.
Під час того, як дитина конструює певну модель, дорослий має постійно активізувати її мовлення: розглядаючи разом з дитиною елементи конструктора, ставити їй запитання на зразок: «Як ти вважаєш, що це таке?», «На що це схоже?», запитувати у дитини, що вона хоче побудувати і якробитиме це.
У процесі конструювання з молодшими дошкільниками слід чітко коментувати всі дії та спонукати їх завершувати фрази. Згодом діти мають самостійно формулювати відповідні речення. Для того щоб діти краще розуміли мову, з ними слід говорити спокійно, виразно, чітко вимовляти всі слова, будувати короткі речення.
Організовуючи конструктивну діяльність зі старшими дошкільниками, слід ураховувати рівень їхніх конструктивних навичок та ступінь розвитку мовлення. Дуже важливо знати можливості кожного вихованця і орієнтуватися на них. Коли дитина навчилася конструювати самостійно, дорослий має лише спостерігати за нею. Якщо малюк припустився помилки, педагог не повинен вказувати на неї, варто лише запитати: «Ти все робиш правильно?». Нехай дитина поміркує сама.
Якщо дитина завершила будувати, а задумана модель у неї не вийшла, дорослий повинен спочатку заспокоїти її, зауважити, що таке може трапитись у всіх, а вже після цього разом проаналізувати помилки за допомогою запитань. Коли помилки з’ясовано, слід запропонувати виправити їх, а якщо це неможливо, то спробувати побудувати все спочатку. Але, перш ніж дитина почне, варто запропонувати їй розповісти, що і як вона робитиме.
Відомо, що мовлення допомагає оформити думку, виконує спрямувальну й регулювальну роль у діяльності. Тому вихователь має розвивати у дітей уміння попередньо називати тему конструкції, розповідати, якою вона буде і як її будувати. Робити це варто поступово. Дітей слід привчати коротко відтворювати за допомогою слів процес будівництва, якими способами вони користувалися.
Після завершення роботи можна запропонувати розповісти про побудовану споруду. Спочатку діти будуть учитися розповідати, відповідаючи на запитання, і лише поступово перейдуть до зв’язної самостійної розповіді.
Елементи конструктора можуть прислужитися не лише під час побудови моделі, але й тоді, коли потрібна зорова опора для створення казок. У 3–4 роки дитина навчається слухати і переказувати казки. У 4–5 років вона вже може придумувати початок і кінець казки, а з 6 років — самостійно створювати казки. Допоможе їй у цьому заняття «Скринька з казками», на якому дитина навчається створювати казку за допомогою конструктора, «оживляючи його фігури.