Сучасні соціально-економічні умови в Україні висувають на перший план питання підвищення якості професійної підготовки майбутніх медиків, формування в них зацікавленості у здобутті професії та прагнення самовдосконалення.
В умовах становлення і розвитку високотехнологічного інформаційного суспіства постає необхідність у стовідсотковому впровадженні у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційніх технологій.
Крім того, одними з основних інновацій у галузі освіти є інтерактивні технології навчання. Інтерактивне навчання (від англ. interact: inter – взаємний і act – діяти) – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачену мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність .
До ознак інтерактивного навчання відносяться:
- наявність спільної мети і чітко спланованого очікуваного результату навчання;
- опора при навчанні на суб'єктний досвід кожної людини;
- навчання вибудовується на основі діалогу, наприклад викладачем та студентами, чи лише студентами, або, наприклад, між студентами і комп'ютером;
- позитивна взаємозалежність студентів, творчість, співпраця у навчанні;
- досягнення особистого успіху можливе лише за умови досягнення успіху всіма учасниками освітнього процесу;
- активність, ініціативність всіх студентів в освітньому процесі;
- створення комфортних умов навчання, студент повинен відчувати свою інтелектуальну спроможність;
- передбачає наявність проблемного завдання, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності тощо, виробляється та відстоюється (або змінюється під дією аргументів) власна позиція в атмосфері взаємної підтримки, доброзичливості;
- виключення домінування однієї думки над іншою, і учасників процесу один над одним;
- поєднання індивідуальної, парної, групової, колективної роботи .
Сама назва «інтерактивні» технології навчання зумовлює їх віднесення до активної моделі навчання. Активна модель навчання передбачає активність учнів при відносній пасивності навчального оточення. Викладач стимулює пізнавальну діяльність, ініціативність, самостійність студентів. Знання народжуються завдяки ефективній, рівній взаємодії, співпраці всіх учасників освітнього процесу.
Саме завдяки впровадженню в навчальний процес інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивного навчання стає можливою трансформація традиційної навчальної діяльності в суб'єкт-керовану навчально-пізнавальну.
Здійснення студентами можливості керування власною пізнавальною діяльністю почало відігравати особливу роль з появою і розвитком дистанційного навчання. . Педагог являє собою систему, що керує, у той час як студент – систему, якою керують.
Метою систем навчання з керованою навчально-пізнавальною діяльністю є розвиток особистості студента в умовах оволодіння ним знаннями в конкретній предметній області. Під розвитком особистості розуміють поетапний рух від діяльності під керівництвом педагога до самостійно керованого навчання та від нього – до самонавчання. Бажаний результат – сформовані здібності до самоосвіти, самовиховання та саморозвитку. Основна суть теорії самостійно керованого навчання полягає у тому, що педагог повинен керувати процессом становлення власної навчально-пізнавальної
діяльності учнів . У сучасній освіті істотне місце приділяється використанню засобів нових інформаційних технологій, інтернет-технологій. Нові інформаційні та телекомунікаційні технології багатофункціональні і універсальні, але самі по собі вони не вносять ніяких змін у процес навчання. Тому все більш актуальним стає не стільки активне впровадження інноваційних технологій в процесі навчання, скільки їх правильний вибір та мета використання в освітньому процесі.
Саме тому, розроблюються мультимедійні курси лекцій із застосуванням програми Microsoft PowerPoint. Дані презентації поєднують академічний підхід з максимально адаптованими для сприйняття студентами засобами мотивації навчальної діяльності, покращення сприйняття та засвоєння матеріалу. Такий підхід показав значне зростання інтересу студентів до лекції, особливою популярністю користуються оригінальні приклади і процесів із застосуванням анімації.
Також розробляються такі напрямки впровадження новітніх педагогічних технологій, як:
1) розробка опорних схем і таблиць із застосуванням технологій майндмеппінгу
2) створення робочих зошитів ;
3) розробка комплексу графічних завдань для проведення контролю знань студентів на практичних заняттях ;
4) запровадження технологій тайм-менеджменту з проведенням відповідних тренінгів , які мають на меті допомогти студентам правильно організувати свій час у рамках навчання у медичному навчальному закладі.

Майндмеппінг (mindmapping, ментальні карти) — це зручна і ефективна техніка візуалізації мислення і альтернативного запису.
Карти пам'яті (англ. Mind map) — спосіб зображення процесу загального системного мислення за допомогою схем. Також може розглядатися як зручна техніка альтернативного запису.
Карти пам'яті використовуються для створення, візуалізації, структуризації і класифікації ідей, а також як засіб для навчання, організації, вирішення завдань, ухвалення рішень, при написанні статей.
Карта пам'яті реалізується у вигляді діаграми, на якій зображені слова, ідеї, завдання або інші поняття, зв'язані гілками, що відходять від центрального поняття або ідеї. У основі цієї техніки лежить принцип «радіантного мислення», що відноситься до асоціативних розумових процесів, відправною крапкою або точкою дотику яких є центральний об'єкт. (Радіант - точка небесної сфери, з якої як би виходять видимі шляхи тіл з однаково направленими швидкостями, наприклад, метеоритів одного потоку). Це показує нескінченну різноманітність можливих асоціацій і отже, невичерпність можливостей мозку. Подібний спосіб запису дозволяє карті пам'яті необмежено рости і доповнюватися.
В українських перекладах термін може звучати по-різному — «карти розуму», «карти пам'яті», «інтелект-карти», «майнд-мепі».
Використання в навчально-виховній діяльності
Карти знань ідеально підходять для використання в школах і коледжах, можуть бути застосовані до будь-яких видів завдань, активно привертає учнів різного віку в творче мислення, організацію і вирішення проблем. Гнучкість карт знань дозволяє розглядати будь-яку тему або питання, вони можуть використовуватися для всього класу, групи або індивідуально. Можливості карт знань дозволяють:
 поліпшити пам'ять, нагадати факти, слова і образи
 генерувати ідеї
 надихнули на пошук рішення
 продемонструвати концепції і діаграми
 аналізувати результати або події
 підсумовувати інформацію
 організувати взаємодію між учнями в груповій роботі або рольових іграх.
Крім ознайомлення своїх учнів з теорією і практикою інтелект-карт, викладач може використовувати інтелект-карти у вирішенні ряду власних практичних завдань, роблячи викладання і, відповідно, навчальний процес легшим і приємнішим заняттям.
Підготовка лекцій
Одним їх найефективніших застосувань, які знаходять інтелект-карти у викладацькій справі, є підготовка на їх основі лекцій.
Лекцію у формі інтелект-карти набагато легше підготувати, ніж написати її «лінійний» варіант; крім того, вона надає як викладачеві, так і учневі великі переваги, весь зміст лекції виявляється, як на долоні. Таку лекцію легко піддати ревізії з метою оновлення інформації в ній, а її хороші мнемонічні якості означають, що короткий часу перед самою лекцією виявляється достатньо, щоб відновити в пам'яті все цей зміст. Оскільки рівень знань лектора, як правило, росте, одна і та ж інтелект-карта, коли використовується з року в рік, здатна дати народження лекції, зовсім не схожої на попередню. Лекції від цього тільки виграють, позбавляючись відомого свого недоліку, коли читаються з року в рік без яких-небудь змін, унаслідок того що викладач просто використовує уторовану доріжку. Вони також виграють і в тому, що стають цікавішими як для викладача, так і для учнів.
Як змістовно-структурна основа лекції інтелект-карта дозволяє викладачеві забезпечувати ідеальний баланс між імпровізованою мовою, з одного боку, і ясною і добре структурованою презентацією — з іншою. Це забезпечує точне дотримання тимчасових рамок лекції, а також, якщо це викликано якою-небудь необхідністю, дозволяє міняти тривалість лекції в ту або іншу сторону шляхом внесення необхідних коректив до ходу викладу матеріалу лекції. Ця можливість редагувати «на ходу» виявляється особливо корисною, коли перед самим початком лекції виявилася яка-небудь нова інформація, що відноситься до предмету лекції (новина з преси; інформація, надана попереднім лектором, і т. п.).

Управління часом, тайм-менеджмент (від англ. time management) – сукупність методик оптимальної організації часу для виконання поточних задач,проєктів та календарних подій. Типовими підходами в управлінні часом є постановка пріорітетів, розбиття великих завдань та проектів на окремі дії та делегування іншим людям. До управління часом належать також методи впливу на мотивацію та контролю результатів.
Висновок. Таким чином, оптимальним, є поєднання традиційних методів навчання з інноваційними, цікавими для сучасного студента. Викладач був і залишається основним керівником педагогічного процесу. Сучасні технології покликані допомогти студенту сформувати фахові компетенції, проте замінити наставника неможливо, оскільки лише у процесі живого спілкування здійснюється раціональне використання часу, правильне планування, оптимальне засвоєння та повний контроль.

Класи: Професійна освіта

Предмети: Педагогіка