Мета: Вчити дітей самостійно відтворювати зміст знайомої казки, виявити інтерес до навколишньої дійсності, спонукати до самостійного її відтворення. Поповнити словниковий запас, виховувати вміння діяти узгоджено, поступатися, допомагати один одному. Викликати у дітей бажання гратися разом, розвивати діалогічну мову, її виразність, уміння користуватися питальною інтонацією.
Матеріал: маски звірят, декорації (дерева, трава, квіточки, пеньки), музичний супровід, солодощі.
Підготовча робота:
1. Розповідання української народної казки «Колобок»
2. Показ мультфільму «Колобок»
3. Виготовлення атрибутів до казки
4. Показ настільного театру «Колобок»
Словник: зайчик – побігайчик. Ведмедик – братик, лисичка – сестричка.
Хід заняття
Відкладіть усі ви справи, балачки свої забави.
Станьте зручно всі, будь ласка
Надіслала лист, нам казка!
Давайте прочитаємо його.
Світом казки мандрувати я запрошую усіх,
Буде вам усім цікаво. будуть жарти, буде сміх.
Станете чарівниками, знайдете ви глек добра,
Тож всі очі закривайте, і у казку вирушайте.
Вихователь: Доброго дня! Бабусю а хто ви? І чому ви такі сумні?
Бабуся: Я бабуся Нюся. Я дуже люблю розповідати казки. А сумна тому, що вже давно не чула нових казок. Діти, а ви знаєте казки?
(діти відповідають)
Вихователь: Діти, давайте розвеселимо бабусю Нюсю, та покажемо їй чарівну казку. А яку відгадайте загадку.
На сметані замісили
На вікні охолодили
Круглий бік, скок – скок
Покотився…..(Колобок)
Діти: «Колобок»
Бабуся: Я бабуся не проста, я бабуся чарівна.
Безліч слів чарівних я знаю.
У казкових героїв вас перетворяю!
(звучить чарівна музика. діти одягають головні убори)
Вихователь: Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого у них не було. От дожились уже до того. Що не стало у них і хліба, нічого немає. Дід і каже…
Дід: Бабусю, піди у хижку. Назмітай у засіці борошенця, та спечи колобка.
Вихователь: Баба так і зробила: затопила в печі, замісила тісто, спекла колобок і поставила його на віконечко, щоб він простигав.
Вихователь: А колобок з вікна та на призьбу. А з призьби та на землю. Та й побіг по доріжці.
Вихователь: Біжить та й біжить, а на зустріч йому зайчики.
Зайчик: Ми зайчики сіренькі.
Лапки дуже в нас спритненькі.
Ми любимо по поїсти.
Колобка ми хочем з’їсти
Колобок, колобок ми тебе з’їмо.
Колобок: Не їжте мене зайчики – побігайчики. Я вам пісеньку заспіваю.
(звучить пісенька колобка)
Вихователь: Тай побіг собі далі, зустрічають його вовки.
Вовк: Сірі хвостики, та вуха.
Біжим лісом ми щодуху.
Колобка наздоженем.
Та у брюшко покладем.
Колобок, колобок ми тебе з’їмо.
Колобок: Не їжте мене вовчики - братики. Я вам пісеньку заспіваю.
(звучить пісенька колобка)
Вихователь: Тай побіг собі далі, зустрічають його ведмедики.
Ведмідь: Косолапі та повільні.
Ми ведмеді дуже сильні.
Колобка ми хочем з’їсти.
На галявину присісти.
Колобок, колобок ми тебе з’їмо.
Колобок: Не їжте мене ведмедики - братики. Я вам пісеньку заспіваю.
(звучить пісенька колобка)
Вихователь: Тай побіг собі далі, зустрічають його лисички.
Лисичка: Ми лисички, ми сестрички.
Маємо ми милі личка.
Хитро ми його вполюєм.
Колобка ми носом чуєм.
Колобок, колобок ми тебе з’їмо.
Колобок: Не їжте мене лисички - сестричи. Я вам пісеньку заспіваю.
(звучить пісенька колобка)
Лисичка: Ану ще заспівай. Сядь нам на язичок щоб чутніше було.
Вихователь: От він сів та давай співати. Лисички хотіли його з’їсти, але передумали. Бо колобок так довго котився, що зачерствів. Відпустили вони колобка. Тай побіг він далі лісовими стежинами.
Вихователь: Чи сподобалася казочка тобі бабусю?
Бабуся: Так, ви мене порадували, та моїх онучок. Ви так гарно перетворилися в справжніх казкових героїв. Я дякую вам. Та хочу пригостити вас солодкими ласощами. Запрошую вас до частування. (діти частуються)
От і казочка скінчилась.
Усім добре. Все. Кінець!
А хто слухав, та дивився,
Той, звичайно, молодець!